27 листопада 2025 р. Справа № 520/24929/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, по справі № 520/24929/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України в Харківській області щодо зменшення розміру премії в довідці станом на 01 січня 2023 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі № 520/584/24;
- зобов'язати Головне управління ДСНС України в Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі № 520/584/24, довідку про розмір грошового забезпечення за посадою ОСОБА_1 або прирівняною посадою станом на 01.01.2023 з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт із зазначенням премії за прирівняною посадою від перерахованого посадового окладу за січень 2023 року, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 року у справі № 520/24929/25 про повернення позовної заяви, з направленням справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі № 520/19936/25 внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху було повернуто позов ОСОБА_1 . Після постановлення названої ухвали, позивач скористався правом на повторне звернення до суду, право на що чітко передбачено ч.8 ст.169 КАС України та 18.09.2025 року звернувся знов до суду з позовом (справа №520/24929/25). Таким чином, на момент звернення до суду з позовом у справі №520/24929/25 у провадженні Харківського окружного адміністративного суду чи іншого суду, були відсутні інші справи, окрім вказаної, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет та, з тих самих підстав.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно ст. 304 КАС України, не скористався.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з цілеспрямованого та усвідомленого зловживання представником позивача процесуальними правами, невиконання очевидних процесуальних обов'язків, що у свою чергу свідчить про перешкоджання здійсненню правосуддя у порядку, визначеному процесуальним законом, а відтак застосуванню підлягає ч. 3 ст. 45 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Разом з тим, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).
Відповідно ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 45 КАС України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 5 ст. 45 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
Тобто, ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу. При цьому, наведений у ч. 2 ст. 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Наведений у ч. 2 ст. 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 вже звертався з позовною заявою в липні 2025 року до того ж відповідача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року у справі № 520/19936/25 позовну заяву було залишено без руху, оскільки до позову не доданий документ про сплату судового збору, або документи, які підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону, а також не вказано місце проживання позивача.
В подальшому, у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року позов було повернуто заявнику.
Згодом, у вересні, ОСОБА_1 , повторно подано позовну заяву.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 520/24929/25 позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 з огляду на її повторне подання, що є зловживанням процесуальними правами.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, дійсно, вже подавалась позовна заява, яка була йому повернута.
Однак, відповідно до ч. 8 ст 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Таким чином, право позивача на повторне звернення до суду з позовом після повернення позовної заяви, передбачено ч. 8 ст. 196 КАС України.
Крім цього, звернення позивача з адміністративним позовом відбулось лише двічі, а не багаторазово. В матеріалах справи відсутні докази та судом першої інстанції не встановлено, що позивачем одночасно з даним позовом подано аналогічну позовну заяву, з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 дійшов передчасного висновку щодо наявності в діях апелянта ознак зловживанням процесуальними правами, а тому безпідставно повернув позовну заяву.
Крім того, висновки суду першої інстанції, що у раніше поданій позовній заяві зазначено про порушення прав позивача з тих підстав, що й у даній позовній заяві, не підтверджується допустимими та належними доказами, оскільки в матеріалах справи, які надано судом першої інстанції в межах апеляційного оскарження ухвали від 25.09.2025 у справі, що розглядається, відсутній адміністративний позов позивача, який був поданий ним до суду у межах справи № 520/19936/25 і якому судом першої інстанції надано оцінку в оскаржуваній ухвалі, а тому колегія суддів вважає, що висновок суду про зловживання позивачем своїми процесуальними правами шляхом звернення до суду з аналогічним позовом не підтверджується допустимими доказами.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Bellet v. Frаnсе, стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Відтак, як свідчить позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, надавши законній реалізації права позивача на повторне звернення до суду з позовом ознак зловживання правами, суд першої інстанції фактично обмежив позивача у доступі до правосуддя.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи, що судом першої інстанції під час постановлення ухвали порушено норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 скасуванню, а справа № 520/24929/25 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 243, 308, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 по справі № 520/24929/25 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій