27 листопада 2025 р. Справа № 520/3430/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., повний текст складено 04.09.25 по справі № 520/3430/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 21.12.2023 №3/I/XXI/3 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що полягають у відмові надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій;
визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення учасника бойових дій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що участь у антитерористичній операції позивача підтверджена повністю, відповідно до встановленого порядку, наявний і наказ керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, і посвідчення про відрядження позивача із табельною вогнепальною зброєю, і позивач наявний у списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій. Посилається на рішення Верховного Суду у справах № 160/8817/18 від 20.01.2023, № 440/2707/20 від 30.01.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 29.09.2009 по 06.11.2015.
Відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», наказом ГУНП в Харківській області від 07.11.2015 № 23 о/с ОСОБА_1 призначений таким, який прибув з Міністерства внутрішніх справ України з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування.
З 07.11.2015 по теперішній час ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України.
15.06.2023 ОСОБА_1 подав до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни заяву про надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни № 3/I/XXI/3 від 21.12.2023 ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій, з підстав :
1. Пункт 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
2. Пункт 2 розділу ІІ Положення про комісію МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.06.2019 за № 588/33559.
Фактичною підставою слугувало не надання документів, що містять достатні докази про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема витягів з наказів, директив, розпоряджень, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень тощо.
В подальшому, позивач звернувся з запитом від 09.01.2023 до Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, за результатами розгляду якого листом від 18.01.2023 року № 33/5-С-554в повідомлено, що cили та засоби Ізюмського міського відділу міліції ГУ МВС України в Харківській області залучено до проведення АТО наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України кількісним складом без зазначення персональних даних (персональний склад визначався наказом ГУ МВС України в Харківській області). Крім того, зазначено, що згідно статті 17 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та статті 1.1.7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (затверджений наказом СБ України від 12.08.2005 № 440, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за № 902/11182) питання щодо кількості особового складу, планування заходів АТО, взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом під час виконання заходів антитерористичної операції, використання сил та засобів відносяться до інформації з обмеженим доступом.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 21.12.2023 № 3/I/XXI/3 відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні. Судом не встановлено обставин, що підтверджують перебування позивача у підпорядкуванні керівництва штабу АТО у спірний період часу та свідчать про безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. З позовної заяви вбачається, що позивач направлявся в район проведення антитерористичної операції для виконання безпосередньо своїх службових завдань. Позивачем не надано жодного документа, який підтверджував безпосереднє залучення його до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 4 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон України № 3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно ст. 5 Закону України № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Так, п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України № 3551-XII (в редакції, чинній на дату перебування позивача в районах проведення АТО) визначено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Процедура надання статусу учасникам бойових дій, регламентується Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413).
Так, п. 4 Порядку № 413 визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
Для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.
Так, п. 5 Порядку № 413 встановлено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мінюсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзвязку, ДСНС, ДФС.
Відповідно з абз. 1 та 2 п. 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абз. 2 та 3 п. 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у п. 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Згідно з п. 8 Порядку № 413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у п. 5 цього Порядку.
Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 26.08.2016 № 868, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2016 за № 1271/29401 (далі - Порядок № 868), згідно з п.п. 1, 2 розділу ІІ якого основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання працівникам МВС статусу учасника бойових дій, розгляд питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до п.п. 6 і 13 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Комісія має право: 1) вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані керівниками структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України та керівниками територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, іншими особами, визначеними чинним законодавством (далі - керівники підрозділів), чи подані особисто; 2) заслуховувати у разі потреби працівників МВС, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів; 3) подавати на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання; 4) брати до уваги докази, пропозиції та рекомендації комісій, створених в центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство внутрішніх справ України, під час вивчення матеріалів щодо надання статусу учасника війни працівникам МВС; 5) повертати документи керівникам підрозділів для подальшого доопрацювання; 6) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни; 7) приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій, учасника війни; 8) повторно розглядати за рішенням Міністерства внутрішніх справ України (особи, яка виконує його обов'язки) питання про надання статусу учасника бойових дій, учасника війни особам, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.
За приписами п. 4 розділу ІІ Порядку № 868 комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни у разі: - відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; - надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення;- виявлення факту підроблення документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;- наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.
У розділі III Порядку № 868 встановлені особливості надання працівникам МВС статусу учасника бойових дій, учасника війни за участь в антитерористичній операції, згідно п. 1 якого комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про:1) безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; 2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; 3) перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
За приписами п. 2 розділі III Порядку № 868 підтвердними документами для прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій є витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.
Таким чином, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, якими, згідно з п. 2 Порядку № 413, є витяги: з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.
Так, ст. 13 Закону України від 20.03.2003 № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції, чинної у спірний період) визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з положенням, зазначеним у ч. 2 ст. 12 цього Закону.
За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
Судом встановлено, що позивач перебував 5 днів з 05.06.2014 по 09.06.2014 у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань, що підтверджується архівним витягом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27.07.2023 № 179/1/5850 відповідно до наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) м. Краматорськ від 09.10.2014 № 31 та витягом з наказу ГУ МВС України в Харківській області від 04.06.2014 №164 о/с ДСК.
Як вбачається з архівного витягу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27.07.2023 № 179/1/5850 відповідно до наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) м. Краматорськ від 09.10.2014 № 31 ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаюсься і беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечені її проведення, з метою виконання службових завдань з 05.06.2014 по 09.06.2014.
Згідно витягу з наказу ГУМВС України в Харківській області від 04.06.2014 № 164 о/с ДСК ОСОБА_1 відряджено у службове відрядження до м. Ізюм у період з 05.06.2014 по 09.06.2014 з вогнепальною зброєю.
Також відповідно до талону посвідчення про відрядження від 05.06.2014 № 135 та до посвідчення про відрядження від 05.06.2014 № 135, який наявний в матеріалах справи, термін відрядження склав 4 дні 05.06.2014 по 08.06.2014.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції, що надані документи не є достатніми для підтвердження залучення позивача безпосередньо до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення під час звернення до Міністра внутрішніх справ України .
Згідно з листом штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 18.01.2023 № 33/5-С-554в, cили та засоби Ізюмського міського відділу міліції ГУ МВС України в Харківській області залучено до проведення АТО наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України кількісним складом без зазначення персональних даних (персональний склад визначався наказом ГУ МВС України в Харківській області).
Наказу ГУ МВС України в Харківській області із відомостями щодо безпосереднього залучення позивача до проведення АТО не надано.
Крім того, зазначено, що згідно статті 17 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та статті 1.1.7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (затверджений наказом СБ України від 12.08.2005 № 440, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за № 902/11182) питання щодо кількості особового складу, планування заходів АТО, взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом під час виконання заходів антитерористичної операції, використання сил та засобів відносяться до інформації з обмеженим доступом.
Колегія суддів вважає, що зарахування позивача до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, оскільки такий період є загальним, що визначає участь позивача в проведені АТО.
Однією з обов'язкових умов для визнання особи такою, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО, є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО. Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена відповідними наказами командира штабу АТО.
Проте, судом не встановлено обставин, що підтверджують перебування позивача у підпорядкуванні керівництва штабу АТО у спірний період часу та свідчать про безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26.02.2025 у справі № 200/3437/23.
Згідно висновків викладених Верховним Судом в постанові від 06.04.2021 у справі № 360/2336/19 виконання своїх службових обов'язків, хоча і в районі проведення АТО, але не пов'язаних із заходами з протидії терористичної діяльності, не є підставою вважати, що позивач персонально та безпосередньо залучалася до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з виковками суду першої інстанції, що прийняте рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 21.12.2023 № 3/I/XXI/3 відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду у справах № 160/8817/18 від 20.01.2023, № 440/2707/20 від 30.01.2024, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки фактичні обставини у зазначених справах є відмінними, від тих, які встановлені у межах розгляду цієї справи. Зокрема, під час розгляду справи № 160/8817/18 судом встановлено, що визначена відповідачем підстава для відмови у наданні позивачеві статусу учасника бойових дій пов'язана із його неналежністю до складу поліцейських. У справі № 440/2707/20 позивач був членом громадської організації і судом встановлено подання належних документів на підтвердження факту перебування у в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі № 520/3430/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко