Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.
27 листопада 2025 р. Справа № 520/19297/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.08.25 по справі № 520/19297/25
за позовом Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства , Державного агентства лісових ресурсів України , Берестинської окружної прокуратури Харківської області
до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся керівник Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, з адміністративним позовом до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Берестинської міської ради від 23.01.2025 №5486-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених»;
- зобов'язати Берестинську міську раду розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.04.2024 № 02-28/238 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду залишено без руху позовну заяву Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
В ухвалі зазначено, що прокурором не зазначено належних підстав для такого звернення, крім того, визначено органи, в особі яких він звернувся до суду з цим позовом (та які зазначено позивачами у справі), які не мають права на звернення до суду з ним. У зв'язку з чим позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області надіслано заяву про усунення недоліків, в якій щодо підстав звернення прокуратури зазначив, що Державне агентство лісових ресурсів України та Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства як органи державної влади, уповноважені на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, не здійснювали захист таких інтересів, що свідчить про їх бездіяльність та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру в інтересах держави в особі цих органів. Отже, з урахуванням пасивної поведінки уповноваженого органу є підстави для представництва прокурором інтересів держави.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року позовну заяву Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Керівник Берестинської окружної прокуратури Харківської області, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем у даному випадку має бути саме орган, який направив подання та зацікавлений у його належному розгляді, а не Держекоінспекція, яка не здійснює жодних заходів нагляду (контролю) у спірних правовідносинах та не володіє інформацією про порушення законодавства з наведених питань. Вказував, що враховуючи ч. 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, Північно-Східне МУЛМГ є самостійним державним органом, який може здійснювати захист інтересів держави у сфері охорони лісів та звертатись до суду з метою ефективного здійснення своїх повноважень. При цьому, питання щодо віднесення земельних ділянок до певних категорій та контроль за землевпорядкуванням не належить до повноважень Державної екологічної інспекції України. Відтак, зауважував, що Північно-Східне МУЛМГ є суб'єктом владних повноважень, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору звертатись до суду із позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб'єкта владних повноважень.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області, в якому зазначає, що оскільки у Державного агентства лісових ресурсів України та Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства відсутні повноваження на звернення до суду з позовом, як наслідок, помилковість зазначення прокурором цих органів в якості позивачів у справі.
На переконання відповідача, судом першої інстанції за наявності об'єктивних і законних підстав було повернуто позовну заяву.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з відсутності у Держлісагентства та його територіальних органів повноважень на звернення з позовом до суду та, як наслідок, помилковості зазначення прокурором цих органів в якості позивачів у справі.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ключовим питанням у цій справі є наявність або відсутність у Берестинської окружної прокуратури Харківської області права на звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 3-5 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - «Закон України «Про прокуратуру») визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 указаного Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Своє право на звернення до суду з цим позовом керівник Берестинської окружної прокуратури Харківської області обгрунтовує тим, що Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (територіальний орган Держлісагентства, повноваження якого поширюються на Харківську область), як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, не здійснив захист таких інтересів, що свідчить про його бездіяльність та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру в інтересах держави в особі цього органу.
Згідно із ч. 1 ст. 103 Лісового кодексу України, спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521 (далі - Положення № 521) Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Відповідно до п. 3 Положення № 521 Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно- правових актів міністерств і в установленому порядку подає їх Міністрові захисту довкілля та природних ресурсів; вносить Міністрові захисту довкілля та природних ресурсів пропозиції щодо загальнодержавних і регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів, розвитку мисливського господарства; здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії; у межах повноважень, передбачених законом, розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення; здійснює управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства; вирішує в межах повноважень, передбачених законом, спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів, що перебувають у державній власності; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з п.п. 2 п. 6 Положення № 521 Держлісагентство для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема: одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити перевірки дотримання вимог законодавства у сфері лісового (в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління) та мисливського господарства.
Пунктом 7 Положення № 521 передбачено, що Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п. 1 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404 (далі - Положення № 404), міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами.
Пунктом 3 Положення № 404 передбачено, що завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством.
Згідно з п. 4 Положення № 404 Управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють державний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); видачу спеціальних дозволів на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування; видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів; забезпечують, зокрема, організацію ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; ведення відповідно до законодавства моніторингу лісів та мисливських тварин; складання зведених відомостей проектів лісових культур, плантацій і природного поновлення та звіту про проведення лісокультурних робіт; впровадження у лісове та мисливське господарство результатів науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт, необхідних для реалізації програм розвитку лісового та мисливського господарства; функціонування державної лісової охорони, координують діяльність лісової охорони інших постійних лісокористувачів і власників лісів, реалізації державної політики у сфері пожежної безпеки, забезпечують організацію та координацію діяльності з охорони державного мисливського фонду і заходів з регулювання чисельності мисливських, хижих та шкідливих для мисливського господарства тварин; виконання завдань цивільного захисту у складі функціональної підсистеми охорони лісів, техногенну та пожежну безпеку, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню; здійснення наземно-авіаційної охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, захист лісу від шкідників і хвороб та іншого шкідливого впливу на території лісового фонду підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.
Північно-Східне МУЛМГ підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо.
На виконання пункту 2 протоколу засідання колегії Держлісагентства від 28.09.2023 № 8 Північно-Східне МУЛМГ зобов'язане вживати заходи щодо подання клопотань до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування стосовно прийняття рішень про віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Отже, колегія суддів, з огляду на наведене правове регулювання, яке регламентує порядок звернення прокурора до суду з адміністративним позовом, дійшла висновку, що саме Державне агентство лісових ресурсів України та Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є тими державними органами, які забезпечують, зокрема, ведення моніторингу лісів, беруть участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо, мають право здійснювати захист інтересів держави у сфері охорони лісів через утворений територіальний орган - Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства та звертатись до суду якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Так, Північно Східне МУЛМГ звернулось до Берестинської міської ради з поданням від 16.04.2024 № 02/28/238 та керуючись вимогами частини 2 статті 57-1 ЗК України, пропонувало Берестинській міській раді прийняти рішення щодо віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до пунктів 34, 34-1 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.
Отже, Берестинська міська рада згідно із частиною 1 статті 122 ЗК України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, а тому вирішення питання про віднесення земельних ділянок, зазначених у поданні Північно-Східного МУЛМГ від 16.04.2024 № 02/28/238, до самозалісених земель повинно було розглядатися виключно на сесії цієї ради.
Разом з тим, Берестинська міська рада не виносила на розгляд сесії ради зазначене питання та не приймала щодо нього рішення.
При цьому, Північно-Східним МУЛМГ не було подано до суду відповідного позову про визнання такої бездіяльності Берестинської міської ради протиправною.
Враховуючи, що у спірних правовідносинах Берестинська окружна прокуратура Харківської області неодноразово зверталась до Держлісагентства та Північно Східного МУЛМГ з запитами про необхідність вжиття заходів реагування на протиправну бездіяльність Берестинського міської ради Харківської області, яка полягає у невинесенні на розгляд сесії ради подання Північно Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.04.2024 № 02/28/238, однак жодних дій уповноваженими суб'єктами владних повноважень не вчинено, що ними не заперечується, у прокурора були наявні підстави для звернення до суду з цим позовом в порядку статті 23 Закону № 1697-VII.
З огляду на наведене, висновки суду першої інстанції про повернення позову у зв'язку з визначенням прокурором невірного органу, в особі якого необхідно було звернутися до суду за захистом інтересів держави, є помилковими.
Колегія суддів зауважує, що здійснення іншими органами, зокрема Держекоінспекцією, державного контролю у галузі лісового господарства, не свідчить про те, що у даному конкретному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі неуповноваженого органу.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що у справі, яка розглядається, прокурором був вірно визначений орган, уповноважений законом на звертатися до суду у спірних правовідносинах.
Крім того, згідно правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/11956/20 прокурор уповноважений звертатися до суду для захисту інтересів держави в суді в особі органу, до компетенції якого належить захист інтересів держави у відповідній сфері, у разі невиконання або неналежного виконання цим органом своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позову.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Харківського окружного адміністративного суду - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 520/19297/25 скасувати.
Адміністративну справу № 520/19297/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов