Справа №760/9920/24
Провадження №1-кп/760/2115/25
26 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1
за участі сторін та інших учасників провадження
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження №22023011000000050 від 22.03.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополь, АР Крим, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -
ОСОБА_5 у 2023 році, більш точна дата та час не встановлені, але не пізніше 04.01.2023 року, діючи в супереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, вирішив працевлаштуватись до незаконно створеного органу окупаційної влади російської федерації на посаду судді незаконного судового органу - так званого «Арбітражного суду Республіки Крим».
Так, достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя внаслідок збройної агресії російської федерації з 20.02.2014 року, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що так званий «Арбітражний суд Республіки Крим» є незаконно створеним органом, перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим м. Сімферополь, не пізніше 04.01.2023 року (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), призначився Указом президента рф №1 від 04.01.2023 «О назначении судей федеральных судов и о представителе Президента российской федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов российской федерации», на посаду судді так званого «Арбітражного суду Республіки Крим», строком на 6 років.
У подальшому, призначений на посаду судді так званого «Арбітражного суду Республіки Крим» ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні зазначеного незаконного судового органу, що розташований за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Олександра Невского, буд. 29, приступив до виконання своїх безпосередніх обов?язків у складі вказаного незаконного судового органу, постановляючи судові рішення від імені російської федерації.
Своїми умисними діями направленими на здійснення так званого «правосуддя», ОСОБА_5 сприяв реалізації політики окупаційної влади російської федерації на тимчасово окупованій територіях АР Крим та м. Севастополя.
За час перебування на посаді судді так званого «Арбітражного суду Республіки Крим», досудовим розслідуванням встановлені факти розгляду ОСОБА_5 , у період часу з 24 серпня 2022 року по 25 травня 2023 року, більше ніж 390 судових справах.
Таким чином, за викладених вище обставин громадянин України ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме у добровільному зайнятті посади в незаконному судовому органі, створенному на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.
Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.
На підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07.03.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023011000000050 від 22.03.2023 відносно ОСОБА_5 який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), останній показань суду не надавав, клопотань на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали суду від 21.01.2025 постановлено здійснювати розгляд у вказаному кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав можливість отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, а також бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно для нього. Зазначене узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.
Вказані висновки також ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчать про його наміри ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнього його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось з обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безполатної правничої допомоги.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , в ході судових засідань неодноразово зазначав на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, захисник додав, вина ОСОБА_5 , як і факт вчинення кримінального правопорушення не доведена, а тому, захисник просив виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме: у добровільному зайнятті посади в незаконному судовому органі, створенному на тимчасово окупованій території, доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:
- даними протоколу огляду речей та документів від 10.05.2023 з додатками у вигляді роздруктівки «Указу президента рф від 04.01.2023 №1». В ході огляду відкритого інтернет-ресурсу було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 був призначений на посаду судді Арбітражного суду Республіки Крим;
- даними протоколу огляду речей та документів від 10.05.2023. В ході огляду відкритого інтернет-ресурсу було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 займав посаду судді Арбітражного суду Республіки Крим;
- даними протоколу огляду речей та документів від 29.05.2023 з додатками у вигляді скріншотів. В ході огляду відкритого інтернет-ресурсу було встановлено, що в 396 судових справах, громадянин України ОСОБА_5 призначений головуючим або суддя учасник (тобто приймав безпосередню участь в прийнятті судових рішень). Останнє рішення на момент огляду датоване 26.05.2023, а перше рішення датоване 24.08.2022;
- даними протоколу огляду речей та документів від 30.06.2023 з додатком у вигляді роздруківки судової ухвали від 19.05.2011 на 1 арк. В ході огляду відкритого інтернет-ресурсу було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 був секретарем судового засідання в 419 справах Центрального районного суду м. Сімферополя;
- даними протоколу огляду речей та документів від 30.06.2023 з додатком у вигляді роздруківки судової ухвали від 31.05.2011 на 1 арк. В ході огляду відкритого інтернет-ресурсу було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 був секретарем судового засідання в 419 справах Центрального районного суду м. Сімферополя;
- даними протоколу огляду речей та документів від 30.06.2023 з додатком у вигляді роздруківки судової ухвали від 18.01.2012 на 1 арк. В ході огляду відкритого інтернет-ресурсу було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 був секретарем судового засідання в 419 справах Центрального районного суду м. Сімферополя;
- даними протоколу огляду речей та документів від 13.04.2023. В ході огляду відкритого інтернет-ресурсу було встановлено, що на сайті «Судьи росии» містить інформація відносно судді Арбітражного суду Республіки Крим ОСОБА_5 , який був призначений указом президента рф від 01.04.2023 №1;
- даними протоколу огляду речей та документів від 13.02.2023. В ході огляду відкритого інтернет-ресурсу було встановлено, що на сайті «Судьи росии» місить інформація відносно судді Арбітражного суду Республіки Крим ОСОБА_5 , який був призначений указом президента рф від 01.04.2023 №1;
- даними листа ДПС України від 22.03.2023 № 76/14/91-1277 відповідно до якого, встановлено, що в період часу з 01.01.2018 по 29.03.2023 громадянин України ОСОБА_5 не перетинав державний кордон України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України;
- даними листа Офісу Президента України від 06.04.2023 № 45-01/302, відповідного до якого, матеріали, щодо припинення громадянства України ОСОБА_5 згідно із поданої ним заяви або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили.
Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною у повному обсязі, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме: у добровільному зайнятті посади в незаконному судовому органі, створенному на тимчасово окупованій території.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що рф тимчасово окупувала частину території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексувала цю частину території України, які за хронологією подій пов'язані із прийняттям відповідних нормативних актів рф, а також «нормативних актів» самопроголошених суб'єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, що приймаються судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування.
При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, тривалий період часу вчиняв умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин, його ставлення до вчиненого, який свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянином якої він є, здійснив добровільне зайняття посади в незаконному судовому органі, створенному на тимчасово окупованій території.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, позицій державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією всього належного йому на праві власності майната з позбавленням права обіймати посади у судових та правоохоронних органах, а також посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 12 (дванадцять) років.
Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові Об'єднаної палати ККС ВС в справі №404/2081/22 від 04.09.2023 року у справі, а саме згідно з положеннями ст. 55 Кримінального кодексу у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
Арешт майна накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.01.2026, залишити без змін.
Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07.03.2024 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 59, 65, ч. 7 ст. 111-1 КК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Арешт майна накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.01.2026, залишити без змін.
Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07.03.2024 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_6