27 листопада 2025 р.Справа № 610/477/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Філіп'єва В.В., м. Зміїв, повний текст складено 20.10.25 по справі № 610/477/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Зміївського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - ДПП, відповідач), в якому просила суд:
- скасувати постанову серії ЕНА № 4057889 від 12.02.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність постанови серії ЕНА №4057889 від 12.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), як такої, що винесена за відсутності доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Звернула увагу, що інспектором безпідставно позбавлено позивача права на відкладення розгляду справи та забезпечення можливості скористатись правовою допомогою, що в свою чергу є самостійною підставою для скасування спірної постанови у судовому порядку.
Також зазначила, що формулювання обвинувачення у спірній постанові є некоректним, містить взаємовиключні відомості стосовно місця вчинення адміністративного правопорушення, а саме, у постанові водночас вказано, як ділянку дороги у с. Волохів Яр Ізюмського району Харківської області, так і «у межах м. Харкова», відстань між якими складає не менш ніж 70 км.
Крім того, наполягала, що на шляху руху автомобіля до місця її зупинки поліцейськими не було встановлено дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту», зазначеного в оскаржуваній постанові.
Звернула увагу на те, що додатком до спірної постанови зазначено відеозапис «БК 471191», проте вказаний додаток разом із копією постанови не було надано позивачу для ознайомлення, а також не долучено до постанови матеріали фото та відеозйомки з приладу«TruCam», зазначеного у постанові в якості технічного засобу, що свідчить про відсутність доказів обвинувачення.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20.10.2025 по справі № 610/477/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4057889 від 12.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 122 КУпАП скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20.10.2025 по справі № 610/477/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що медіафайли з приладу «TruCam» ТС000748, які були долучені до відзиву на позовну заяву, містять відомості, якими зафіксовано, що транспортний засіб позивача рухається зі швидкістю 89 км/год в межах населеного пункту, тобто з перевищенням дозволеної швидкості руху автомобіля на 39 км/год.
Стверджував, що станом на 01.02.2025 на автомобільній дорозі М-03 Київ - Харків-Довжанський розташовано дорожні знаки 5.51 «Початок населеного пункту» та 5.52 «Кінець населеного пункту», що підтверджується копією листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області який було долучено до відзиву на позовну заяву.
Звернув увагу, що при винесенні спірної постанови інспектором було невірно зазначено в її пункті 5 серійний номер приладу «TruCam» ТС000755 замість правильного ТС000748, а також водночас вказано два населених пункти м. Харків та с. Волохів Яр, Харківська область, що є технічною помилкою та не впливає на встановлені обставини щодо здійснення позивачем адміністративного правопорушення, а тому не може слугувати підставою для скасування спірної постанови.
Переконував, що розгляд справи про адміністративне правопорушення зафіксовано на відео БК 471191, яке зазначено як додаток до постанови, однак можливість надіслати до суду вказаний відеозапис відсутня, у зв'язку з тим, що сплинув 30 денний строк його зберігання, встановлений пунктом 3 розділу VIII «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 (далі - Інструкція № 1026).
Крім того, зауважив, що позивач не оскаржувала процедуру розгляду справи, а у графі 8 оскаржуваної постанови міститься підпис ОСОБА_1 про те, що їй було роз'яснено права передбачені статтею 286 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП, при цьому, оскаржувана постанова не містить жодних приміток щодо заявлених клопотань, заяв та заперечень.
У надісланій до суду апеляційної інстанції заяві від 26.11.2025, позивач просила справу розглянути за її відсутності.
Наполягала на протиправності спірної постанови, оскільки відповідачем не доведено належними доказами наявності складу адміністративного правопорушення у діях позивача.
Переконувала, що постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена без проведення розгляду справи у встановленому законом порядку з порушенням прав позивача на захист, що виразилось у не задоволенні інспектором клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання можливості скористатись правовою допомогою адвоката
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання та надсилання повісток в системі "Електронний суд".
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2025 поліцейським УПП в Харківській області Лосєвим Романом Сергійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4057889, згідно з якою, ОСОБА_1 , 26.11.1984, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рухалася 12.02.2025 о 11:01 у Харківській області, Ізюмський район, с. Волохів Яр, траса М-03+573км, керуючи транспортним засобом Renault Koleos, державний номерний знак НОМЕР_2 , в межах міста Харків зі швидкістю 89 км/год, чим перевищила встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 39 км/год. Швидкість руху зафіксовано за допомогою приладу Trucam TC000755, чим порушила пункт 12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП. Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. (а.с.3)
Додатками до постанови зазначено «Бк471191» (тобто бодікамера поліцейських).
Вказівки на фіксацію правопорушення за допомогою приладу TruCam в оскаржуваній постанові відсутні.
До відзиву на позовну заяву відповідачем надано документи у текстовому форматі, якими зафіксовано:
- дата та час вчинення правопорушення (12.02.2025, час 10:59 год.);
- місце вчинення правопорушення (М-03, Волохів Яр);
- фото автомобіля з зображенням державного номерного знаку (Renault Koleos, державний номерний знак НОМЕР_2 );
- швидкість руху автомобіля, км/год (89 км/год);
- обмеження (перевищення) швидкості, км/год (73 км/год);
- напрямок руху автомобіля.
Відповідно до листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області вих. № 348ВС/06 від 12.02.2025, станом на 01.02.2025 на автомобільній дорозі М-03 Київ Харків-Довжанський розташовано дорожні знаки 5.51 «Початок населеного пункту» та 5.52 «Кінець населеного пункту» на 573 км +047 (праворуч), 575 км. +418 (ліворуч) «Волохів Яр».
З роздруківки застосунку Google Maps, наданої відповідачем до відзиву, вбачається, що при введені у пошуковому вікні географічних координат (49.36.27.70 N 36.58.09.10 E), відображається с. Волохів Яр, Харківська область.
Відеозапис фіксації правопорушення відповідачем не надано.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем обставин правомірності складення постанови серії ЕНА № 4057889 від 12.02.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відповідачем не спростовано аргументи позивача щодо порушення процедури розгляду справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII).
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі по тексту - ПДР).
Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Відповідно до пункту 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно із пунктом 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 12.02.2025 о 11 год 06 хв в Ізюмському районі, с. Волохів Яр, траса М-03+573км, працівниками патрульної поліції транспортного засобу Renault Koleos, державний номерний знак НОМЕР_2 відповідачем вказано перевищення позивачем обмеження швидкості руху в населеному пункті на 39 км/год, чим порушено пункт 12.4 Правил дорожнього руху України.
Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було зазначено додатком до постанови відеозапис Бк471191, який не надано з посиланням на його відсутність через сплив строку зберігання, встановленого пунктом 3 розділу VIII Інструкції № 1026. Водночас, вказано, що медіафайли з приладу «TruCam» ТС000748, які долучені до відзиву на апеляційну скаргу, містять відомості, якими зафіксована вся необхідна інформація для підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Стверджуючи про протиправність спірної постанови, позивач послалась на порушення інспектором процедури розгляду справи, зокрема, щодо не надання їй можливості скористатись правовою допомогою, при цьому, колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутній відеозапис розгляду справи про вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення, тобто, відповідачем не надано доказів на спростування зазначених позивачем обставин.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Разом з цим, відповідачем не надано відеозапису на підтвердження дотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак доводи позивача про порушення її права на захист внаслідок ігнорування відповідачем заявлених нею клопотань про надання доказів порушення правил дорожнього руху та забезпечення права на юридичну допомогу, є неспростованими.
Варто зазначити, що оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є саме тим рішенням суб'єкта владних повноважень, в якому уповноважена особа відображає власне бачення порушень, допущених водієм, та вказує докази на підтвердження факту вчинення правопорушення та дотримання встановленої законом процедури розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Департаментом патрульної поліції, не спростовано доводи позивача, викладені у позовній заяві, щодо порушення відповідачем права позивача на захист.
Статтею 268 КУпАП встановлено вичерпний перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, заявляти клопотання та знайомитися з матеріалами справи.
За правилами статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У наведених вище положеннях норм процесуального права закріплено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов'язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на правову допомогу. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.
Колегія суддів констатує, що встановлена протиправність здійсненого інспектором розгляду справи внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятої за результатами її проведення постанови, що унеможливлює перехід до суті покладених в її основу адміністративних правопорушень.
Таким чином, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, не доведено вжиття дій щодо надання реальної можливості позивачу реалізувати право на отримання правової допомоги, тобто, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, відтак, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4057889 від 12.02.2025 підлягає скасуванню.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20.10.2025 по справі № 610/477/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко