27 листопада 2025 р. Справа № 440/8496/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/8496/25
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)
про визнання протиправною та скасування постанови,
18.06.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу Ніколенка С.В. від 13.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77238653.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77238653.
25.09.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України з підстав його невиконання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/8496/25 - повернуто заявнику без розгляду.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 з закриттям провадження у справі та просить постановити окрему ухвалу щодо порушення старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем частини першої статті 41 Закону України від 02.06.2016 року №1404-УІІІ «Про виконавче провадження» та направити її до Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та для розгляду низання щодо притягнення його до відповідальності.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про протиправну бездіяльність державного виконавця щодо невідновлення виконавчого провадження ВП №77238653, а тому вжиття судом першої інстанції заходів судового контролю є необхідним та доречним незалежно від змісту резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 року по адміністративній справі №440/8496/25. Крім того, позивач вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки після звернення із заявою до суду про встановлення судового контролю, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка Станіслава Васильовича від 30.09.2025 року виконавче провадження №77238653 було відновлено.
Також, позивачем зазначено, що оскільки з моменту набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 року по адміністративній справі №440/8496/25, тобто з 25.07.2025 року, до моменту поновлення виконавчого провадження №77238653 30.09.2025 року пройшло більше двох місяців протиправної бездіяльності старшого державного виконавця, а тому, апеляційний суд має постановити окрему ухвалу про порушення старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем щодо порушення частини першої статті 41 Закону України від 02.06.2016 року №1404-УІІІ «Про виконавче провадження» та направити її до Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та для розгляду питання щодо притягнення його до відповідальності.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції виходив з того, що застосовування заходів судового контролю, може здійснюватися лише у справах, в яких суд постановив рішення зобов'язального характеру, де суб'єкта владних повноважень - відповідача зобов'язано вчинити або утриматися від вчинення певних дій, однак, у даній справі суд лише визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Відповідно, рішення суду набуло статусу остаточно виконаного з моменту набрання ним законної сили, оскільки саме з цього моменту спірна постанова втратила чинність безвідносно до волі або поведінки відповідача, а тому застосування заходів судового контролю у такій справі є неможливим з огляду на відсутність будь-яких зобов'язань, покладених судом на відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.
В силу приписів ст.129-1 Конституції України, ст..13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.14, 370 КАС України рішення суду є обов'язковим для виконання.
При цьому, для цілей застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов'язальне судове рішення залишалося без дієвим на шкоду одній зі сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004р.).
Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).
Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом обов'язку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст.382 КАС України).
Так, згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 382-1 КАС України).
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проте, правовою підставою для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
У постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а зазначено, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Отже, необхідно встановити наявність підстав для покладення на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Так, з матеріалів справи встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77238653.
Тобто, постанову державного виконавця Відділу Ніколенка С.В. від 13.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77238653, слід вважати скасованою з дати набрання законної сили рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 не покладено на державного виконавця обов'язку вчинити певні дії, утриматись від їх вчинення, або прийняти відповідне рішення.
Крім того, слід звернути увагу, що питання поновлення виконавчого провадження №77238653 не було предметом дослідження в межах адміністративної справи №440/8496/25 та судом не приймалось рішення про покладення на державного виконавця обов'язку з поновлення виконавчого провадження, а тому доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції, що після завершення встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження рішення суду від 15.07.2025 року не було відновлено виконавче провадження, є безпідставними.
За таких обставин рішення суду від 15.07.2025 не підлягає виконанню, з огляду на те, що права позивача були поновлені саме скасуванням постанови державного виконавця від 13.05.2025 про закінчення виконавчого провадження №77238653, будь-яких обов'язків про зобов'язання вчинити певні дії, утриматись від їх вчинення або прийняти відповідне рішення, судом не було покладено на відповідача.
Відтак, враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подана заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду підлягає поверненню без розгляду, з огляду на її безпідставність.
Окрім того, як зазначено позивачем в апеляційній скарзі, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка Станіслава Васильовича від 30.09.2025 року виконавче провадження №77238653 було відновлено, а тому, на думку позивача, провадження у справі підлягає закриттю.
З цього приводу слід зазначити, що положеннями п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, дійсно передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення без розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Щодо вимоги апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали щодо порушення старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем частини першої статті 41 Закону України від 02.06.2016 року №1404-УІІІ «Про виконавче провадження» та направлення її до Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та для розгляду питання щодо притягнення виконавця до відповідальності, то колегія суддів зазначає на таке.
У відповідності до положень ч. ч. 1-4 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Отже, за положеннями ст. 249 КАС України, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому, які були встановлені під час розгляду справи.
Так, в обґрунтування наведеного клопотання позивачем зазначено, що з моменту набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 року у справі №440/8496/25, тобто з 25.07.2025 року, до моменту поновлення виконавчого провадження №77238653 30.09.2025 року пройшло більше двох місяців протиправної бездіяльності старшого державного виконавця.
Однак, питання щодо поновлення виконавчого провадження №77238653 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 року не вирішувалось, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття окремої ухвали.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків, передбачених приписами статті 249 КАС України, відтак вимоги позивача про постановлення окремої ухвали, задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 308, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 440/8496/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій