25 листопада 2025 р.Справа № 520/32341/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) по справі № 520/32341/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №31 від 20.09.2024 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 ;
-зобов'язати комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025, яке набрало законної сили 06.03.2025 позов задоволено.
У березні 2025 р. позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 520/32341/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 520/32341/24.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 30 днів з дня постановляння цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 520/32341/24.
14.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду звіт про виконання судового рішення, до якого долучив довідку про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації № 220/в від 12.05.2025 та витяг з Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 затверджено звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.05.2025 про виконання рішення суду від 03.02.2025 по справі № 520/32341/24, поданий на виконання ухвали від 07.04.2025.
У жовтні 2025 р. ОСОБА_1 подав суду заяву в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до суду звіт про виконання рішення по справі № 520/32341/24 відповідно до Указу Президента України № 478/2025 про продовження воєнного стану з 07.08.2025 на 90 діб;
- встановити строк для подання звіту у десять календарних днів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 включити до звіту про виконання судового рішення наступні документи: копію довідки про надання відстрочки від мобілізації згідно додатку 6 до постанови КМ України № 560; доказ внесення даних про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (витяг з реєстру тощо).
В обґрунтування заяви вказав, що на виконання судового рішення відповідач у травні 2025 р. надав позивачу відстрочку строком до 06.08.2025. У зв'язку з тим, що всупереч п. 60 постанови КМ України № 560 від 16.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 не продовжив термін дії відстрочки, позивач звернувся із новою заявою про її надання з посиланням на судове рішення у справі № 520/32341/24. Водночас, 08.08.2025 відповідач прийняв рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову за таких же підстав, що і попереднє рішення, яке скасоване за наслідками розгляду справи № 520/32341/24.
Таким чином, на думку позивача, комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно вчинені дії, що визнані протиправними в судовому порядку рішенням суду у справі № 520/32341/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у задоволенні заяви відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне встановлення обставин справи, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив про наявність в даному випадку нового спору, оскільки не врахував, що позови будуть тотожними, оскільки сторони, предмет спору та підстави позову є ідентичними.
Вказує, що судовим рішенням у справі № 520/32341/24 визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Натомість, рішенням від 08.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно відмовляє у наданні позивачу відстрочки за аналогічних обставин, що стали підставою для відмови, яка була предметом судового розгляду у справі № 520/32341/24.
Вважає, що обов'язковим до виконання суб'єктом владних повноважень є не лише разове виконання резолютивної частини будь-якого судового рішення, а і правові підстави, сформульовані судом у мотивувальній частині, якими в даному випадку є наявність у позивача права на відстрочку з огляду на продовження строку дії інвалідності на період воєнного стану, встановленого довідкою МСЕК.
Враховуючи, що підстави відмови у наданні відстрочки є аналогічними попередньому рішенню комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , скасованому судовим рішенням від 03.02.2025 по справі № 520/32341/24, тому відповідач фактично ухиляється від його виконання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) не надав відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент подання заяви про встановлення судового контролю відповідачем виконано судове рішення в повному обсязі. Натомість позивач фактично просить суд розглянути нові позовні вимоги з наданням нових доказів та документів, які не були предметом розгляду в адміністративній справі № 520/32341/24.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі № 539/3406/17.
Аналіз вищевикладених норм процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, дає колегії суддів підстави вважати, що судовий контроль в порядку норм статті 382 КАС України шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов:
- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;
- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;
- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:
загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,
або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку.
Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
При цьому, підставою застосування зазначеної вище норми є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень/дій суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 520/32341/24 зобов'язано комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивачем не заперечується, що на виконання судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 надав ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 06.08.2025, про що складено довідку від 12.05.2025 (а.с. 93).
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем виконано судове рішення від 03.02.2025 у справі № 520/32341/24 в повному обсязі.
08.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 , за наслідками розгляду нової заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову та доданих до неї документів, прийнято рішення про відмову у її наданні (а.с. 103).
За твердженням апелянта, відповідачем не враховано мотивувальну частину судового рішення у справі № 520/32341/24 та повторно, за відсутності правових підстав, відмовлено у наданні відстрочки від призову.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що фактично позивач не погоджується із рішенням відповідача від 08.08.2025, яке не було предметом судового розгляду у справі № 520/32341/24, а отже незгода з цим рішенням в порядку судового контролю не пов'язано з виконанням судового рішення у цій справі.
Колегія суддів зауважує, що положення ст. 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
При цьому суд не вирішує спору повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. Потреба судового контролю може бути зумовлена, зокрема, невиконанням відповідачем судового рішення, яким його зобов'язано розглянути заяву з урахуванням висновків суду; неприйняттям рішення у належній формі; іншими діями та бездіяльністю, що свідчать про ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення.
Як вже зазначалось, ІНФОРМАЦІЯ_5 надано позивачу відстрочку від призову на виконання судового рішення, строком до 06.08.2025.
Тобто, відповідачем виконано рішення суду саме у спосіб, який таким рішенням визначено.
Натомість, незгода позивача із відмовою відповідача у наданні відстрочки за новою заявою може бути підставою для її оскарження в судовому порядку.
В цьому випадку відсутня тотожність спорів, як помилково вважає апелянт, з огляду на відмінність предмету позову: в межах справи № 520/32341/24 - рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від 20.09.2024, тоді як в межах нового спору - рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від 08.08.2025.
Доводи апелянта щодо не застосування відповідачем п. 60 постанови КМ України № 560 від 16.05.2024 щодо автоматичного продовження відстрочки колегія суддів вважає такими, що не свідчать про неналежне виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, а можуть бути підставами, за яких, на думку позивача, протиправно прийнято рішення від 08.08.2025 в межах нового спору.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі № 520/32341/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 27.11.2025 року