25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/13481/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 в адміністративній справі №160/13481/25 за позовом ОСОБА_1 до Зайцівської сільської ради Синельниківської районної державної адміністрації третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Зайцівської сільської ради Синельниківської районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 , з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення №507 від 15.04.2024 року позачергової 32 сесії VIIІ скликання Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про обрання секретаря Зайцівської сільської ради восьмого скликання і надання секретарю ради повноважень секретаря виконавчого комітету та визначення відповідальної особи з державної реєстрації актів цивільного стану громадян;
- зобов'язати Синельниківську районну державну адміністрацію скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (Зайцівська сільська рада, код ЄДРПОУ 04339104) від 18.04.2024 року, №1002341070010000908 щодо зміни керівника юридичної особи або відомостей про керівника юридичної особи, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою та інші докази та зазначення інших підстав поважності причин його пропуску.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 в адміністративній справі №160/13481/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Зайцівської сільської ради Синельниківської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду, та прийняти нову постанову, якою справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що тільки 07.02.2025 року вона після численних заяв та запитів нарешті отримала від начальника відділу державної реєстрації засвідчену копію рішення №507 від 15.04.2024 року. З цього моменту після ознайомлення з текстом рішення №507 від 15.04.2024 року позивачу стало відомо про наявність підстав для оскарження даного рішення. Позивач також зауважила, що як тільки дізналась про ухвалення рішення про призначення секретаря Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, вбачаючи наявність протиправності під час ухвалення даного рішення, звернулась до правоохоронних органів з відповідними заявами та повідомленням, подавала скарги, але тільки 07.02.2025 року отримала повний текст оскаржуваного рішення. Позивачем 12.06.2024 року було подано заяву про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ст. 366 ч. І КК України до Синельниківського районного управління поліції, зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України (журналі єдиного обліку) Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за №7287; розслідування було доручено поліцейському офіцеру громади Міщенко О.П.. На підставі заяви про кримінальне правопорушення за ст. 366 ч. І КК України 16.06.2024 року дані про кримінальне правопорушення були внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження №42024042140000058, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Позивач звернулась до суду з позовом у цій справі 08.05.2025 року та заявила позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №507 від 15.04.2024 року позачергової 32 сесії VIIІ скликання Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про обрання секретаря Зайцівської сільської ради восьмого скликання, надання секретарю ради повноважень секретаря виконавчого комітету та визначення відповідальної особи з державної реєстрації актів цивільного стану громадян; зобов'язання Синельниківської районної державної адміністрації скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (Зайцівська сільська рада, код ЄДРПОУ 04339104) від 18.04.2024 року, №1002341070010000908 щодо зміни керівника юридичної особи або відомостей про керівника юридичної особи, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що загальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців, та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
За обставинами цієї справи позивачем оскаржується спірне рішення з огляду на порушення сільською радою процедури його прийняття.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що позивач 08.05.2025 року звернулась із позовом про визнання дій протиправними та скасування рішення №507 від 15.04.2024 року.
Отже, оскарження рішення відбувається більше ніж через один рік.
Положеннями ч 4 ст. 79 КАС України регламентовано, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Водночас ч. 1 ст. 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Враховуючи вищезазначені приписи діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які покликається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду у встановлений строк.
Положеннями статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, за матеріалами даної справи ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою та інші докази та зазначення інших підстав поважності причин його пропуску.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала про залишення позовної заяви без руху від 12.05.2025 року доставлена до електронного кабінету представника позивача 21.05.2025 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
02.06.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення без будь-якого обгрунтування, а в додатках зазначено: «Квитанція про надсилання стороні Синельниківська районна державна адміністрація».
Отже, у матеріалах справи відсутня заява позивача про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою із зазначенням інших доказів та підстав поважності причин його пропуску
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на 13.06.2025 року (з урахуванням строку на поштове відправлення), позивач не виконав вимоги ухвали суду. З клопотанням про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви до суду не звертався.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частинами 1, 3 статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до пункту 1 частини 4статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 в адміністративній справі №160/13481/25,- залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 в адміністративній справі №160/13481/25,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова