27 листопада 2025 р.Справа № 520/3798/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Зольнікової С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 (суддя: Садова М.І., м. Харків, повний текст складено 04.08.2025) по справі № 520/3798/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Відділу соціальних допомог Управління соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради , Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУПФУ в Харківській області), Відділу соціальних допомог Управління соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (далі по тексту - відповідач-2), Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (далі по тексту - відповідач-3), у якому просить суд:
- встановити, який орган повинен нараховувати та виплачувати трудову пенсію за трудовий стаж до 2004 року та зобов'язати належний орган нарахувати громадянці УРСР ОСОБА_1 трудову пенсію у відповідності до сучасних зарплат та цін;
- зобов'язати перерахувати страхову пенсію особи ОСОБА_1 за період з 17.09.2024 по 25.03.2025, згідно з розрахунками Мінсоцполітики, за фактичними цінами вказаного періоду;
- зобов'язати відповідачів: відділ УСЗН Холодногірського району м. Харкова та ГУПФУ, виплатити громадянці ОСОБА_1 шкоду/збитки та упущену вигоду в сумі коштів у розмірі 380000,00 грн..
В обґрунтування адміністративного позову зазначила, що ОСОБА_1 має право на трудову пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII з 55 років за наявності трудового стажу 21 рік 2 місяці 2 дні до 2004 року, але її не отримує. Страхова пенсія, нарахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, не враховує її трудовий стаж до 2004 року та є заниженою порівняно з фактичним прожитковим мінімумом. Вказує, що відповідачі ввели ОСОБА_1 в оману щодо її прав, що призвело до пропуску строків звернення за пенсією у 2015 році, а також до недоотримання належних виплат, завдавши матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 по справі № 520/3798/25 у адміністративному позові ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській, Відділу соціальної допомоги управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції:
- скасувати першу частину рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким зобов'язати відповідача ГУПФУ нарахувати по праву та бажанню позивача державну пенсію за віком по двоскладовій формулі, розрахованій із застосуванням у частині пенсії до 2004 року норми відповідно до раніше діючого законодавства - Закону України "Про пенсійне забезпечення", який діяв в повному обсязі до 2004 року, або Закону України "Про пенсійне забезпечення громадян СРСР", який діяв в повному обсязі до 21.04.2022, та застосуванням у частині пенсії після 2004 року норми Закону № 1508, відповідно положень ч.2 ст. 27 Закону №1508;
- скасувати другу частину рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмінити занижений прожитковий мінімум, який є складовою частиною страхової пенсії позивача, та зобов'язати відповідача ГУПФУ ввести до страхової пенсії позивача складову частину фактичного прожиткового мінімуму за сучасними цінами.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що має право на державну пенсію за віком по двоскладовій формулі, розрахованій із застосуванням у частині пенсії до 2004 року норми відповідно до раніше діючого законодавства - Закону України "Про пенсійне забезпечення", який діяв в повному обсязі до 2004 року, або Закону України "Про пенсійне забезпечення громадян СРСР", який діяв в повному обсязі до 21.04.2022, та застосуванням у частині пенсії після 2004 року норми Закону № 1058, відповідно положень ч.2 ст. 27 Закону №1058.
Крім того, вказує, що ГУПФУ занижено прожитковий мінімум, який є складовою частиною страхової пенсії позивача, а тому вважає за необхідне зобов'язати відповідача ГУПФУ внести до страхової пенсії позивача складову частину фактичного прожиткового мінімуму за сучасними цінами.
Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд заяву ОСОБА_1 про апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 по справі № 520/3798/25 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025- залишити без змін.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача та представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що у січні 2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області щодо призначення пенсії за віком, але отримала відмову через недостатній стаж (24 роки 7 місяців).
У грудні 2015 року позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області щодо призначення пенсії (стаж становив 25 років 7 місяців), однак ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за Законом №1788-XII, який втратив на той час чинність, та у зв'язку з дією нового Закону №1058-IV, за яким пенсійний вік підвищено.
У липні 2018 року пенсійний орган призначив ОСОБА_1 пенсію за віком (вік 58 років 6 місяців).
Відтак, ОСОБА_1 з 25.07.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Пенсію обчислено як непрацюючій особі при страховому стажі 26 років 08 місяців 02 дні, який зараховано по 17.07.2018 (коефіцієнт страхового стажу 0,26667).
Позивач вважає такі дії протиправними, адже порушено її право на призначення трудової пенсії, передбаченої Законом №1788-XII, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості останнього.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» якого передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними віку:
58 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Відповідно до п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мали жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи.
Враховуючи норми статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу з 25.07.2018 призначено пенсію за віком відповідно до цього Закону. Пенсія призначена згідно з законодавством, чинним на час звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Розрахунок розміру пенсії за віком врегульований статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визначається як добуток заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях та коефіцієнта страхового стажу застрахованої особи, визначеного відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом восьмим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ від 19.11.2024 встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 2361 гривня.
Частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при призначенні пенсії.
Відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пунктом 1 Постанови КМУ № 209 від 25 лютого 2025 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі по тексту - постанова КМУ № 209) встановлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
При цьому абзацом шостим пункту 7 Постанови КМУ №209 встановлено, що іншим особам, які отримують пенсію, не працюють (не провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та в яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною, доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі, передбаченому ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»), та щомісячної державної адресної допомоги, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», не досягає 3038 гривень, надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.
З 01.03.2025 позивачу проведено відповідний перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 8913,83 грн. (7994,46 грн. *1,115). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.03.2025 складає 4772,20 грн. (8913,83 грн. *0,53537).
До пенсії позивача встановлено щомісячну доплату в розмірі, що не вистачає до 3038 гривень, а саме 677 гривень (3038 грн. - 2361 грн.).
Щодо вимог позивача про встановлення органу, відповідального за нарахування трудової пенсії за стаж до 2004 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції, чинній до 01.01.2004, пенсійне забезпечення здійснювали органи соціального захисту населення.
З набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.01.2004 функції призначення та виплати пенсій передані органам Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції від 17.01.2002).
З Постанови Кабінету Міністрів України № 1828 від 13.12.2000 «Про забезпечення проведення експерименту з призначення пенсій органами пенсійного Фонду у Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві» вбачається, що в Харківській області з 2000 року призначення пенсій здійснюють органи ПФУ в рамках експерименту, який згодом став загальною практикою.
Постанова Кабінету Міністрів України № 497 від 11.04.2002 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду», на яку посилається позивач, стосується інших областей і не скасовує передачу функцій у Харківській області.
Належним органом для призначення та виплати пенсій, включаючи врахування стажу до 2004 року, є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Доводи позивача про те, що відділ УСЗН має ці повноваження через відсутність Харківської області в Постанові Кабінету Міністрів України № 497 від 11.04.2002 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду», є помилковим, оскільки передача функцій у Харківській області відбулася раніше на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1828 від 13.12.2000 «Про забезпечення проведення експерименту з призначення пенсій органами пенсійного Фонду у Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві».
Щодо нарахування трудової пенсії за стаж до 2004 року, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач стверджує, що має право на окрему трудову пенсію за стаж до 2004 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку не отримує.
Так, з 01.01.2004 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює пенсійне забезпечення в Україні. Відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього закону, інші нормативні акти, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення», застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стаття 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає страховий стаж як період, за який сплачені страхові внески, а стаж до 2004 року враховується на підставі документів відповідно до законодавства, що діяло раніше.
Стаття 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює право на пенсію за віком з 60 років (з поступовим підвищенням для жінок, народжених до 1961 року) за наявності необхідного страхового стажу.
Позивач (народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримала пенсію з 25.07.2018 у віці 58 років 6 місяців, що відповідає вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для жінок її року народження.
ГУПФУ у Харківській області призначило позивачу пенсію за віком з урахуванням усього страхового стажу, включаючи період до 2004 року. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачає окремого нарахування «трудової пенсії» за стаж до 2004 року (такий стаж враховується в єдиній формулі обчислення пенсії).
Вимога позивача про нарахування окремої «трудової пенсії» за стаж до 2004 року є необґрунтованою, оскільки чинне законодавство не передбачає такого поділу. Стаж позивача до 2004 року вже враховано при призначенні пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо перерахунку страхової пенсії за період з 17.09.2024 по 25.03.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить здійснити перерахунок страхової пенсії за вказаний період за розрахунками Мінсоцполітики, стверджуючи, що отримувала меншу суму, ніж фактичний прожитковий мінімум.
Стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом про Державний бюджет України.
Стаття 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає щорічну індексацію пенсій шляхом перерахунку з урахуванням зростання середньої заробітної плати та споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» встановлено перерахунок пенсій з 01.03.2025 з коефіцієнтом 1,115 та доплату до 3038 грн. для осіб, чиї виплати не досягають цього рівня.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2018 позивачу призначено пенсію в розмірі 1435 грн., яка з часом індексувалася. З 01.03.2025 її пенсія становить 3038 грн., що включає прожитковий мінімум (2361 грн.) та доплату (677 грн.).
Розрахунки Мінсоцполітики щодо фактичного прожиткового мінімуму (наприклад, 7056 грн. у січні 2025 року) не є обов'язковими для застосування при нарахуванні пенсій, оскільки законодавство прив'язує розмір пенсії до офіційного прожиткового мінімуму.
Перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до чинного законодавства. Вимога перерахунку за розрахунками Мінсоцполітики є необґрунтованою, оскільки закон не передбачає таких критеріїв.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що: належним органом для нарахування пенсій є пенсійний орган, а не управління чи відділ Управління соціального захисту населення, про що стверджує позивач; ОСОБА_1 призначено пенсію з урахуванням усього стажу, а вимога про нарахування окремої трудової пенсії не відповідає чинному законодавству; перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено відповідачем законно, а вимога перерахунку за розрахунками Мінсоцполітики не має правового підґрунтя.
Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування шкоди/збитків та упущеної вигоди в сумі 380000 грн. позивачем не оскаржено, а тому останнє в даній частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ..
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
У відповідності до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 по справі № 520/3798/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова