27 листопада 2025 р. Справа № 520/5973/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.07.25 по справі № 520/5973/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 треті особи: Міністерство оборони України , Основ'янський районний відділ філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області , Військова частина НОМЕР_2
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Основ'янський районний відділ філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області, Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправним та скасувати іменний список ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2024 № 1716/01 в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2024 № 469, в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , на відповідну посаду та всі наступні накази, які є похідними та прийнятими внаслідок наказу від 24.10.2024 №469;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято рішення про його призов на військову службу по мобілізації, оскільки позивач був виключений з військового обліку 23.06.2022 на підставі ст.37 п.6 ч.6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Позивач зазначає, що підстави для його призову на військову службу не було, оскільки він не мав статусу військовозобов'язаного через його виключення з військового обліку у 2022 році, а згоду на включення його до військового обліку позивач не надавав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Міністерство оборони України, Основ'янський районний відділ філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області, Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 засуджений вироком судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.03.2008 по кримінальній справі №1-17/08 зокрема за п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Тобто ОСОБА_1 був засуджений за умисне вбивство двох та більше осіб та станом на 24.10.2024 продовжував відбувати покарання у виді виправних робіт. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку. Аналогічні положення містяться у ч. 4 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. В даному випадку, ОСОБА_1 як особа, що була засуджена за особливо тяжкий злочин, відповідно до п.9 ч.1 ст. 89 КК України, визнається таким, що немає судимості якщо протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) ним не буде вчинено нового кримінального правопорушення. До моменту спливу цього строку, особа вважається такою, що має непогашену судимість. Таким чином, на момент мобілізації ОСОБА_1 у нього не була погашена судимість.
Відповідач, Військової частини НОМЕР_1 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що необхідно розмежовувати поняття "комплектування" Збройних Сил у загальному розумінні (переважно в мирний час та за контрактом) та "призов під час мобілізації" в умовах воєнного стану. Норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є спеціальними (lex specialis) по відношенню до загальних норм Закону № 2232-ХІІ. Стаття 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює вичерпний перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Наявність непогашеної судимості за злочин, вчинений позивачем, у цьому переліку відсутня.
Позивач надав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній посилався на те, що ОСОБА_1 як особа, що була засуджена за особливо тяжкий злочин, відповідно до п.9 ч.1 ст. 89 КК України, визнається таким, що немає судимості якщо протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) ним не буде вчинено нового кримінального правопорушення. До моменту спливу цього строку, особа вважається такою, що має непогашену судимість. Таким чином, висновки представника відповідача щодо того, що на момент мобілізації ОСОБА_1 у нього була погашена судимість не відповідають дійсності. Зазначив про необхідність врахування приписів норми ч.4 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та норми Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Треті особи своїм правом на подання письмових пояснень не скористались.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_4 23.06.2022 ОСОБА_1 виключено з військового обліку на підставі пп. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 вручено повістку № 333, згідно з якою останній 22.10.2024 мав з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2024 № 469 п. 2 позивача - солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", з 24.10.2024 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч.5 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.036.1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час розгляду справи встановлено, що основним доводом позивача щодо протиправності його призову на військову службу є те, що він був виключений з військового обліку та те, що на час призову позивача на військову службу не була погашена судимість, а отже він не може бути військовослужбовцем.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.03.2008 засуджений за п.п.1 і 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.02.2022 у справі №646/353/22 замінено засудженому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 невідбуте покарання у вигляді 1 (одного) року 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі більш м'яким покаранням - у вигляді виправних робіт, з відрахуванням на користь держави 20% від заробітку.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 КК України (у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку) умисне вбивство карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.
Відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України (у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку) залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Відтак, враховуючи наведене вище, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався тяжким.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Відповідно до п.ункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції чинній на 19.04.2018) встановлено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.06.2022 позивача виключено з військового обліку, про що зроблений запис у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_4 .
Вичерпний перелік громадян України які підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) визначений частиною 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції, чинній на момент здійснення запису про виключення позивача з військового обліку.
Так, за приписами п.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" до переліку громадян України які підлягають виключенню з військового обліку належать у тому числі громадяни України, які: - були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон №3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 виключено.
За змістом ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Згідно пункту 4 розділу "Загальні питання" Порядку №560 (в редакції чинній на момент призову позивача), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Між тим, Верховний Суд у постанові суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 дійшов виснвоку, що: "…У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу…".
Стосовно посилань апелянта на положення ст. 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", якою визначено, що "Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку", колегія суддів зазначає, що вказані є безпідставними, оскільки предметом спору є оскарження наказу про призов та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації, та виключення позивача зі списків особового складу військової частини, тоді як вказана норма є загальною нормою, що регулює питання комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших формувань.
Разом із тим, доводи апелянта про те, що у позивача наявна не знята судимість, є необгрунтованими, оскільки в даному випадку спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка не передбачає такої підстави для виключення позивача з війського обліку.
Щодо посилань позивача на приписи ч. 4 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та абз.5 п.4 Постанови №560 від 16.05.2024 (в редакції Постанови КМ № 1558 від 31.12.2024), колегія суддів зазначає, що вказані норма також не містять посилань про виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а зазначають, що вказані у даній частині особи проходят військову службу виключно у відповідних спеціальзованих підрозділах військових частин.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач довів правомірність дій щодо призову позивача на військову службу. Тому, відсутні підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку та зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі № 520/5973/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді З.Г. Подобайло В.Б. Русанова