17 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 211/8082/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 26.09.2025 ( суддя Сарат Н.О.) в адміністративній справі №211/8082/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовною заявою та поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; скасувати постанову №уп/3477/14 від 15.04.2025 року про адміністративне правопорушення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 484,48 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг. Згідно посвідчення № НОМЕР_3 від 26.08.2024 року про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозобов'язаному ОСОБА_1 , що працює ПАТ «АМКР» на посаді слюсар-ремонтник « 06» розряду, згідно з переліком посад і професій, надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на двадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову. У зв'язку з необхідністю оновлення бронювання, роботодавцем було направлено Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 . 01.04.2025 року Позивач з'явився до Відповідача та пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони та був призваний на військову службу за мобілізацією. Відповідно до довідки №456 від 04.04.2025 року солдат ОСОБА_1 з 03.04.2025 року перебуває на військовій службі по мобілізації в військовій частині НОМЕР_4 , наказ про зарахування у списки частини від 03.04.2025 року №94. Згідно наказу командира військової частини від 23.06.2025 року №176 ОСОБА_1 вибув у відрядження у оперативно-стратегічне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », для виконання завдань за призначенням. Однак, 09.07.2025 року Позивач встановив, що його банківський рахунок для отримання заробітної плати в АТ КБ ПриватБанк арештовано на підставі постанови виконавчої служби. 10.07.2025 року дружина Позивача звернулась до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), після чого було встановлено, що державним виконавцем 03.07.2025 року відкрито виконавче провадження №78498591 з примусового виконання постанови №уп/3477/14 від 15.04.2025 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000,00 грн. Так, 15.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_3 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце роботи: АМКР, іпн НОМЕР_1 , установлено, що 01.04.2025 року о 9:30 посадовою особою в ІНФОРМАЦІЯ_8 встановлено факт порушення вимог чинного законодавства військовозобов'язаним, а саме: згідно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , станом на 17.07.2024 року не виконав вимогу чинного законодавства та не уточнив свої персональні данні, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В діях військовозобов'язаного наявний склад адміністративного правопорушення, який підтверджений належними доказами (інформація з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів). Встановлено, що військовозобов'язаний був належним чином повідомлений про розгляд справи та прибув. У зв'язку з чим, накладено на Позивача штраф в розмірі 17 000,00 грн. Позивач категорично не погоджується із діями Відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу, а винесену постанову вважає незаконною та просить скасувати.
Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 26.09.2025 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем було пропущено передбачений ст. 38 КУпАП строк для накладення адміністративного стягнення, прийнято оскаржувану постанову при тому, що самим відповідачем було мобілізовано ОСОБА_1 , та навмисно розглянуто адміністративну справу без участі позивача.
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» мав статус військовозобов'язаного та перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
15.02.2025 року було встановлено, що позивач не виконав в 60 денний термін вимоги законодавства та не здійснив уточнення персональних (облікових) даних в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно.
01.04.2025 року Позивач з'явився до Відповідача та пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони та був призваний на військову службу за мобілізацією.
01.04.2025 року було зафіксовано порушення та здійснено складання протоколу про адміністративне правопорушення в присутності Позивача та за його особистою згодою призначено розгляд на 12:00 годин 15.04.2025 року з доведенням змісту протоколу під особистий підпис (сторінка 3 протоколу).
Відповідно до довідки №456 від 04.04.2025 року солдат ОСОБА_1 з 03.04.2025 року перебуває на військовій службі по мобілізації в військовій частині НОМЕР_4 , наказ про зарахування у списки частини від 03.04.2025 року №94.
15.04.2025 року позивач не прибув на розгляд інших клопотань не подавав, тому справа розглядалась в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , кабінеті № 17 будівлі № 1 за адресою: АДРЕСА_2 в присутності начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковника ОСОБА_3 .
За результатами розгляду адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 було оголошено рішення в вигляді постанови № уп/3477/19 від 15.04.2025 року.
Згідно матеріалів справи позивача було притягнуто за порушення частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за порушення якого настає відповідальність за статтею 210-1 КУпАП.
Згідно наказу командира військової частини від 23.06.2025 року №176 ОСОБА_1 вибув у відрядження у оперативно-стратегічне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », для виконання завдань за призначенням.
Не погодившись з накладенням адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому оскаржувана постанова відповідача не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормами п.п. 12, 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі по тексту - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП покладено обов'язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст. 278 КУпАП.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
За приписами абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024.
Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Тобто, позивач мав уточнити дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно.
Колегія суддів зауважує, що явка позивача в будь-який інший день після 17.07.2024 утворює склад такого правопорушення.
З огляду на це, днем вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити у визначений законом строк.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у встановлений законом строк оновив персональні дані, доказів на спростування вказаного суду першої та апеляційної інстанції не надав.
Як вбачається з витягу з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наданого представником відповідача, та самим позивачем позивач не оновлював свої облікові дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а лише 31.01.2025 року, 01.04.2025 року пройшов ВЛК та з 03.04.2025 року взятий на облік. Посвідчення про відстрочку від 26.08.2024 року.
Отже, судом встановлено, що позивач не уточнив свої облікові дані та не завірив свої дані з військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі по тексту - Порядок № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381.
Крім того, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
У частині 5 ст. 5, ст.ст. 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається саме на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції проігноровано норму ст. 38 КУпАП, за якою адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, колегія суддів зазначає таке.
Як вказано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов'язків визначених правовою нормою.
У спірному випадку позивач був зобов'язаний після у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити данні, тобто такий безперервно не виконував покладений на нього обов'язок, передбачений законом, відтак правопорушення, вчинене позивачем, кваліфікується як триваюче правопорушення.
Суд звертає увагу, що правопорушення, вчинене позивачем, було виявлено відповідачем 01.04.2025 та 15.04.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 1 ст. 38 КУпАП.
Законом України 13 березня 2025 року № 4316-IX “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни до ст. 247 КУпАП, зокрема статтю доповнено п.10, згідно з яким проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення. Провадження у такій справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Указана вище норма законодавства набрала законної сили з 17.04.2025.
Колегія суддів критично відноситься до посилань апелянта щодо неврахування судом першої інстанції норм Закону України № 4316-ІХ від 13.03.2025 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким внесені зміни до статті 247 КУпАП, зокрема статтю доповнено пунктом 10, згідно з яким проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, оскільки на даний час позивач перебуває у лавах Збройний сил України.
Отже, вказана норма може бути застосована до винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Внесення змін в дану норму права, не є самостійною підставою для скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В даному випадку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності постановою від 15.04.2025, а отже розгляд справи є завершеним.
Відтак, доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
За таких обставин колегія суддів вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом апеляційної інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 26.09.2025 в адміністративній справі №211/8082/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко