27 листопада 2025 р.Справа № 520/12204/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., повний текст складено 13.10.25 року по справі № 520/12204/25
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Харківської міської ради , Харківської обласної військової адміністрації
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської обласної військової адміністрації, в якому просить суд:
визнати протиправними та скасувати пункт 5 додатку 2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476 «Про виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій»;
визнати протиправними та скасувати протокол чергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області від 20.09.2024 № 8 Харківської обласної військової адміністрації в частині схвалення та включення багатоквартирного житлового будинку по вулиці Метробудівників, 10 в місті Харкові до переліку аварійно-небезпечних об'єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації.
09.10.2025 ОСОБА_1 надіслав суду заяву, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:
зупинення дії пункту 5 додатку 2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476 «Про виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій» до набрання рішенням суду по цій справі законної сили;
зобов'язання виконавчого комітету Харківської міської ради зупинити дії з організації робіт та фінансування демонтажу багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду по цій справі законної сили.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 скасувати та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення адміністративного позову по справі № 520/12204/25.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в березні 2022 року в результаті широкомасштабного вторгнення військ Російської Федерації в Україну та завдання ракетно-бомбових та артилерійських ударів по території міста Харкова, будинок 10 по вулиці Метробудівників зазнав ушкодження. 20.09.2024 на засіданні Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області розглянуто та схвалено перелік потенційно небезпечних об'єктів, які потребують невідкладних робіт, до якого, з поміж інших включено у багатоквартирний житловий будинок № 10 по вулиці Метробудівників у місті Харкові. Підставою для віднесення вищевказаного будинку до переліку потенційно небезпечних об'єктів слугував наданий Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради звіт про результати проведення обстеження технічного стану об'єкту «Аварійно відновлювані роботи (капітальний ремонт) багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Метробудівників, 10», яким встановлено, що загальна характеристику категорії пошкоджень об'єкту ІІІ (аварійна). Об'єкт непридатний до використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйновані об'єкти). Орієнтовний ступінь пошкоджень об'єкта в цілому 81%. За висновком проведеного технічного обстеження визначено ІІІ категорію пошкоджень об'єкта - Рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об'єкта. Згідно пункту 5 додатку 2 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476 багатоквартирний житловий будинок по вулиця Метробудівників, 10, в місті Харкові віднесено до Переліку аварійно-небезпечних об'єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації. Вказує, що станом на час подання даної заяви Харківською міською радою розпочато роботи по демонтажу аварійних будівель у місті Харкові, зокрема, знесено 3 будинки і ще 10 готується до початку демонтажних робіт, про що розміщено повідомлення на офіційному вебсайті ХМР. Позивач зазначає, що у разі виконання вимог вищенаведених рішень органів владних повноважень невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред'явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків. Вказує, що забезпечення позову шляхом: зупинення дії пункту 5 додатку 2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476 «Про виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій» до набрання рішенням суду по цій справі законної сили та зобов'язання Харківську міську раду (виконавчий комітет) зупинити дії з організації робіт та фінансування демонтажу багатоквартирного житлового будинку по вулиці Метробудівників, 10 в місті Харкові до набрання рішенням суду по цій справі законної сили є певною гарантією залишення багатоквартирного житлового будинку по вул. Метробудівників, 10 в м. Харків у дослідженому стані, стані який необхідний для визначення та проведення відповідної судової експертизи. Позивач зазначає, що останнім часом біля багатоквартирного житлового будинку по вул. Метробудівників, 10 проводяться підготовчі заходи (встановлення огорожі, відключення від постачання трубопроводів, будівельні роботи), що можуть свідчити про проведення демонтажу будинку. Харківська міська рада не дає відповідей про дати та строки демонтажу багатоквартирного житлового будинку по вул. Метробудівників, 10, не відповідає на звернення народних диктатів України по вказаній ситуації. Демонтаж будинку відповідачем унеможливить процедуру відновлення становища, яке існувало до виконання спірних рішень. Вказує, що суд першої інстанції, у даному випадку, не оцінив відповідні конкретні докази, не провів заходи відносно встановлення можливих подальших обставин про те, що у разі відсутності застосування заходів забезпечення позову може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Харківської міської ради, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Вказує, що ні заява про забезпечення позову, ні апеляційна скарга не містять доказів необхідності забезпечення позову ( доказів вжиття виконавчим органом Харківської міської ради заходів організації виконання робіт з демонтажу будинку № 10 по вул. Метробудівників у м. Харків, початку здійснення таких робіт, тощо), а також доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу від Харківської обласної військової адміністрації не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені заздалегідь та належним чином.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.
