Справа №760/23495/21
2/760/748/25
27 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., за участю секретаря судових засідань - Пешкової І.М.., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
До Солом'янського районного суду м. Києва через свого представника звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила суд:
- солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі - 52 892 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 00 копійок);
- солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч гривень 00 копійок);
- солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, пов'язані із замовленням та проведенням розрахунку вартості матеріальної шкоди у розмірі 4 000,00 грн, судовий збір у розмірі 908 грн та витрати на правничу допомогу, загальна сума яких буде підтверджена документами, що будуть надані до суду в порядку вимог ст. 141 ЦПК України.
В обґрунтування позову зазначає, що 05.07.2021 в належній позивачу квартирі АДРЕСА_1 трапилось залиття квартири, внаслідок чого було пошкоджено підлогове покриття - ламінат та міжкімнатні двері, що підтверджується актом про залиття квартири від 08.07.2021.
Відповідно до звіту ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» про незалежну оцінку матеріальних збитків, нанесених внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 матеріальні збитки складають 52 892,00 грн.
26.07.2021 позивач звернулась до відповідача із претензією про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, однак відповідач відмовляється добровільно відшкодувати завдану шкоду.
Окрім цього, представник позивача зазначає, що неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у тривалих негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження щойно придбаного майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому зазначає, що долучений до позовної заяви акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного) від 08.07.2021 про наслідки залиття квартири АДРЕСА_2 не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76, а саме:
- акт складено не колегіально, без присутності представника ОСББ «Лобановського 6 Д»;
- не зазначені висновки і рекомендації комісії;
- акт складався членами комісії без урахування пояснень відповідача, висновки не відповідають фактичним обставинам справи та акт складено лише через 3 дні після залиття;
- долучений до позовної заяви акт був складений повторно, первісний складено без присутності власників квартир №1 та №8 .
Щодо звіту про незалежну оцінку матеріальних збитків, нанесених внаслідок залиття приміщень квартири зазначає, що залиття квартири трапилось 07.07.2021, акт залиття складено 08.07.2021, огляд та фіксація пошкоджень об'єкта оцінки проводилась оцінювачем 13.07.2021, тобто фактично на 8 день після настання події. Такий інтервал між датою залиття та датою оцінки збитків викликає логічні сумніви щодо об'єктивності та неупередженості в її проведенні та подальших розрахунках.
Крім того, відповідач вказує, що наявні протиріччя між актом залиття та актом огляду завданих збитків, оскільки, фактичні пошкодження, спричинені залиттям квартир визначені в акті залиття від 08.07.2021 зазначено, що пошкоджено ламінат 80 кв.м. та міжкімнатні двері - 4 шт, однак згідно з локальним кошторисом на будівельні роботи №02-001, долучено до звіту, вбачається, що він був складений на площу квартири, вказану в технічному паспорті, а саме: загальна площа - 112,9 кв. м., житлова площа - 64,1 кв.м., а не на пошкоджену площу відповідно до складеного акта. Таким чином, відповідач зазначає, що результат незалежної оцінки розміру матеріального збитку від залиття квартири є спірним у зв'язку з відсутністю достовірної інформації про фактичний обсяг пошкоджень.
Щодо моральної шкоди у відзиві зазначено, що позивач жодними доказами не підтверджує суду ані завдання моральної шкоди, ані причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою, ані розміру такої шкоди. У позовній заяві наведено лише нормативно-правове регулювання щодо моральної шкоди.
Виходячи з викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відзиви на позовну заяву не надходили.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.11.2022 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 05.09.2023 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 та залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є співвласниками квартири АДРЕСА_5 в якості співвідповідачів у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.09.2023 зобов'язано Державну міграційну службу України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9) у строк до 04 жовтня 2023 року надати суду:
- інформацію, про зареєстроване місце проживання громадянки України ОСОБА_3 ;
- інформацію, про зареєстроване місце проживання громадянина України ОСОБА_4 .
Зобов'язано Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) у строк до 04 жовтня 2023 року надати суду:
- інформацію щодо дати народження, РНОКПП та зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.11.2023 закрито підготовче судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд без участі, в якому просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, пов'язані із замовленням та проведенням розрахунку вартості матеріальної шкоди у розмірі 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок), судовий збір у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 440,00 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок гривень 00 копійок).
Від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд без участі, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.06.2021 ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 , що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею - 112,90 кв.м., в тому числі житлова - 64,10 кв.м.
08.07.2021 комісія у складі інженера ОСОБА_8 , слюсаря - ОСОБА_9 організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення холодного та гарячого водопостачання (ТОВ «БК «Сучасні Муніципальні технології»), власник квартири №1 , власники квартири №8 склали акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), затверджений головою правління ОСББ «Лобановського 6д» Білецькою О.В. про те, що «5» липня 2021 року в будинку АДРЕСА_6 трапилось залиття, внаслідок чого пошкоджено ламінат 80 (вісімдесят) кв.м, міжкімнатні двері 4 (чотири) шт. Необхідна заміна. Причиною залиття, аварії, що трапилась на системі ХВП є передчасний вихід з ладу лічильника холодної води №536459 у квартирі №8 .
Власником квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 надані зауваження до Акту залиття, аварію що трапилась в системі холодного водопостачання, з яких вбачається, що 05.07.2021 о 09 год. 30 хв. перед виходом на роботу ОСОБА_2 особисто оглянув лічильник холодної води у ванній кімнаті. Він не був пошкоджений і працював у звичному режимі, підтікання води з лічильника не було. Факт виходу з ладу лічильника холодної води та розмір збитків у кв. АДРЕСА_1 можливо встановити лише після технічної експертизи, яка і встановить обставини події. Окрім того, вказує, що неможливо встановити, яким був стан квартири №1 до моменту залиття; акт складався не колегіально, за відсутності представника ОСББ «Лобановського 6Д» та був складений лише через 3 дні після залиття. Разом з тим, під час огляду квартири вбачалось, що 3 доби у квартирі стояла вода, внаслідок чого пошкодження ламінату та міжкімнатних дверей значно збільшились, що свідчить про умисне небажання власника квартири №1 зменшити збитки від шкідливої дії води.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку - матеріальних збитків, нанесених внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 вбачається, що вартість завданого матеріального збитку внаслідок залиття приміщень згідно результатів проведеного обстеження та наданих на дослідження матеріалів, в діючих цінах на дату проведення оцінки, складає 52 892 грн.
За проведення вказаного експертного дослідження позивачем сплачено 4 000,00 грн, що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2193892980.1 від 13.07.2021.
26.07.2021 ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 претензію про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, однак остання повернулася з відміткою АТ «УКРПОШТИ» «за закінченням терміну зберігання».
21.10.2020 споживачем ОСОБА_2 було замінено засіб обліку води, що підтверджується актом приймання на абонентський облік засобів обліку води.
Окрім того, в матеріалах справи наявні адвокатські запити адвоката Печериці Наталії Сергіївни №26.10/22-1 від 26.10.2022 до ПрАТ АК «Київводоканал», №27.10/22-1 від 27.10.2022 до ОСББ «Лобановського 6-Д», однак відповіді в матеріалах справи відсутні.
21.07.2009 ОСОБА_2 з сім'єю з чотирьох осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 ) Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією видано ордер №04111 серії Б на жиле приміщення площею 61,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 .
13.01.2010 ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках видано свідоцтво про право власності на житло.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, у разі аварії чи залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної особи не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Отже, законодавством чітко визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди вартості відновлювального ремонту.
Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 власник квартири зобов'язаний: не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян.
Згідно з пунктом 11 вказаних Правил користування приміщеннями житлових будинків, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
В матеріалах справи наявний акт від 08.07.2021, яким чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок події, що мала місце 05.07.2021, а саме, що залиття квартири №1 сталось внаслідок аварії, що трапилась на системі ХВП - передчасний вихід з ладу лічильника холодної води №536459 у квартирі №8 .
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди, закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до яких: якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України.
На підтвердження, завданої шкоди у розмірі 52 892,00 грн, позивачем надано звіт про незалежну оцінку - матеріальних збитків, нанесених внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 .
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Згідно з приписами ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Під час судового розгляду, відповідачі не спростували належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у залитті квартири позивача, не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу шкоди, хоча це є процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, беручи до уваги вищенаведені обставини та те, що позивач зазнав матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири саме внаслідок неправомірних дій відповідача, як власника квартири, суд вбачає необхідним стягнути вказані грошові кошти з відповідачів на користь позивача.
Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок залиття належної йому квартири, він зазнав душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, переніс емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили його звичний спосіб життя, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від нього додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, які остання зазнала в результаті залиття квартири, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Виходячи із засад розумності, об'єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 30 000,00 грн є не обгрунтованою. Разом з тим, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача, як власника квартири за адресою: АДРЕСА_8 , підлягає моральна шкода у розмірі 5 000,00 грн, оскільки на думку суду саме такий розмір моральної шкоди є реальним, обґрунтованим та компенсація моральної шкоди у такому розмірі буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.
Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також суд зазначає наступне.
Слід розмежовувати порядок проголошення судового рішення (скороченого або повного) у разі явки учасників справи у судове засідання та складання повного судового рішення, за відсутності учасників справи. Порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено;
загальний порядок ухвалення рішення застосовується, якщо розгляд справи відбувся з викликом учасників і вони брали участь у судовому засіданні. Зокрема, суд виходить до нарадчої кімнати (частина перша статті 244 ЦПК України); у нарадчій кімнаті суд приймає, складає та підписує рішення (повне чи скорочене) (частина друга статті 259 ЦПК України); повернувшись із нарадчої кімнати, суд проголошує рішення (повне чи скорочене) (частина перша статті 268 ЦПК України); датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (перше речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України); копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення (частина перша статті 272 ЦПК України); у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення (частина друга статті 272 ЦПК України);
у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (частина шоста статті 268 ЦПК України). Проголошення судового рішення передбачає надання публічності такому рішенню, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Тобто проголошення судового рішення відбувається публічно або у закритому судовому засіданні лише під час перебування учасників справи у судовому засіданні у залі суду; у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України);
у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи;
з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Так сторони були повідомлені про судове засідання, призначене на 10.06.2025, завчасно, належним чином в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з'явились.
З урахуванням того, що розгляд справи, відбувався за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 27.11.2025.
Схожі висновки Верховний Суд зробив у постановах від 25 травня 2020 року у справі 464/8801/16-ц (провадження № 61-35930св18), від 03 червня 2021 року у справі № 522/6826/19 (провадження № 61-3778св21), від 22 червня 2021 року у справі № 495/3904/18 (провадження № 61-1172св21), від 24 червня 2021 року у справі № 522/14984/19 (провадження № 61-9632св20), від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18 (провадження № 61-6241св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 462/2906/20 (провадження № 61-9829св21).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зауважує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч.1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду:
- договір №30/2023 від 22.05.2023 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Микитишин Оксаною Миколаївною та ОСОБА_1 , відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає та оплачує, а адвокат зобов'язується надати клієнту за плату правову допомогу, а саме: здійснення представництва інтересів та захист і забезпечення прав клієнта зі спірних питань, що пов'язані з розглядом цивільної справи №760/23495/21, що перебуває у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва;
- додаток №1 до договору про надання правової допомоги №30/2023 від 22.05.2023;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5380 від 19.04.2013;
- ордер серії А №0029492 від 22.05.2023;
- квитанцію №000-01/23 на оплату послуг з надання правової допомоги від 22.05.2023 у розмірі 1 750,00 грн;
- квитанцію №000-02/23 на оплату послуг з надання правової допомоги від 22.08.2023 у розмірі 1 650,00 грн;
- квитанцію №000-03/23 на оплату послуг з надання правової допомоги від 05.09.2023 у розмірі 2 550,00 грн;
- квитанцію №000-04/23 на оплату послуг з надання правової допомоги від 05.10.2023 у розмірі 1 800,00 грн;
- квитанцію №000-05/23 на оплату послуг з надання правової допомоги від 22.11.2023 у розмірі 3 600,00 грн;
- квитанцію №000-06/23 на оплату послуг з надання правової допомоги від 11.01.2024 у розмірі 1 800,00 грн;
- квитанцію №000-07/23 на оплату послуг з надання правової допомоги від 08.02.2024 у розмірі 750,00 грн;
- акт від 12.02.2024 приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правової допомоги №30/2023 від 22.05.2023, з якого вбачається, що адвокат на умовах договору надав (зобов'язався надати), а клієнт отримав наступну правничу допомогу:
складення клопотання про відкладення судового засідання з розгляду справи №760/23495/21 (23.05.2023 на 10 годину 30 хвилин) - 750,00 грн;
ознайомлення з матеріалами справи №760/23495/21 в приміщенні суду - 1 000,00 грн;
складення клопотання про залучення співвідповідачів до справи №760/23495/21 - 750,00 грн;
представництво інтересів клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №760/23495/21 (02.08.2023 на 11 годину 00 хвилин) (прибуття адвоката до суду для участі у судовому засіданні) - 900,00 грн;
складання клопотання про виклик свідків у справі №760/23495/21 - 750,00 грн;
представництво інтересів клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №760/23495/21 (05.09.2023 на 14 годину 00 хвилин) - 1 800,00 грн;
представництво інтересів клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №760/23495/21 (05.10.2023 на 15 годину 20 хвилин) - 1 800,00 грн;
представництво інтересів клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №760/23495/21 (16.11.2023 на 14 годину 00 хвилин) - 1 800,00 грн;
складення додаткових пояснень по справі №760/23495/21 - 1 800,00 грн;
представництво інтересів клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №760/23495/21 (11.01.2024 на 15 годину 30 хвилин) (прибуття адвоката до суду для участі у судовому засіданні) - 1 800,00 грн;
складення заяви про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) по справі №760/23495/21 - 750,00 грн, що загалом становить 13 900,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, з огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем, а тому суд дійшов висновку, що витрати у розмірі 13 900,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору у розмірі 649,86 грн.
Окрім цього, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 4 000,00 грн витрат, пов'язаних із замовленням та проведенням розрахунку вартості матеріальної шкоди.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16, 22, 386, 319, 322, 360, 1166 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.
Солідарно стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 у розмірі 52 892,00 грн (п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 00 копійок).
Солідарно стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Солідарно стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із замовленням та проведенням розрахунку вартості матеріальної шкоди у розмірі 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок), судовий збір у розмірі 649,86 грн (шістсот сорок дев'ять гривень 86 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 900,00 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок).
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Г.О. Козленко