Справа № 761/27557/25
Провадження №1-кп/761/3645/2025
іменем України
24 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025000000001687, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 336 КК України, -
Так, згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався відповідними указами та діє на теперішній час.
Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації на території всіх областей України та міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»».
У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України. Загальна мобілізація в Україні триває на даний час (момент складання повідомлення про підозру).
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, в тому числі, призов на військову службу. Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Водночас, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на низку категорій, у тому числі, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Так, військовозобов'язаним та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 4 «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, у тому числі, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (п. 9), які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (п. 11).
Так, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» являється військовозобов'язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до посвідчення про прописку до призовної дільниці 16.06.2011 ОСОБА_4 пройшов медичну комісію та визнаний придатним до військової служби.
Тобто, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним та визнаним рішенням комісії придатним до військової служби, являється особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Однак, але не раніше 24.02.2022 року та не пізніше 07.11.2024, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, в особливий період, з метою ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, мотивуючи це небажанням проходити військову службу, вирішив ухилитися від призову.
У зв'язку з цим, 07.11.2024 ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний задум, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, втілюючи в реальність протиправний умисел, спрямований на ухилення від такого призову, звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , щодо надання йому відстрочки з підстав, визначених п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та долучив до неї копії документів, серед яких була копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, видану 30.05.2024 «Обласною медико-соціальною експертною комісією № 2» серії 12ААВ № 965986, посвідчену Головою МСЕК ОСОБА_6 , на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.02.2022 являється його дружиною, в якій вказується про те, що останній присвоєно ІІ групу інвалідності, а також те, що їй протипоказана важка праця та потребує постійного догляду.
Далі, 10.11.2024 вказана заява із долученими до неї документами прийнята ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрована за вх. № Н-8463.
Після цього, 15.11.2024 Комісією з питань надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами розгляду поданої ОСОБА_4 заяви та долучених до неї документів, складено Протокол № 27, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 07.02.2025 та видано відповідну довідку, яка дійсна за пред'явлення військово-облікового документа №05/4636 та документа, що посвідчує особу.
Проте, згідно листа-відповіді КЗ КОР «Обласне бюро МСЕ» від 17.03.2025 № 170 вбачається, що вказана установа не має на балансі довідки серії 12ААВ № 965986, виданої на ім?я ОСОБА_7 . До цього ж, відповідно до зазначеного листа ОСОБА_6 , який вказаний в даній довідці як Голова МСЕК, не є головою комісії та не має права підпису.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, придатним до військової служби у воєнний час, не маючи законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надав до ІНФОРМАЦІЯ_3 завідомо неправдиві відомості, обґрунтувавши їх медичним документом (довідкою), в якій вказані неправдиві відомості щодо стану здоров'я його дружини, у результаті чого, отримав таку відстрочку.
Таким чином, вищезазначеними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Так, ОСОБА_4 пояснив суду, що після впровадження вимоги щодо оновлення даних у системі «ІНФОРМАЦІЯ_6» він почав шукати законні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу. З цією метою він звернувся до адвоката, який порадив оформити догляд за дружиною. Отримавши довідку про встановлення його дружині ІІ групи інвалідності, яку він вважав законною, подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про надання відстрочки та долучив зазначену довідку. За результатами розгляду поданої заяви ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняв рішення надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 07.02.2025 року.
Таким чином, показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Так, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі, не оспорюють їх та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , показання якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні матеріали, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, що слід кваліфікувати як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, який відносяться до категорії нетяжкого злочину, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.
Відповідно до правил призначення покарання закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Так, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 336 КК України та з урахуванням всіх обставин справи на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, якщо останній протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не застосовувався, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 369-374, 394 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо протягом вказаного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок суду першої інстанції в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржено учасниками процесу протягом тридцяти діб з моменту його проголошення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_1