Справа № 757/57052/23-к
Провадження №1-кп/761/2370/2025
17 листопада 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020000000000537 від 03 липня 2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Затишне Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, останнє відоме місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ст.340; ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365; ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.3 ст.371; ч.4 ст.41, ч.1 ст.366; ч.4 ст.41, ч.2 ст.284 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
В січні 2014 року, ОСОБА_3 , будучи службовою особою правоохоронного органу, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 21.01.2014 близько 03:00 години, ОСОБА_3 , будучи призначений наказом начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 03.10.2012 №199 о/с на посаду командира взводу №2 оперативної роти №2 БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області та маючи спеціальне звання - «старший лейтенант міліції», згідно зі ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993, будучи працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990, покладено обов'язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та являючись представником влади і службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими на даний час досудовим розслідування особами з числа міліціонерів БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області, перевищив владу та службові повноваження, із застосуванням насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за таких обставин.
Відповідно до статей 1-5, 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, забезпечує особисту безпеку громадян, захищає їх права і свободи, законні інтереси, охороняє і забезпечує громадський порядок, запобігає правопорушенням та припиняє їх, діє на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, неупередженості, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
Відповідно до ст.12 вказаного Закону, працівник міліції має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.
Положеннями ст.13 Закону визначено, що працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, лише для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.
Крім того, відповідно до ст.14 Закону, працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої виключно для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю, припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку.
Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.
У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.
Перевищення повноважень щодо застосовування сили, у тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст.20 Закону, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством. Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.
Відповідно до п.6 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28.07.1994 №404, патрульно-постова служба міліції включає: особовий склад служби охорони громадського порядку, територіальних і транспортних органів внутрішніх справ, підрозділів міліції особливого призначення «Беркут».
Відповідно до Положення про підрозділ міліції особливого призначення «Беркут», затвердженого наказом МВС України від 18.05.2004 №529, цей підрозділ є високомобільним спеціальним підрозділом, створеним для забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, резонансних громадсько-політичних, спортивно-видовищних, культурно-масових, релігійних заходів, припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень, проведення спеціальних операцій із затримання озброєних злочинців, ліквідації аварій, стихійних лих, а також здійснення фізичної охорони службових осіб.
Підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України, а також цим Положенням. Свою діяльність здійснює в межах повноважень, відповідно до принципів законності, гуманізму, гласності, поваги прав людини.
Виконання службових обов'язків особовий склад підрозділу здійснює в спеціальному обмундируванні, екіпірованому знаками розрізнення та символікою «Беркут», яка є єдиною для всіх регіонів України.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді міліціонера БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області, був працівником правоохоронного органу, на якого покладено обов'язки діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Незважаючи на вимоги зазначених нормативно-правових актів, явно виходячи за межі владних повноважень, покладених на міліцію Конституцією України, Законом України «Про міліцію» та іншими нормативно-правовими актами, які ОСОБА_3 достовірно знав, однак перевищив владу та свої повноваження для вчинення кримінальних правопорушень.
Так, з 2006 року Україна почала вести переговори з відповідними структурами Європейського Союзу з наміром стати спочатку асоційованим членом цієї організації, а потім її повноправним учасником. Ці перемовини продовжувались вищим керівництвом держави впродовж кількох років.
Відповідно до досягнутих домовленостей Угода про асоціацію України з Європейським Союзом мала бути підписана 28.11.2013 - 29.11.2013 у м. Вільнюсі Литовської Республіки під час саміту глав країн-членів Європейського Союзу.
Однак восени 2013 року вищим керівництвом держави, з метою утримання влади, прийнято рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. На виконання цього рішення 21.11.2013 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №905-р, яким було призупинено процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Починаючи з 22 листопада 2013 року в місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України, а з часом, після неправомірного застосування до них працівниками правоохоронних органів фізичного насильства і спеціальних засобів, - також з вимогами щодо припинення свавілля правоохоронних органів та зміни чинної на той час влади.
З метою залякування учасників акцій протесту службові особи Міністерства внутрішніх справ України та органів прокуратури України у період січня - лютого 2014 року неодноразово організовували незаконну і силову протидію учасникам протестів.
Вищі посадові особи держави розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, їх викраденні, незаконному позбавленні волі, застосуванні до них насильства, незаконному затриманні і притягненні значної кількості осіб до кримінальної відповідальності за участь у масових акціях протесту з подальшим обранням стосовно таких осіб найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Упродовж січня 2014 року в акціях громадського протесту на Майдані Незалежності у м. Києві приймав участь громадянин України ОСОБА_6 , який у такий спосіб виражав своє волевиявлення щодо незгоди із рішенням вищого керівництва держави про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та реалізовував конституційне право на участь в мирних акціях громадського протесту. При цьому він будь-яких правопорушень не вчиняв, у сутичках між мітингувальниками та працівниками правоохоронних органів не приймав. Натомість відстоював позицію щодо захисту учасниками акцій громадського протесту своїх прав та інтересів виключено у законний спосіб.
Так, 21.01.2014 близько 02:30 годині, ОСОБА_6 , з метою реалізації свого конституційного права на участь у зборах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях, прибув на вул. Грушевського в м. Києві. Будучи обізнаний про те, що в цьому місці можуть бути сутички між правоохоронцями та учасниками акцій громадського протесту, під час яких можливе кидання каміння, пляшок із запалювальними сумішами, тощо, в зв'язку з чим для самозахисту взяв шолом білого кольору, наколінники і побутовий респіратор. Прибувши до центральної частини м. Києва, в одного з учасників акції протесту взяв вудочку, до якої прикріпив футболку білого кольору, таким чином зімітувавши білий прапор, за допомогою якого хотів виразити свої мирні наміри та проявити громадянську позицію щодо необхідності мирного розвитку подій в центральній частині м. Києва.
Після чергової сутички учасників зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій та працівників «Беркуту» і внутрішніх військ МВС України ОСОБА_6 , близько 03:00 годині, перебуваючи на перехресті вул. Грушевського та пров. Музейного в м. Києві та рухаючись у бік вишикуваних у шеренгу військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, бажаючи припинити застосування ними до мітингувальників фізичної сили, та спеціальних засобів, почав розмахувати вудочкою із прикріпленою до неї футболкою білого кольору, виказуючи свої мирні наміри до мирного спілкування. В цей же час позаду шеренги військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, на сходах Національного художнього музею України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 6) стояла група міліціонерів БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області, у тому числі і ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_6 будь-яких правопорушень, у тому числі стосовно працівників «Беркуту» та внутрішніх військ МВС України не вчиняв, стояв перед шеренгою військовослужбовців відособлено від інших учасників акції протесту, тримаючи вудочку із прикріпленою футболкою білого кольору, що дозволяло міліціонерам спецпідрозділу «Беркут» ідентифікувати його та бачити відсутність у його поведінці ознак будь-яких протиправних дій.
Разом з цим, невстановлена досудовим розслідуванням особа з числа начальницького складу спецпідрозділу «Беркут», побачивши особу з прапором білого кольору, яким в подальшому виявився ОСОБА_6 , віддала незаконний усний наказ (розпорядження) міліціонерам БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області у кількості 4 осіб, в тому числі ОСОБА_3 , спрямований на безпідставне затримання ОСОБА_6 і супроводження його до спецавтомобіля конвойної служби.
Діючи на виконання незаконного наказу невстановленої досудовим розслідуванням особи з числа керівництва спецпідрозділу «Беркут», ОСОБА_3 , за попередньою змовою та спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа міліціонерів БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області у кількості 4 осіб пройшли через шеренгу військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, і перевищуючи владу та службові повноваження, в порушення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог Закону України «Про міліцію», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, ст.208 КПК України, за відсутності в діях ОСОБА_6 ознак будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення, безпідставно застосовуючи фізичну силу, схопили за руки і тулуб ОСОБА_6 та незаконно затримали останнього, після чого усупереч його волі повели до спецавтомобіля конвойної служби ГУ МВС України у м. Києві, який був розташований неподалік за шеренгою військовослужбовців внутрішніх військ МВС України по лівій стороні вул. Грушевського.
Доставивши ОСОБА_6 до спецавтомобіля конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_3 , за попередньою змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа міліціонерів спецпідрозділу «Беркут», ображаючи особисту гідність потерпілого, поставили його на коліна, після чого, діючи умисно, грубо порушуючи вимоги Конституції України та інших Законів, за відсутності безпосередньої загрози їхньому життю або здоров'ю, з метою залякування ОСОБА_6 за участь у мирних протестах та приниження його особистої гідності, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді шкоди для здоров'я, зняли з ОСОБА_6 верхній одяг і застосували до нього насильство - нанесли ОСОБА_6 руками, зігнутими в кулак та ногами удари по обличчю, тулубу і кінцівках.
Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_6 спричинено фізичну біль і тілесні ушкодження у вигляді синця в проекції правого колінного суглоба, синця лівого плеча, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 16.10.2023 №263/Е відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень.
Також, ОСОБА_3 , діючи за наведених вище обставин на виконання явно протиправного (злочинного) наказу за попередньою змовою групою осіб, завідомо незаконно затримав особу з інших особистих інтересів, за наступних обставин.
Так, 21.01.2014 близько 02:30 годині, ОСОБА_6 , з метою реалізації свого конституційного права на участь у зборах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях, прибув на вул. Грушевського в м. Києві.
Після чергової сутички учасників зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій та працівників «Беркуту» і внутрішніх військ МВС України, ОСОБА_6 , близько 03:00 годині, перебуваючи на перехресті вул. Грушевського та пров. Музейного в м. Києві та рухаючись у бік вишикуваних у шеренгу військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, бажаючи припинити застосування ними до мітингувальників фізичної сили, та спеціальних засобів, почав розмахувати вудочкою із прикріпленою до неї футболкою білого кольору, виказуючи свої мирні наміри до мирного спілкування. В цей же час позаду шеренги військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, на сходах Національного художнього музею України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 6) стояла група міліціонерів БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області, у тому числі і ОСОБА_3 .
Так, ОСОБА_3 , за попередньою мовою та спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа міліціонерів БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області у кількості 4 осіб пройшли через шеренгу військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, не представляючись і не повідомляючи про те, що він є представником влади та співробітником правоохоронного органу, розуміючи, що ОСОБА_6 не вчиняв жодного адміністративного чи кримінального правопорушення, не виявляючи жодних речей і предметів, що могли б бути розцінені як засоби чи знаряддя вчинення ними будь-якого злочину, в тому числі участі у масових заворушеннях, діючи всупереч вимог ст.208 КПК України, за відсутності в діях ОСОБА_6 ознак будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення, безпідставно застосовуючи фізичну силу, незаконно затримали останнього, схопивши за руки і тулуб, після чого всупереч його волі повели до спецавтомобіля конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві, який був розташований неподалік за шеренгою військовослужбовців внутрішніх військ МВС України по лівій стороні вул. Грушевського, де застосували до потерпілого насильство, спричинили тілесні ушкодження та незаконно помістили його до вказаного спецавтомобіля.
У подальшому, цього ж дня близько 03:10 годині, ОСОБА_3 склав рапорт про затримання ОСОБА_6 , при цьому вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості про нібито порушення ним громадського порядку, після чого ОСОБА_6 спецавтомобілем конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві доставлено до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де слідчий указаного підрозділу міліції оформив затримання ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України у кримінальному провадженні №12014100000000179 за фактом масових заворушень, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.294 КК України.
Також, 21.01.2014 приблизно о 03:10 годині, ОСОБА_3 , після фактичного затримання ОСОБА_6 , перебуваючи на вул. Грушевського в м. Києві поблизу спецавтомобіля ГУ МВС України в м. Києві, діючи умисно, на виконання явно протиправного (злочинного) наказу невстановленої особи з числа керівництва спецпідрозділу міліції «Беркут», з метою штучного створення доказів про причетність до вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_6 , склав на ім'я начальника ГУ МВС України в м. Києві рапорт із завідомо неправдивими відомостями про затримання ОСОБА_6 за нібито вчинення ним протиправних дій, а саме, про порушення громадського порядку та опору працівникам міліції, що не відповідало дійсності.
Складений ОСОБА_3 рапорт був переданий до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві і долучений до матеріалів кримінального провадження №12014100000000179, та став підставою для прийняття уповноваженими особами процесуальних рішень про затримання ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 , а також про повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.294 КК України, а в подальшому при застосуванні до нього слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Діючи у зазначений спосіб, ОСОБА_3 склав завідомо неправдивий офіційний документ та вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості.
Також, за наведених вище обставин ОСОБА_3 , діючи умисно, на виконання явно протиправного (злочинного) наказу, під час допиту у якості свідка надав слідчому завідомо неправдиві показання, поєднані із штучним створенням доказів обвинувачення за наступних обставин.
Так, 21.01.2014 у період часу з 09:10 по 09:35 години, ОСОБА_3 , обіймаючи посаду командира взводу №2 оперативної роти №2 БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Садова, 1/14, діючи умисно, на виконання явно протиправного (злочинного) наказу невстановленої особи з числа керівництва спецпідрозділу міліції «Беркут», з метою штучного створення доказів обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні останнім протиправних дій, під час допиту в якості свідка у кримінальному провадженні, надав слідчому СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві завідомо неправдиві показання, а саме вказав: «… Співробітниками групи вилучення було вилучено громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (зі слів). Вказані особи кидали у бік працівників міліції пляшки з горючою рідиною, каміння, взривпакети та інше…», що не відповідало дійсності.
Також, 22.01.2014 у період часу з 16:20 по 17:10 години, ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні Кабінету Міністрів України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, діючи умисно, на виконання явно протиправного (злочинного) наказу невстановленої особи з числа керівництва спецпідрозділу міліції «Беркут», з метою штучного створення доказів обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні останнім протиправних дій, надав слідчому СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві завідомо неправдиві показання, а саме вказав: «… в ході проведення заходів по вилученню, співробітники БМОП вилучили декілька громадян, які безпосередньо жбурляли у співробітників міліції та військовослужбовців каміння та інші предмети, в тому числі пляшки із горючою сумішшю. Серед вищевказаних вилучених громадян був хлопець який одітий у куртку червоного кольору та білий шолом. В подальшому він дізнався, що вказаним хлопцем був ОСОБА_6 , якого він запам'ятав, оскільки останній жбурляв (кидав) пляшки із горючою сумішшю», що не відповідало дійсності.
При цьому ОСОБА_6 жодні протиправні дії, пов'язані з участю у масових заворушеннях не вчинялись, доказів кидання ним пляшок з запалювальною сумішшю у ході досудового розслідування здобуто не було, відповідних речей під час затримання у нього не вилучалось, за результатами проведення судово-хімічної експертизи на змивах з рук ОСОБА_6 слідів нафтопродуктів не виявлено.
Протоколи допиту свідка ОСОБА_3 , як процесуальні документи, були долучені до матеріалів кримінального провадження №12014100000000179 і були використані як підстава для прийняття слідчим процесуальних рішень про затримання ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України та повідомлення йому про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.294 КК України, а також для застосування до нього слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При проведенні вищезазначених слідчих дій свідку ОСОБА_3 були роз'яснені права та обов'язки свідка та він був попереджений про кримінальну відповідальність за давання заздалегідь неправдивих показань за ст.384 КК України.
За таких обставин, ОСОБА_3 надав слідчому у ході допитів в якості свідка завідомо неправдиві показання, поєднані зі штучним створенням доказів обвинувачення.
Також, 21.01.2014 в період часу з 02:45 по 03:15 години, ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу Національного художнього музею України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 6), займаючи посаду командира взводу №2 оперативної роти №2 БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області та маючи спеціальне звання - «старший лейтенант міліції», згідно зі ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», будучи працівником правоохоронного органу, виконуючи функції представника державного озброєного органу виконавчої влади, тобто являючись службовою особою, достовірно знаючи, усвідомлюючи і розуміючи, що право громадян на свободу мирних зібрань гарантується та захищене державою, яка зобов'язана забезпечити його ефективну реалізацію, всупереч положенням статті 39 Конституції України про право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що зокрема 20 січня 2014 року на вул. Грушевського у місті Києві відбувалися збори та мітинги громадян, спрямовані на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України, у яких приймав участь зокрема ОСОБА_6 , у порушення перерахованих норм законодавства вчинив дії щодо перешкоджання організації та проведенню подальших мирних зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві, у тому числі шляхом позбавлення ОСОБА_6 особистої свободи через його затримання.
Діючи на виконання незаконного наказу невстановленої досудовим розслідуванням особи з числа керівництва спецпідрозділу міліції «Беркут», ОСОБА_3 , спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа міліціонерів БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області у кількості 4 осіб пройшли через шеренгу військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, і з порушенням вимог вищенаведеного законодавства, за відсутності в діях ОСОБА_6 ознак будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення, безпідставно застосовуючи фізичну силу, схопили його за руки і тулуб та незаконно затримали, після чого усупереч його волі повели його до спецавтомобіля конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві, який був розташований неподалік за шеренгою військовослужбовців внутрішніх військ МВС України по лівій стороні вул. Грушевського.
Доставивши ОСОБА_6 до спецавтомобіля конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_3 , за попередньою змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа міліціонерів спецпідрозділу «Беркут», ображаючи особисту гідність потерпілого, поставили його на коліна, після чого, діючи умисно, грубо порушуючи вимоги Конституцію України та інше законодавство України, за відсутності безпосередньої загрози їхньому життю або здоров'ю, з метою залякування ОСОБА_6 за участь у мирних протестах та приниження його особистої гідності, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді шкоди для здоров'я, зняли з ОСОБА_6 верхній одяг і застосували до нього насильство - нанесли ОСОБА_6 чисельні удари руками (кулаками) та ногами по обличчю, тулубу і кінцівках, спричиняючи тим самим фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді синця в проекції правого колінного суглоба, синця лівого плеча, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 16.10.2023 №263/Е відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень.
Діючи таким чином і в зазначений спосіб, міліціонер спецпідрозділу «Беркут» ОСОБА_3 перешкодив ОСОБА_6 організовувати, проводити та брати участь в проведенні зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрації та спонукав відмовитися від участі в аналогічних заходах інших громадян.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365 КК України, а саме: перевищення влади та службових повноважень, тобто умисні дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалося насильством, болісними і такими діями, що ображають особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катування, вчинене за попередньою змовою групою осіб, на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу (диспозиція статті в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011).
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.3 ст.371 КК України, а саме: завідомо незаконне затримання, вчинене в інших особистих інтересах, за попередньою змовою групою осіб, на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ст.340 КК України, а саме: незаконне перешкоджання проведенню зборів, мітингів, вчинене службовою особою із застосуванням фізичного насильства, вчинене за попередньою змовою групою осіб, на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.41, ч.2 ст.384 КК України, а саме: надання завідомо неправдивих показань свідком, органу, що здійснює досудове розслідування, поєднане зі штучним створенням доказів захисту, вчинене на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу (диспозиція статті в редакції Закону №245-VIІ від 16.05.2013).
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.41, ч.1 ст.366 КК України, а саме: службове підроблення, тобто складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_3 , який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Так, відповідно до ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Згідно із ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
Повістки про виклик ОСОБА_3 , повідомлення йому про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті суду, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр», а копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_3 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України, направлялись захиснику. Будь-яких клопотань від обвинуваченого на адресу суду не надходило.
Отже орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2023 (справа №757/46298/23-к) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020000000000537 за обвинуваченням ОСОБА_3 (т.6 а.с.79-82)
Після постановлення вищевказаної ухвали слідчого судді, відповідно до вимог ч.4 ст.46, ст.42, п.8 ч.2 ст.51 та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
Згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2025 щодо ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження.
В судовому засіданні приймала участь захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , яка в повному обсязі ознайомлена з матеріалами кримінального провадження.
Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим, на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному сайті районного суду.
Захисник обвинуваченого здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймала участь у дослідженні доказів; виступала у дебатах та просила ухвалити законне рішення на підставі наявних доказів.
Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.
Всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати та час розгляду кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
Прокурор у кримінальному провадженні в ході судового розгляду підтримав обвинувачення у повному обсязі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 , обґрунтовуючи неможливість ухвалення обвинувального вироку, зазначила, що проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого порушує його гарантоване державою право на захист, оскільки на її думку він не повідомлений належним чином про час та місце розгляду кримінального провадження щодо нього. При цьому, в матеріалах провадження відсутні докази вину ОСОБА_3 в інкримінованих правопорушеннях, в зв'язку з чим він підлягає виправданню.
Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставинами, встановленими судом, у повному обсязі підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі, дослідженими під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні 11.08.2025 пояснив, що впродовж січня 2014 року він брав участь в акціях громадського протесту на Майдані Незалежності у м. Києві, оскільки у такий спосіб виражав своє волевиявлення щодо незгоди із рішенням про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та реалізовував конституційне право на участь в мирних акціях громадського протесту. При цьому він будь-яких правопорушень не вчиняв, у сутичках між мітингувальниками та працівниками правоохоронних органів не приймав. 19.01.2014 він, як позаштатний кореспондент видання «Газета «Свобода слова», допомагав журналістам коментувати трансляцію подій, які відбувалися на вулиці Грушевського в м. Києві.
Так, 21.01.2014 близько 02:30 він прибув на вул. Грушевського в м. Києві з метою прийняти участь в акції громадського протесту. При цьому, будучи обізнаний про можливі сутички між правоохоронцями та мітингувальниками, він, для самозахисту одягнув шолом білого кольору, та мав при собі наколінники і побутовий респіратор. Прибувши до центральної частини м. Києва, від одного з учасників акції протесту, він взяв вудочку-спінінг, до якої прикріпив футболку білого кольору, таким чином зімітувавши білий прапор, за допомогою якого хотів виразити свої мирні наміри та проявити громадянську позицію щодо необхідності мирного розвитку подій в центральній частині м. Києва.
Після чергової сутички між учасниками акції громадського протесту та правоохоронцями, серед яких були працівники «Беркуту» та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, він, перебуваючи на перехресті вул. Грушевського та пров. Музейного в м. Києві та рухаючись у бік вишикуваних у шеренгу військовослужбовців, бажаючи припинити застосування ними до мітингувальників фізичної сили та спеціальних засобів, почав розмахувати вудочкою із прикріпленою до неї футболкою білого кольору, виказуючи свої мирні наміри до мирного спілкування.
В цей же час позаду шеренги військовослужбовців, на сходах Національного художнього музею стояла група міліціонерів «Беркут». При цьому, він будь-яких правопорушень, у тому числі стосовно працівників «Беркуту» та внутрішніх військ. не вчиняв, стояв перед шеренгою військовослужбовців відособлено від інших учасників акції протесту, тримаючи вудочку із прикріпленою футболкою білого кольору, що дозволяло міліціонерам бачити відсутність у його поведінці ознак будь-яких протиправних дій.
В цей час, декілька міліціонерів БМОП «Беркут» пройшли через шеренгу військовослужбовців внутрішніх військ, та застосовуючи фізичну силу затримали його, схопивши за руки і тулуб, після чого всупереч його волі повели до спецавтомобіля конвойної служби, який був розташований неподалік, де знущалися та застосували до нього насильство, спричинивши тілесні ушкодження, після чого доставили Солом'янського районного відділу міліції в м. Києві. Серед тих, хто його затримував він впізнав працівника підрозділу «Беркут», яким виявився ОСОБА_3 , оскільки він бачив його обличчя через підняту «балаклаву».
В подальшому його безпідставно звинуватили у спричиненні тілесних ушкоджень правоохоронцям та у метанні в них «коктейлів Молотова», що не відповідало дійсності, а обвинувачення гуртувалося на неправдивих показаннях міліціонерів підрозділу «Беркут» ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . На підставі сфальсифікованих матеріалів досудового розслідування 23.01.2014 він був арештований, проте 31.01.2014 звільнений з-під варти, а 26 лютого 2014 року кримінальне провадження у відношенні нього було закрито. Стверджує, що під час участі в акціях громадського протесту на Майдані Незалежності у м. Києві, він не приймав участь у масових заворушеннях та не вчиняв злочинних дій.
Протоколом слідчого експерименту від 02.07.2020, у кримінальному провадженні №42014000700000020 від 05.02.2014, зафіксовано пояснення та демонстрація ОСОБА_6 обставин, які відбулися 21.01.2014, а саме, подій, які передували та відбувалися після затримання працівниками підрозділу «Беркут». Вказані пояснення аналогічні показам ОСОБА_6 в судовому засіданні. (т.4 а.с.16-22)
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.09.2023, у кримінальному провадженні №42014000700000020 від 05.02.2014, зафіксовано впізнання ОСОБА_6 працівника підрозділу «Беркут» ОСОБА_3 , який 21.01.2014 брав участь у його затриманні. (т.4 а.с.23-26)
Згідно з висновком судово-медичного експерта №263/Е від 16.10.2023 встановлено, що у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в проекції правого колінного суглоба, синця лівого плеча, які відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень. У висновку відображено, що 24.01.2014 закладом державної пенітенціарної служби було проведено медичний огляд ОСОБА_6 , у якого виявлені: синці середньої третини лівого плеча розміром 1х1см., синець правого колінного суглоба розміром 3х2см. Також вказано, що зі слів ОСОБА_6 : 21.01.2014 приблизно о 03:15 під час затримання декілька невідомих чоловіків, які були співробітниками спецпідрозділу «Беркут» наносили йому удари руками по голові, тулубу та кінцівках. (т.4 а.с.110-113)
Відповідно до послужного списку ОСОБА_3 з 01.06.1995 працював в органах МВС України, а на підставі наказу ГУМВС в Дніпропетровській області №128 від 31.07.2001 - в батальйоні міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в Дніпропетровській області. Наказом МВС України №11184о/с від 19.12.2013 ОСОБА_3 було присвоєно спеціальне звання: «старший лейтенант міліції».
Згідно з наказом ГУМВС в Дніпропетровській області №199о/с від 03.10.2012 старший лейтенант міліції ОСОБА_3 призначений на посаду командира взводу №2 оперативної роти №2 батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до наказу ГУМВС в Дніпропетровській області №58о/с від 11.03.2014 старший лейтенант міліції ОСОБА_3 призначений на посаду командира взводу №2 роти №2 спеціального батальйону міліції ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Згідно з Наказом ГУМВС в Дніпропетровській області №144о/с від 27.05.2014 ОСОБА_3 був звільнений в запас Щбройних Сил України, згідно з п.п. «ж» (за власним бажанням) п.64 Положення про проходження служби.
Під час судового розгляду були дослідженні копії матеріалів кримінального провадження №12014100000000220 від 22.01.2014 за фактом вчинення ОСОБА_6 , 1987 року народження, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.294 КК України, якими зафіксовано наступне.
Вказані документи були оглянуті уповноваженою особою Державного бюро розслідувань, під час досудового розслідування кримінального провадження №42014100070000020 від 05.02.2014, про що було складено процесуальні документи:
- протокол огляду документів від 13.03.2020, яким було оглянуто матеріали кримінального провадження №12014100000000220 від 22.01.2014 у 9 (дев'яти) томах (т.3 а.с.1-40);
- протокол огляду від 09-11.06.2020, яким було оглянуто судову справу Солом'янського районного суд м. Києва №760/1378/14 (провадження №1-кс/760/381/14) щодо розгляду «Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12014100000000220 від 22.01.2014 за фактом вчинення ОСОБА_6 , 1987 року народження, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.294 КК України». (т.2 а.с.1-28)
Так, оглянуті документи містять наступну інформацію.
19.01.2014 уповноваженою особою Головного управління МВС в м. Києві є Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №12014100000000179 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.294 КК України з фабулою «19.01.2014 приблизно о 15:00, за повідомленнями ЗМІ та інформацією мережі Інтернет в м. Києві по вулиці Грушевського та на Європейській площі, невідомими особами організовані масові заворушення, що супроводжуються погромами, підпалами та знищенням майна, що потягло інші тяжкі наслідки». (т.3 а.с.49)
22.01.2014 уповноваженою особою Солом'янського РВ ГУ МВС в м. Києві є Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №12014100000000220 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.294 КК України (10 епізодів) з фабулою «19 січня 2014 року приблизно о 15:00, за повідомленнями ЗМІ та інформацією мережі Інтернет в м. Києві по вулиці Грушевського та на Європейській площі, невідомими особами організовані масові заворушення, що супроводжуються погромами, підпалами та знищенням майна, що потягло інші тяжкі наслідки». (т.3 а.с.44-47)
Згідно рапорту командиру взводу БМОП «Беркут» ОСОБА_3 від 21.01.2014 керівнику Головного управління МВС в м. Києві повідомлено, що 21.01.2014 приблизно о 03:10, під час охорони громадського порядку по вул. Грушевського в м. Києві, «група вилучення» передала йому чоловіка приблизно 25-річного віку, який порушував громадський порядок, а саме: кидав «коктейлі Молотова», намагався заволодіти засобами пасивної оборони (щитами), та доставив його до спеціального автомобіля «конвою», де було встановлено його особу: « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в місті Одеса». Спец. засоби та міри фізичного впливу не застосовував, особисті речі та цінності не вилучалися. Під час передачі йому ОСОБА_6 , у останнього були виявлені тілесні ушкодження. (т.3 а.с.5, т.6 а.с.168 /оригінал/)
21.01.2014 о 14:40, слідчим СВ Солом'янського РВ ГУ МВС в м. Києві, у кримінальному провадженні №12014100000000179 від 19.01.2014, з посиланням на положення ст.208 КПК України, було складено протокол про затримання ОСОБА_6 , 1987 року народження, як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.294 КК України. (час затримання згідно рапорту капітану взводу БМОП «Беркут» ОСОБА_3 о 03:10 годині 21.01.2014). Також вказаний протокол містить відомості про особистий обшук ОСОБА_6 , яким зафіксовано: верхній одяг: куртка з малюнком у виді квадратів червоно-чорно-білих кольорів, шарф червоного кольору, шолом біло-чорного кольору, шапка сірого кольору, штани бежевого кольору, кросівки коричневого кольору; при собі має: мобільний телефон «LG», рюкзак чорно-сірого кольору, в якому виявлено: книга з назвою «Засоби масової інформації», респіратор побутовий, наколінник пластиковий, 2 (дві) шапки червоного кольору, шарф блакитного кольору, рукавиця чорного кольору, щітка помаранчевого кольору. (т.2 а.с.60-63)
21.01.2014 о 19:30, у кримінальному провадженні №12014100000000179 від 19.01.2014, слідчим СВ Солом'янського РВ ГУ МВС в м. Києві, ОСОБА_6 , 1987 року народження, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.294 КК України, а саме, в участі у масових заворушеннях, які мали місце 19 січня 2014 року приблизно о 15:00 на вулиці Грушевського поруч зі стадіоном «Динамо» в м. Києві, призвели до тяжких наслідків. (т.2 а.с.64)
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суд м. Києва від 23 січня 2014 року (справа №760/1378/14) у кримінальному провадженні №12014100000000220 від 22.01.2014 у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 30 (тридцять) днів. В ухвалі суду зазначено посилання, у тому числі, на протокол допиту міліціонера БОМП «Беркут» ОСОБА_10 , а також протокол допиту командира взводу БОМП «Беркут» ОСОБА_3 , як на докази підозри. (т.2 а.с.119-121)
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2014 року, за апеляційними скаргами сторони захисту, було скасовано ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суд м. Києва від 23 січня 2014 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з застосуванням запобіжного заходу у виді домашнього арешту та його звільнено з-під варти. (т.2 а.с.206-210)
26 лютого 2014 року прокурором винесена постанова про закриття кримінального провадження №12014100000000220 від 22.01.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.294 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В постанові зазначено, що Слідчим управлінням ГУ МВС в м. Києві проводилося досудове розслідування кримінального провадження №12014100000000179 від 19.01.2014 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.294 КК України, з якого 22.01.2014 було виділено в окреме кримінальне провадження №12014100000000220 у відношенні ОСОБА_6 та інших осіб. Як підставу для закриття кримінального провадження №12014100000000220 вказано, що певні дії вчинено громадянами з метою усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала конституційному ладу суверенітету та незалежності України, охоронюваним Конституцією України правам громадян.
У кримінальному провадженні №12014100000000179 ОСОБА_3 був допитаний як свідок 21.01.2014 в період часу з 09:10-09:30, а також 22.01.2014 в період часу з 16:20-17:10. (т.6 а.с.143)
Протоколи допитів свідка ОСОБА_3 від 21.01.2014 та від 22.01.2014 містять повідомлені ним наступні відомості, про обставини та події, які відбувалися за його участю 21 січня 2014 року.
Зі змісту протоколів вбачається, що станом на 21.01.2014 ОСОБА_3 був командиром взводу ПМОП «Беркут» ГУМВС України в Дніпропетровській області та у складі вказаного підрозділу, заступив на службу по охороні громадського порядку бівля стадіону «Динамо» на вулиці Грушевського в м. Києві, де в цей час проходили мітинги, в зв'язку з чим був обмежених рух громадян шляхом встановлення огорожі у виді транспортних засобів та подвійного «ланцюгу» правоохоронців і військовослужбовців внутрішніх військ.
Протягом тривалого часу учасники вказаних зібрань поводилися агресивно у відношенні правоохоронців, а саме: палили автомобільні покришки, кидали в них каміння, палки, бруківку, газові та димові гранати, пляшки з горючою рідиною, штовхали, намагалися відібрати спеціальні засоби і предмети екіпіровки, а також наносили удари предметами, які тримали в руках. На наказом керівництва, він був у складі «групи вилучення», яка складалася приблизно з 10 (десяти) працівників підрозділу «Беркут», які мали завдання вилучати з натовпу найбільш агресивних осіб та передавати уповноваженим особам МВС, для складання процесуальних документів. Вказана «група вилучення» поділялася на дві частини: «перша» - безпосередньо вилучала правопорушників, а «друга» - здійснювала подальший супровід вказаних осіб, при цьому ОСОБА_3 був у складі «другої групи».
21.01.2014 приблизно о 03:00 група мітингувальників, серед яких були особи, одягнуті, крім іншого, шоломи, наколінники та засоби захисту, які тримали в руках предмети для нанесення ударів, поводячись агресивно, наблизилися до правоохоронців та жбурляли в них пляшки з горючою рідиною, каміння і т.і.
ОСОБА_3 стверджував, що серед вказаних осіб, раніше незнайомий ОСОБА_6 , який був одягнутий у куртку червоного кольору та шолом білого кольору, який безпосередньо жбурляв пляшки з горючою рідиною.
В ході проведення заходів «групою вилучення» були затримані декілька громадян, з числа описаних мітингувальників, серед яких був, як в подальшому йому стало відомо ОСОБА_6 , якого ОСОБА_3 доставив до «автозаку». ОСОБА_3 стверджує, що ні він, ані інші правоохоронці не застосовували до ОСОБА_6 та інших затриманих осіб, які вже мали пошкодження у виді синців та гематом.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи №3870-Е від 20.10.2023, у кримінальному провадженні №420141000700000020, за результатами дослідження документів, а саме: протоколів допиту свідка ОСОБА_3 від 21.01.2014 та від 22.01.2014, встановлено, що рукописні тексти та підписи виконані ОСОБА_3 (т.6 а.с.141)
Висновком судово-почеркознавчої експертизи №4453-Е від 08.11.2023, у кримінальному провадженні №62020000000000597, за результатами дослідження документів, складених від імені ОСОБА_3 , а саме: рапорту від 21.01.2014, встановлено, що рукописний тексти та підпис виконані ОСОБА_3 (т.6 а.с.164)
07.04.2014 ОСОБА_3 був допитаний як свідок у кримінальному провадженні №420141000000000073 від 10.03.2014 за фактом незаконного застосування насильства співробітниками правоохоронних органів до мітингувальників під час акцій протесту в центрі Києва, за ознаками ч.2 ст.365, ч.1 ст.171, ч.2 ст.125 КК України.
Згідно з текстом протоколу допиту ОСОБА_3 надав пояснення про обставини затримання ОСОБА_6 , аналогічні вищенаведеним, уточнивши, що саме він, спільно з міліціонером ОСОБА_10 , доставили ОСОБА_6 до спец. автомобіля для подальшого транспортування до слідчого органу. Заходи фізичного впливу та спецзасоби не застосовувалися, звернень про медичну допомогу не було. (т.6 а.с.169-174)
23.04.2014 ОСОБА_3 був допитаний як свідок у кримінальному провадженні №420141000700000020 від 05.02.2014 за фактом незаконного застосування насильства співробітниками правоохоронних органів до мітингувальників під час акцій протесту в центрі Києва, за ознаками ч.1, ч.2 ст.365 КК України.
Згідно з текстом протоколу допиту ОСОБА_3 надав пояснення про обставини затримання ОСОБА_6 , аналогічні вищенаведеним, уточнивши, що саме він, спільно з міліціонером ОСОБА_10 , доставили ОСОБА_6 до спец. автомобіля для подальшого транспортування до слідчого органу. Заходи фізичного впливу та спецзасоби не застосовувалися, звернень про медичну допомогу не було. (т.6 а.с.175-181)
Суд вважає, що наведені вище показання ОСОБА_3 , допитаного як свідка у кримінальних провадженнях, який не відмовся від давання показань, є неправдивими та поєднані зі штучним створенням доказів захисту вчинених протиправних дій.
Дослідженими в судовому засіданні відеозаписами «0129b28cee7d75fb8809ccf831 dde8c7035a (1).mр4», « ОСОБА_6 ведет прямой ефир.mp4 », « ОСОБА_6 під час штурму на Грушевського.mp4», що містяться на лазерному компакт-диску CD-R «Verbatim» №313042LC1542, встановлено, що вони є відеозаписами подій, які відбувались до 21.01.2014 року на майдані Незалежності, а також вночі 21.01.2014 на перехресті вул. Грушевського та Музейного провулку, під час яких працівниками ПМОП «Беркут» застосовувались фізичні заходи до мітингувальників.
Переглядаючи запис «0129b28cee7d75fb8809ccf831 dde8c7035a (1).mр4» встановлено, що відеозапис триває 03хв. 01сек., та є уривком прямої трансляції телеканалу Еспрессо ТВ, на якому зафіксовано події, які відбувалися по вул. Грушевського у м. Києві. На записі з 00хв. 30сек. по 01хв. 26сек., зафіксовано як з шеренги працівників «Беркуту» виходять приблизно 5 співробітників «Беркуту» у бік мітингувальників та підходять до ОСОБА_6 , на якому був одягнутий шолом білого кольору, та який тримав в руках вудку, на кінці якої зафіксований фрагмент тканини білого кольору. Наблизившись до ОСОБА_6 працівники «Беркут» охопили його та повели у бік шеренги працівників «Беркуту», де пройшовши шеренгу повели у бік службового автомобіля марки «КрАЗ». (т.4 а.с.101-105)
Згідно з висновком судової експертизи відео-, звукозапису (висновок експерта №11921/5662-5664 від 26.03.2021) у кримінальному провадженні №42014000700000020 встановлено: - відеозапис зафіксований у відеофайлі «0129b28cee7d75fb8809 ccf831dde8c7035a (1).mp4», є штучно створеним відеороликом, який складається з 6-ти фрагментів відеозапису записаних у режимі продовження запису; - відеозапис у відеофайлі « ОСОБА_6 ведет прямой ефир.mp4» відтворюється з «зависанням» відеозображення, звукова частина відтворюється без переривань; - відеофайлі « ОСОБА_6 під час штурму на Грушевського, mp4», ознак монтажу, змін, переривань не виявлено; - зазначені відеофайли є копіями записаними за допомогою комп'ютерної техніки. (т.4 а.с.92-98)
Суд враховує, що вказані відеофайли були надані захисником підозрюваного ОСОБА_6 31.01.2014 під час розгляду апеляції на ухвалу про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та містяться на компакт-диску марки Verbatim №313042LC1642. У подальшому під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100070000020 з метою дослідження вказаних відеофайлів слідчим постановою від 18.06.2020 призначено судову експертизу відеозапису. Для дослідження експерту надано вказаний вище компакт-диск із відеофайлами. При цьому неточності нумерації компакт-диску Verbatim №313042LC1642 - носія інформації - не впливають на допустимість як доказу відеофайлів, які на ньому містяться. Тобто відеофайли, досліджені під час судового розгляду, є оригіналом доказу у розумінні ст.99 КПК України, а відповідно є належними та допустимими доказами.
При ухваленні рішення у даному кримінальному провадженні суд також враховує наступні судові рішення.
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року у кримінальному провадженні №62022000000000483 (справа №757/34000/20-к) ОСОБА_10 був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.340, ч.2 ст.384 КК України, та звільнений від покарання, на підставі ч.5 ст.74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року вказаний вирок від 17.07.2023 у відношенні ОСОБА_10 залишено без змін.
Наведеними вище судовими рішеннями у кримінальних провадженнях встановлено певні обставини та події, які відбувалися 21.01.2014 в місті Києві на Майдані Незалежності та прилеглих територіях, під час яких співробітники підрозділів МОП «Беркут», на виконання злочинного наказу перевищуючи владу та службові повноваження, вчинили незаконне перешкоджання проведенню мирного зібрання, що в подальшому стало підставою для вчинення інших протиправних дій, у тому числі щодо ОСОБА_6 .
Так, вказаними судовими рішеннями встановлено, що 21 січня 2014 року приблизно о 03:15 годині, ОСОБА_10 , який був міліціонером відділення №2 взводу №1 оперативної роти №2 БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області, знаходячись на вулиці Грушевського в м. Києві у складі групи міліціонерів підрозділу БОМП «Беркут», спільно вчинили незаконні дії, які перешкодили проведенню мирного зібрання, перевищили владу та службові повноваження, а також безпідставно затримали потерпілого ОСОБА_6 , якого передали співробітникам органів внутрішніх справ, при цьому склали завідомо неправдиві офіційні документи, до яких внесли інформацію, яка не відповідала дійсності, а саме, про нібито злочинну діяльність ОСОБА_6 , в результаті чого ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України та стосовно нього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, в результаті чого він був позбавлений права приймати участь у мирних зібраннях. Також, вказані судові рішення містять посилання на докази, які підтверджують участь у вказаних протиправних діях командира взводу №2 оперативної роти №2 БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , який брав участь у затриманні ОСОБА_6 .
Таким чином, суд вважає, що вказані рішення, підтверджують вчинення саме ОСОБА_14 та ОСОБА_3 інкримінованих ним кримінальних правопорушень, при цьому, наслідки їх спільних протиправних дій є одночасно наслідками дій щодо ОСОБА_6 , вчинення яких інкримінується ОСОБА_3 .
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що під час судового розгляду дослідженими доказами в їх сукупності, встановлено, що ОСОБА_3 , будучи службовою особою правоохоронного органу, перевищуючи владу та службові повноваження, прийняв участь у завідомо незаконному затриманні ОСОБА_6 , після чого склав неправдиві документи та надав завідомо неправдиві показання щодо, начебто, участі потерпілого у масових заворушеннях, в результаті чого ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України та стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в результаті чого він був позбавлений права приймати участь у мирних зібраннях.
Факт перебування ОСОБА_6 у центральній частині Майдану Незалежності, з огляду на те, що судом не встановлено протиправної поведінки потерпілого, не може вважатися підставою для його затримання, при цьому, навпаки, ОСОБА_3 перебував у тому місці у складі спеціального підрозділу міліції разом з підлеглими співробітниками, серед яких був ОСОБА_10 , на виконання протиправних наказів та розпоряджень керівництва.
Відтак, на переконання суду, в даному випадку має місце ідеальна сукупність: коли однією і тією ж дією винна особа вчиняє два чи більше злочинів, що мають різні юридичні склади, передбачені різними статтями КК України, а тому в діях ОСОБА_3 наявні склади кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується.
Встановлені судом фактичні обставини підтверджуються доказами, безпосередньо дослідженими у судових засіданнях, зокрема показаннями потерпілого, письмовими доказами, висновки експертів, які у сукупності, узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які могли би поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
Також, суд враховує процесуальні документи у справі відображають наступний рух даного кримінального провадження №62020000000000537 від 03.07.2020.
05.06.2020 уповноваженою особою у кримінальному провадженні №42014100070000020 від 05.02.2014 у відношенні ОСОБА_10 та ОСОБА_3 було складено повідомлення підозру за ст.340, ч.2 ст.384 КК України. (т.6 а.с.1-15)
05.06.2020 уповноваженою особою (прокурором) на підставі матеріалів кримінального провадження №42014100070000020 від 05.02.2014 було виділено в окреме кримінальне провадження №62020000000000483 за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_3 за ст.340, ч.2 ст.384 КК України. (т.1 а.с.45-53)
Постановою слідчого від 22.06.2020 у кримінальному провадженні №62020000000000483 від 05.06.2020 було оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_3 , здійснення якого доручено оперативному підрозділу ГУБКОЗ УСБ України. (т.5 а.с.7)
Під час досудового розслідування було отримано документально підтверджену інформацію про те, що в 23.05.2014 громадянин України ОСОБА_3 залишив територію України та 25.09.2014 отримав громадянство російської федерації, на території якої постійно перебуває. Встановлено, що станом на 20.04.2017 ОСОБА_3 працював у спецпідрозділі «росгвардії «ОМОН» по м. саратову російської федерації». (т.5 а.с.127-128, 136-139)
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва неодноразово надавались дозволи на затримання ОСОБА_3 з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що підтверджує тривале переховування підозрюваного від органів досудового розслідування.
03.07.2020 з кримінального провадження №62020000000000483 від 05.06.2020 у відношенні ОСОБА_10 та ОСОБА_3 було виділено в окреме кримінальне провадження №62020000000000537 за підозрою ОСОБА_3 за ст.340, ч.2 ст.384 КК України. (т.1 а.с.6-8)
Постановою слідчого від 02.10.2023 у кримінальному провадженні №62020000000000537 від 03.07.2020 було оголошено у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_15 , здійснення якого доручено оперативному підрозділу ДВБ Національної поліції України. (т.1 а.с.92-93)
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року (справа №757/44947/23-к) у кримінальному провадженні №62020000000000537 від 03.07.2020 підозрюваному ОСОБА_3 , в порядку ч.6 ст.193 КПК України, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. (т.5 а.с.158-161)
30.10.2023 у кримінальному провадженні №62020000000000537 від 03.07.2020 було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365; ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.3 ст.371; ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ст.340; ч.4 ст.41, ч.1 ст.366; ч.4 ст.41, ч.2 ст.384 КК України. (т.6 а.с.96-113)
Згідно з Витягом з ЄРДР від 01.11.2023 (т.1 а.с.1-5) у кримінальному провадженні №62020000000000537 від 03.07.2020 було повідомлено про підозру ОСОБА_3 (рішення суду про здійснення спеціального досудового розслідування 20.10.2023) у вчиненні наступних кримінальних правопорушень: 1 епізод: ч.2 ст.384 КК України - реєстрація 03.07.2020 ( виявлення правопорушення 26.10.2015); 2 епізод: ст.340 КК України - реєстрація 03.07.2020 (виявлення правопорушення 06.10.2017); 3 епізод: ч.2 ст.28, ч.2 ст.365 КК України - реєстрація 02.10.2023 (виявлення правопорушення 07.03.2014); 4 епізод: ч.2 ст.28, ч.3 ст.371 КК України - реєстрація 02.10.2023 (виявлення правопорушення 31.03.2014); 5 епізод: ч.1 ст.366 КК України - реєстрація 02.10.2023 (виявлення правопорушення 23.07.2014); 6 епізод: ч.2 ст.28, ст.340 КК України - реєстрація 02.10.2023 (виявлення правопорушення 06.10.2017).
11.12.2023 прокурором Офісу Генерального прокурора обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62020000000000537 за обвинуваченням ОСОБА_3 був направлений до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.10.2024 (справа №757/57052/23-к, провадження №1-кп/761/3485/2024) було призначено підготовче судове засідання по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №62020000000000537 за обвинуваченням ОСОБА_3 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2025 було призначено судовий розгляд у формі спеціального судового провадження на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №62020000000000537 за обвинуваченням ОСОБА_3 .
Суд вважає, що досліджені докази беззаперечно підтверджують зазначені обставини, при цьому судом не встановлено порушень КПК України під час досудового розслідування, які б були підставами для визнання досліджених доказів недопустимими.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом, тобто він винний у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ст.340; ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365; ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.3 ст.371; ч.4 ст.41, ч.1 ст.366; ч.4 ст.41, ч.2 ст.284 КК України.
Згідно із статтею 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог статті 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приймає до уваги, що відповідно до ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 в ході судового розгляду не встановлені.
При цьому посилання в обвинувальному акті на наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 - «вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою», суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначена ознаки входить до складу кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого, а тому не може бути обставиною, що обтяжує покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, а саме посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади в правоохоронних органах, в межах санкцій статей обвинувачення.
Разом з цим, на підставі ст.54 КК України, ОСОБА_3 має бути позбавлений спеціального звання «старший лейтенант міліції», у зв'язку з вчиненням злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, який відповідно ч.5 ст.12 КК України є тяжким.
Також при призначенні додаткового покарання, суд керується висновками Верховного суду у справі № 404/2081/22. Так, Верховний суд у своїй постанові виснував, що згідно з положеннями ст.55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для їх виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самими обвинуваченими, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
При цьому, враховуючи характер вчинених обвинуваченим дій, той факт, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення будучи правоохоронцем, який навпаки був зобов'язаний захищати суспільство від суспільно-небезпечних діянь, при цьому зазначені злочинні дій були вчинені відкрито, вони викликали значний суспільний резонанс і тривалий час висвітлювались у ЗМІ, що мало негативний вплив на міжнародний імідж України, призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, явно не відповідатиме вимогам ст.65 КК України, та буде таким, що вважатиметься в очах стороннього, незацікавленого спостерігача, занадто м'яким, тобто суперечитиме інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами. Застосування неадекватно м'якого покарання вочевидь породжуватиме в осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення направлені проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, уяву про безкарність таких дій, що матиме наслідком збільшення подібних дій, що призведе до завдання дедалі більшої шкоди державі та суспільним інтересам.
Разом з тим, суд враховує наступне.
Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_3 вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення 21.01.2014.
Відповідно до ст.12 КК України, як станом на час вчинення, так і на час судового розгляду, кримінальні правопорушення за ступенем тяжкості відносяться: ч.1 ст.366 КК України відноситься кримінальних проступків; ст.340 та ч.2 ст.382 КК України відносяться до нетяжких злочинів; ч.2 ст.365 та ч.3 си.371 КК України відносяться до тяжких злочинів.
Керуючись принципом дії закону про кримінальну відповідальності у часі, суд призначає покарання в межах санкцій статей Кримінального кодексу України, в редакції станом на 22.01.2014 року, при цьому на підставі ч.1 ст.70 КК України застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Водночас, в ході судового розгляду кримінального провадження, встановлено обставини, які свідчать про необхідність звільнення обвинуваченого від покарання.
Відповідно до ч.2 ст.373 КПК якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.74 КК України звільнення засудженого від покарання може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Згідно ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло:
ч.1 п.2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку за який передбачено покарання у виді обмеження волі;
ч.1 п.3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 (двох) до 5 (п'яти) років;
ч.1 п.4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Згідно з положеннями ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.
Постановою слідчого від 22.06.2020 було оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_3 , тобто 10 (десятирічний) строк давності з часу вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.3 ст.371 КК України, не сплинув. Станом на день розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_3 перебуває у розшуку.
Таким чином, суд враховує наявність обставини, яка зупиняє перебіг давності звільнення від кримінальної відповідальності за вказаними статтями обвинувачення, крім ст.340, ч.1 ст.366, ч.2 ст.384 КК України, в часу вчинення яких до оголошення розшуку обвинуваченого минуло понад 5 (п'ять) років, в зв'язку з чим суд звільняє ОСОБА_3 від покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.340, ч.1 ст.366, ч.2 ст.384 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст.124 КПК України, а саме: з ОСОБА_3 підлягають стягненню процесуальні витрати у зв'язку із залученням експерта у сумі 24330,40 гривень, а саме: розмір витрат на залучення експертів Харківського ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» складає 17161 грн., а саме, за проведення судової експертизи відео-, звукозапису (висновок експерта №11921/5662-5664 від 26.03.2021); розмір витрат на залучення експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз складає 7169,40 грн., а саме за проведення почеркознавчої експертизи (висновок експерта №3870-Е від 20.10.2023); розмір витрат на залучення експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз складає 8125,32 грн., а саме за проведення почеркознавчої експертизи (висновок експерта №4453-Е від 20.10.2023).
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим:
за ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки;
за ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ч.3 ст.371 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки;
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.54 КК України позбавити обвинуваченого ОСОБА_3 спеціального звання «старший лейтенант міліції».
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.2 ст.28, ч.4 ст.41, ст.340 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Відповідно до положень ст.49, ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.4 ст.41, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки. Відповідно до положень ст.49, ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.4 ст.41, ч.2 ст.384 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Відповідно до положень ст.49, ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі рахувати з моменту затримання та приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний до ОСОБА_3 - залишити без змін.
Речові докази у кримінальному провадженні: документи /т.6 а.с.143-148, 149-154, 168, 169-174, 175-181/: протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 22.01.2014 на 6 (шести) аркушах; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 21.01.2014 на 6 (шести) аркушах; 1 (один) рапорт ОСОБА_3 від 21.01.2014 на 1 (одному) аркуші; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 07.04.2014 на 6 (шести) аркушах; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 23.04.2014 на 7 (семи) аркушах; - зберігати у матеріалах даного кримінального провадження.
Речові докази: 5 (п'ять) DVD дисків /т.4/; 1 (один) DVD диск /т.5/; 2 (два) DVD диски /т.6/; з відеозаписами, - зберігати у матеріалах даного кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у зв'язку із залученням експерта в розмірі 24330 (двадцять чотири тисячі триста тридцять) гривень 40 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно з ч.3 ст.400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.
Суддя ОСОБА_1