Представник Виконавчого комітету Харківської міської ради заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник Харківської обласної військової адміністрації, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази - скріншоти з телеграм-каналу «Харківська міська рада» та стаття з інтернет-видання «Media Port», містять новини про заплановані роботи по демонтажу житлових будинків, які зазнали критичних руйнувань внаслідок обстрілів. Разом з тим, вказані повідомлення не містять чіткої та точної інформації стосовно дат запланованих робіт, черговості їх проведення, відтак не можуть вважатися належними доказами необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Крім того, суд зазначив, що в заяві про забезпечення позову позивач посилається на сумніви в об'єктивності проведення експертизи ступеню пошкодження багатоквартирного житлового будинку 10 по вулиці Метробудівників у місті Харкові, які висловлюють мешканці цього будинку, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості відновлення прав, зокрема, мешканців будинку. При цьому, матеріали адміністративної справи не містять документів, які підтверджують повноваження Василишина С.Ф. на представництво інтересів мешканців житлового будинку, відтак, такі посилання не мають правового значення для розгляду справи. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Комітет Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) у параграфі І та ІІ Рекомендацій від 13.09.1989 № R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах» (on provisional court protection in administrative matters) наголосив, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходи тимчасового захисту від адміністративного акта; надаючи особі тимчасовий захист, суд бере до уваги всі обставини та інтереси; такі заходи можуть вживатися зокрема, у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо аргументи заявника на перший погляд (prima facie) спростовують правомірність такого акта.
КМРЄ у пункті «d» глави 5 «Ефективність судового розгляду» Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів» (on judicial review of administrative acts), прийнятих 15.12.2004, також вказав, що суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.
Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17.05.2016 у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61- 62; рішення ЄСПЛ від 16.03.2021 у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви №21392/08 та 2 інші, пункти 144-153).
Отже, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 640/6840/20 та від 16.01.2023 у справі № 640/1995/22.
Водночас колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, зі змісту поданої заяви вбачається, що предметом позову є : протиправність пункту 5 додатку 2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476 «Про виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій»; протиправність протоколу чергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області від 20.09.2024 № 8 Харківської обласної військової адміністрації в частині схвалення та включення багатоквартирного житлового будинку по вулиці Метробудівників, 10 в місті Харкові до переліку аварійно-небезпечних об'єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації.
Так, відповідно до пункту 5 додатку 2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476, орган місцевого самоврядування вирішив здійснити виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об'єкта : багатоквартирного житлового будинку по вул. Метробудівників, 10 в м. Харків.
Вказане рішення, на переконання заявника, прийняте протиправно та з порушеннями вимог чинного законодавства.
Зміст поданої заявником заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та іншим мешканцям цього будинку до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, на переконання колегії суддів, шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів, а саме демонтаж, ліквідація багатоквартирного житлового будинку по вулиця Метробудівників, 10, в місті Харкові призведе до наслідків які зумовлять необхідність для докладання значних зусиль для поновлення прав у спірних правовідносинах.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 27.11.2024 у справі № 160/15243/23, від 19.03.2025 у справі № 300/6853/23.
Водночас, колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, а отже доводи відповідача, що забезпечення позову у такий спосіб є фактично ухваленням рішення без розгляду справи по суті позовних вимог є помилковими.
Тотожна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 1840/2909/18.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку застосування заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог у справі № 520/12204/25, встановлення їх обґрунтованості.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву Василишина про забезпечення позову, шляхом зупинення дії пункту 5 додатку 2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476 «Про виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій» до набрання рішенням суду по цій справі законної сили.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо іншої частини заявлених вимог, а саме : забезпечити позов шляхом зобов'язання виконавчого комітету Харківської міської ради зупинити дії з організації робіт та фінансування демонтажу багатоквартирного житлового будинку по вулиці Метробудівників, 10 в місті Харкові до набрання рішенням суду по цій справі законної сили, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, нормами КАС України встановлений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а зобов'язання шляхом зупинення дій не входить у вказаний перелік.
Крім того, колегія суддів зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 5 додатку 2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476 «Про виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій» до набрання рішенням суду по цій справі законної сили поглинає вимогу заявника щодо зобов'язання виконавчого комітету Харківської міської ради зупинити дії з організації робіт та фінансування демонтажу багатоквартирного житлового будинку по вулиці Метробудівників, 10 в місті Харкові до набрання рішенням суду по цій справі законної сили.
Суд вважає, що вказаний спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Крім того, обраний судом спосіб забезпечення позову не підмінює собою судове рішення у справі та не вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, а фактично направлений на збереження існуючого стану речей до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Суд звертає увагу на положення ст. 156 КАС України, відповідно до якої ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» ( 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» ( 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування та часткового задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст.150 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/12204/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Зупинити дію пункту 5 додатку 2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2024 № 476 «Про виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок воєнних дій» до набрання рішенням суду по справі № 520/12204/25 законної сили.
В задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 27.11.2025 року