26 листопада 2025 р.Справа № 480/5672/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 06.08.25 року по справі № 480/5672/24
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.02.2024 №205218280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст. 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 11932 грн. у зв'язку з порушенням п.п 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій чи програмний реєстратор розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.02.2024 №205318280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст. 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 578 546 грн. у зв'язку з порушенням п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме не ведення обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, та здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку (не забезпечення ведення Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі побутовою технікою в магазині за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність через реєстратор розрахункових операцій (реєстраційне посвідчення № 3001049373 від 30.03.2022). Зазначає, що зі змісту наказу від 05.02.2024 № 274-кп про призначення перевірки не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримано ГУ ДПС у Сумській області, яку саме звітність не подано суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності що стала у подальшому підставою для прийняття наказу про проведення фактичних перевірок. Також вказує, що спірні податкові повідомлення - рішення, винесені за результатом проведення перевірки є необгрунтованими та протиправними.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ФОП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в наказі від 05.02.2024 № 274-кп про призначення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, оскільки крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС у Сумській області встановлено невідповідність діяльності фізичної особи підприємця вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів встановлені сумнівності. Вказує, що під час проведення перевірки довіреною особою ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності від 03.08.2021 надано опис фактичних залишків товарів, які знаходяться в реалізації суб'єкта господарювання станом на 06.02.2024 та зазначено, що всі первинні документи є в наявності і що можуть їх надати, але знаходяться за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладено на уповноважену особу. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Також зазначає, що кошти, які знаходились на місці проведення розрахунків за реалізовані товари в сумі 11877,00 грн. протягом операційного дня проведено через реєстратор розрахункових операцій.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем зазначено, що в наказі від 05.02.2024 №274-кп містяться посилання, як на юридичні підстави проведення перевірок - ПК України, так і на фактичні - вказівка на отримання інформації яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства щодо здійснення розрахункових операцій, а саме неподання інформації у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітних чеків про використання реєстратора розрахункових операцій. Зазначає, що в ході проведення фактичної перевірки на вимогу посадових осіб контролюючого органу позивачем не надано документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема форму обліку та всі первинні документи, передбачені Порядком №496 про отримання товарів від інших субєктів господарювання, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському обєкті). Загальна вартість необлікованих у встановленому законодавством порядку згідно опису наявних товарних записів, що знаходяться в реалізації склала 578546,00 грн. Також, перевіркою встановлено непроведення розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим рорботи РРО на загальну суму 11877,00 грн. З урахуванням наведеного, відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обгрунтованими.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Сумській області керуючись пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. 80.2.2 та 80.2.4 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 ПК України, згідно наказу від 05.02.2024 № 274-кп "Про проведення фактичної перевірки" 06.02.2024, проведено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об'єкту (магазину за адресою: АДРЕСА_1 ), через який здійснює (проводить) діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За результатами фактичної перевірки складено акт від 06.02.2024 №1299/18/19/РРО/ НОМЕР_1 .
В ході фактичної перевірки встановлено недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог п.п. 1, 2 та 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), у частині непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій та неведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів / ненадання контролюючому органу на початок проведення перевірки документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Заперечення на висновки акту фактичної перевірки позивачем не подавались.
За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме
- №205218280706 від 26.02.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 11932 грн. у зв'язку з порушенням п.п 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій чи програмний реєстратор розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;
- №205318280706від 26.02.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 578546 грн. у зв'язку з порушенням п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме не ведення обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, та здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку (не забезпечення ведення Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку).
ФОП ОСОБА_1 на вказані спірні податкові повідомлення - рішення подано до ДПС України скаргу (вх. ДПС № 10166/6 від 18.03.2024), за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 14.05.2024 №14051/6/99-00-06-03-02-06 спірні рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Зазначаючи про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки з огляду на відсутність у наказі посилання на конкретні підстави її проведення та протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справлянняподатківізборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхправатаобов'язки, компетенціюконтролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податківта зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
У відповідності до вимог ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При цьому, згідно пп. 80.2.2 та 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; та неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 по справі 280/4696/22 зазначив, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, перевіряючи наявність підстав для проведення контролюючим органом фактичної перевірки, призначеної на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, дійшов до наступних висновків: "Податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Наявні істотна різниця у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки". Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло.
У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Посилання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.".
Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, колегія суддів виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена відділом фактичних перевірок управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області доповідна записка №242/18-28-07-06-06 від 30.01.2024.
Так, відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Сумській області в ході проведення доперевірочного аналізу встановлено можливі порушення податкового законодавства, допущені суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 , а саме виявлено неподання до контролюючого органу по дротових або бездротових каналах зв'язку інформації у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків про використання РРО за фіскальним номером 3001049373, також зазначено про ймовірність проведення розрахункових операцій за період з 11.11.2022 по 18.06.2023 без фіскалізації здійснених продажів.
Колегія суддів зазначає, що доповідна записка Управління податкового аудиту №242/18-28-07-06-06 від 30.01.2024 містить достатньо інформації, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та є достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Матеріалами справи підтверджено, що в наказі № 274-кп від 05.02.2024 підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 та 80.2.4 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3. ст. 82 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), на підставі інформації, що міститься в СОД РРО ДПС, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючи органи, зокрема щодо здіснення розрахункових операцій (неподання до контролюючого органу по дротових або бездротових каналах зв'язку інформації у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітніх чеків про використання РРО за фіскальним номером 300109373).
Тобто, у змісті наказу наявна як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. У зазначеному наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу, щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для його скасування через неналежне оформлення відсутні.
Аналогічні висновки містяить постанова Верховного суду від 19.02.2025 по справі №280/2619/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.02.2024 №205318280706 позивач зазначає, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону № 265/95-ВР.
Колегія суддів зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95-ВР. Його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (абз. 1 преамбули Закону № 265/95-ВР).
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
В ході фактичної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку другої групи) та реалізує побутові, зокрема, електропили, бензопили, мотокоси, тримери, пилососи, газонокосарки та супутні товари.
Згідно ст. 2 Закону 265/95-ВР термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". При цьому Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 231 (далі - Перелік № 231).
В ході перевірки встановлено, що товари (зокрема електропили, бензопили, мотокоси, тримери, пилососи, газонокосарки), які реалізуються ФОП ОСОБА_1 відповідають визначенню технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій згідно визначеного Переліку № 231.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496 (далі - Порядок № 496).
Зазначений Порядок № 496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до Порядку № 496 документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи.
Облік товарних запасів здійснюється фізичною особою - підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні:
- первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;
- відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;
- первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Згідно приписів п. 10 розділу ІІ Порядку № 496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. Такі документи надаються особисто фізичною особою - підприємцем або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/ або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої фізичної особи - підприємця. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання (п. 11 розділу ІІ Порядку № 496).
Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку (абз. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку № 496).
Тобто, форми ведення обліку товарних запасів, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, мають бути надані на вимогу контролюючого органу на початок проведення перевірки, як того вимагає п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР тап. 11 розділу ІІ Порядку № 496. Такі документи мають зберігатись саме в місці продажу.
В той же, в ході проведення фактичної перевірки на вимогу посадових осіб контролюючого органу позивачем не надано документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, Форму обліку та всі первинні документи, передбачені Порядком №496 про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу (господарському об'єкті).
Колегія суддів зазначає, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Вказані висновки містять постанови Верховного суду від 17.08.2023 по справі №380/8798/21 та від 30.09.2025 по справі №520/22949/24 від 30.09.2025, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Перевіркою встановлено, що загальна вартість товарів необлікованих у встановленому законодавством порядку згідно опису наявних товарних запасів, що знаходяться в реалізації скала 578546,00 грн.
При цьому, додані ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи первинні документи, а саме - видаткові накладні та платіжні інструкції, контролюючому органу на перевірку не надавались. Належного ведення обліку товарних запасів, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, які мали бути надані на вимогу контролюючого органу на початок проведення перевірки, як того вимагає п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР тап. 11 розділу ІІ Порядку № 496, позивачем не доведено.
При цьому, при проведенні перевірки, згідно наданого пояснення представником ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка безпосередньо знаходилась під час проведення перевірки та особисто здійснювала опис товарів, які знаходились в реалізації у магазині, документи, які підтверджують їх походження на господарському об'єкті не знаходяться (а.с. 222, І том).
Таким чином при проведенні фактичної перевірки за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об'єкту (магазину за адресою: АДРЕСА_1 ), у зв'язку з не веденням в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів податковий орган дійшов правомірних та обґрунтованих висновків про недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог п.12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
При цьому, відповідно до ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто склад правопорушення, передбаченого ст. 20 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність як за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, так і не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу.
Враховуючи зазначене, з огляду на ст. 20 Закону № 265/95-ВР, колегія суддів погоджується з висновком суду першоїх інстанції, що згідно податкового повідомлення-рішення від 26.02.2024 №205318280706 до позивача правомірно застосовано фінансові санкції у розмірі 578546,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.02.2024 №205218280706, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування.
За визначеннями, наведеним у ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну (абз. 19 ст. 2 Закону № 265/95-ВР).
Тобто, розрахункова операція при продажу товарів повинна бути проведена через реєстратор розрахункових операцій та/або програмний реєстратор розрахункових операцій після отримання від покупця готівкових коштів, при цьому в момент передачі товару, споживач повинен отримати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту.
Поряд з цим, при здійсненні контрольної розрахункової операції з придбання 2 повітряних фільтрів за ціною 55 грн за 1 шт. загальною вартістю 110,00 грн., розрахункова операція не проведена позивачем через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій типу МІНІ-ФП54.01, фіскальний номер 3001049373, що викорисотвується позивачем. Розрахунковий документ встановленої форми та змісту, підтверджуючий виконання розрахункової операції на реєстраторі розрахункових операцій не створювався та не видавався.
Одночасно при здійсненні підрахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , під час перевірки господарської одиниці, проведеного на вимогу посадової особи контролюючого органу згідно вимог Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, встановлено, що загальна сума наявної готівки від реалізації (продажу) товарів склала 44577,00 грн. При цьому, сума вказана у денному звіті реєстратора розрахункових операцій типу МІНІ- ФП54.01, фіскальний номер 3001049373, що підтверджує фіскалізацію проведених розрахункових операцій з початку робочого дня склала 32700,00 грн.
Перевіркою встановлено непроведення розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 11877,00 грн. (з урахуванням придбаного товару під час проведення контрольної розрахункової операції), чим допущено порушення вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону№ 265/95-ВР.
Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2024 №205218280706 зазначає, що кошти у розмірі 11877 грн., які знаходились на місці проведення розрахунків за реалізовані товари проведено через реєстратор розрахункових операцій. Водночас, вказані доводи спростовуються документами, які є додатками до акту перевірки, а саме відомостями Х-звіту денного від 06.02.2024, перерахунком наявної готівки по розрахункових операціях та поясненнями особи, яка проводила розрахункові операції - ОСОБА_4 .
Відповідно до п. 1 ст.17 Закону № 265/95-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та/або невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до позивача правомірно та обґрунтовано застосовано штрафну санкцію у розмірі 11932 грн., відповідно податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС у Сумській області від 26.02.2024 №205218280706 є правомірним, підстави для його скасування відсутні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи пп. 1 та 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР у разі здійснення продажу товару, суб'єкт господарювання повинен проводити розрахункову операцію через РРО та, як наслідок, створити та видати чек покупцю безпосередньо під час здіснення розрахункової операції, а не протягом операційного дня.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та під час судового розгляду, зводяться до необґрунтованих пояснень та припущень, які не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Жодних об'єктивних доказів на спростування встановлених контролюючим органом порушень позивачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.
Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі № 480/5672/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді З.Г. Подобайло В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 27.11.2025 року