Справа №760/32350/25 1-кс/760/13965/25
24 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, з вищою освітою, одружений, фізична особа-підприємець, працює адміністратором ТОВ «Тарко Грант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваний у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42023110000000409 від 06.12.2023р., у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, -
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42023110000000409 від 06.12.2023р., відповідає вимогам ст.ст. 181, 184 КПК України.
Документом, що підтверджує надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, є розписка.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що слідчими слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, в ході досудового розслідування встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_7 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Луганської області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
За вказаних вище обставин, досудовим розслідування встановлено, що у громадянина України ОСОБА_5 , перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але з 15.03.2022, виник злочинний умисел, направлений на вчинення кримінально караного діяння, що полягає у фінансуванні дій щодо насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
В ході досудового розслідування встановлено, що з 04.12.2014 ОСОБА_5 є співзасновником «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407), яке зареєстровано за адресою: т.зв. ДНР, м. Донецьк, пр.-кт Ілліча, буд. 64.
В подальшому, 30.11.2022 перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, після початку повномасштабної агресії РФ на територію України, діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на фінансування дій щодо насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, ОСОБА_5 перереєстрував «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407) згідно із законодавством РФ, з встановленням основного виду діяльності - торгівля оптова іншими машинами та обладнанням.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел на фінансування дій щодо насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, надавав вказівки директору «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407) щодо організації та ведення господарської діяльності, ведення бухгалтерського обліку та отримання прибутків, а також щодо забезпечення воєнізованої охорони нерухомості, в якій здійснює підприємницьку діяльність «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407).
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.06.2024 за вказівкою ОСОБА_5 про забезпечення охорони належного тому нерухомого майна в м. Донецьк, достовірно розуміючи, що незаконно створені на території тимчасово окупованої Донецької області воєнізовані і збройні формування РФ забезпечують окупаційний режим на вказаній території, у тому числі шляхом насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, між «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407), та «Федеральным государственным казенным учреждением «Управление вневедомственной охраны войск национальной гвардии РФ по ДНР» (ОГРН 1239300004470, юридична адреса: т.зв. ДНР, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10А), яке 03.05.2023 зареєстроване на тимчасово окупованій території м. Донецьк за законодавством рф, укладено договір про надання охоронних послуг №5610-5611/Д/Ка від - 01.06.2024.
Так, починаючи з 18.07.2024 по 06.12.2024, ОСОБА_5 контролюючи та організовуючи діяльність «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407), діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, здійснив повторне фінансування дій щодо насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з банківського рахунку «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407) на банківський рахунок «Федерального государственного казенного учреждения «Управление вневедомственной охраны войск национальной гвардии РФ по ДНР» (ОГРН 1239300004470) на загальну суму 13 783, 92 руб.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але з 15.03.2022, виник злочинний умисел, направлений на вчинення кримінально караного діяння, що полягає у передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території.
В ході досудового розслідування встановлено, що з 04.12.2014 ОСОБА_5 є співзасновником «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407), яке зареєстровано за адресою: т.зв. ДНР, м. Донецьк, пр.-кт Ілліча, буд. 64.
В подальшому, 30.11.2022 перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, після початку повномасштабної агресії РФ на територію України, діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, ОСОБА_5 перереєстрував «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407) згідно із законодавством РФ, з встановленням основного виду діяльності - торгівля оптова іншими машинами та обладнанням.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел на передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, надавав вказівки директору «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407) щодо організації та ведення господарської діяльності, ведення бухгалтерського обліку та отримання прибутків.
Крім того, встановлено, що 01.06.2024 за вказівкою ОСОБА_5 між «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407), та «Федеральным государственным казенным учреждением «Управление вневедомственной охраны войск национальной гвардии РФ по ДНР» (ОГРН 1239300004470, юридична адреса: т.зв. ДНР, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10А), яке 03.05.2023 зареєстроване на тимчасово окупованій території м. Донецьк за законодавством рф, укладено договір про надання охоронних послуг №5610-5611/Д/Ка від - 01.06.2024.
Так, починаючи з 18.07.2024 по 06.12.2024, ОСОБА_5 контролюючи та організовуючи діяльність «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407), діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, здійснив передачу матеріальних ресурсів з банківського рахунку «ООО «ЭЛЕКТРО-ИНСТРУМЕНТ» (код ОГРН 1229300127407) на банківський рахунок «Федерального государственного казенного учреждения «Управление вневедомственной охраны войск национальной гвардии РФ по ДНР» (ОГРН 1239300004470) на загальну суму 13 783, 92 руб.
20.11.2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме: у фінансуванні дій щодо насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчиненого повторно, у передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території.
У клопотанні слідчим, за погодженням прокурором, поставлено питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, один із яких відноситься до категорії тяжких злочинів, крім того, на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та інших співучасників у кримінальному провадженні, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей та документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки пред'явлена ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою, а вказані у клопотанні ризики не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, та надав суду свої письмові заперечення.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме: у фінансуванні дій щодо насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчиненого повторно, у передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, до клопотання додані зібрані під час досудового розслідування докази та інші матеріалами кримінального провадження, які обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, яке розслідується.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, один із яких відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, та з моменту повідомлення про підозру пройшов незначний проміжок часу. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 вже є особою не призивного віку, та маючи в наявності документи для виїзду за кордон, може виїхати за межі території України з метою переховування від органів досудового розслідування та суду.
Разом з тим, прокурором не доведено та не надано обґрунтованих доказів слідчому судді про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та своїми діями знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органами досудового розслідування вилучені необхідні речі та документи, які мають значення в даному кримінальному провадженні, крім того, прокурором не надано слідчому судді доказів, що ОСОБА_5 вчиняв або може продовжити вчиняти активні дії, спрямовані на знищення вказаних речей та документів, або має до них доступ та незаконного впливу на свідків.
Крім того, не знайшли і свого підтвердження під час судового розгляду клопотання доводи прокурора про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого злочину, оскільки прокурором не надано слідчому судді доказів, що ОСОБА_5 перешкоджав кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період часу.
Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення кого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вказане, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його особу, який раніше не судимий, є внутрішньо-переміщеною особою, учасник бойових дій, працює та зайнятий суспільно-корисною працею, має постійне місце проживання та реєстрації, слідчий суддя вважає обґрунтованим та достатнім задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, здати на зберігання до відповідних органів держаної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Разом з тим, не підлягає задоволенню клопотання слідчого в частині застосування до підозрюваного ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту, з наступних підстав.
Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
Згідно ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.
Крім того, згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який є учасником бойових дій, працює та зайнятий суспільно-корисною працею, та повинен забезпечувати достатній життєвий рівень своєї родини, а також ту обставину, що прокурором не надано конкретних доказів того, що тримання підозрюваного під цілодобовим домашнім арештом, виправдовує інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, а також, що такий вид домашнього арешту запобігатиме встановленим ризикам.
За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованим та достатнім задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та з метою непорушення його прав та свобод, гарантованих Конституцією України, застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.01.2026р., включно, заборонивши йому в період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00хв. наступного дня залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , 4, 5, за виключенням необхідності залишати житло під час повітряної тривоги або для отримання невідкладної медичної допомоги, та зобов'язати його прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою.
Вказаний запобіжний захід повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити, у подальшому, належну його процесуальну поведінку у даному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 177, 178, 181, 184, 193-194, 196, 197, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.01.2026р., включно, заборонивши йому в період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00хв. наступного дня залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишати житло під час повітряної тривоги або для отримання невідкладної медичної допомоги, та зобов'язати його прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- не відлучатися м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду,
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи,
- здати на зберігання до відповідних органів держаної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Строк дії даної ухвали визначити до 20.01.2026р. включно.
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську обласну прокуратуру.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1