27 листопада 2025 року справа №360/1198/25
м. Дніпро
Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Компанієць І.Д., розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 360/1198/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла вищезазначена апеляційна скарга.
Ознайомившись з апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Судом встановлено, що апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції від 12.08.2025.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 первинну апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Копію ухвали від 20.10.2025 доставлено до особистого кабінету апелянта в підсистемі «Електронний суд» 20.10.2025 о 21:30 год.
З повторною апеляційною скаргою апелянт звернувся 24.11.2025, тобто, з пропуском строку апеляційного оскарження.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого апелянт вказує на введення в Україні воєнного стану.
Перевіривши зазначене клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
За пунктом 3 частини першої статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Суд зауважує, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Ведення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 20.10.2025 (дата доставки ухвали суду про повернення первинної апеляційної скарги до особистого кабінету апелянта в підсистемі “Електронний суд») і до 24.11.2025 (дата подання повторної апеляційної скарги) апелянтом не зазначено. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку не надало.
Суд погоджується, що введення воєнного стану, обстріли, повітряні тривоги, аварійні відключення електроенергії та відсутність інтернет-зв'язку мали можливість ускладнити апелянту дотримання строку на апеляційне оскарження, проте за умови надання суду належних доказів такого ускладнення.
Суд заважує, що вказані обставини не носять постійного, безперервного характеру.
При цьому суд враховує, що звернення скаржника до апеляційного суду відбулося через підсистему «Електронний суд».
Отже, наведені апелянтом доводи пов'язані з організацією роботи суб'єкта владних повноважень, не можуть вказувати на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішень судів, оскільки стосуються виключно внутрішньої організації роботи відповідача, не можуть впливати на виконання ним процесуального обов'язку щодо вчасного звернення з апеляційною скаргою до суду та не виправдовують безпідставність порушення ним як суб'єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення (процесуальна поведінка), та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
За таких обставин, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, оскільки обставини, якими воно обґрунтоване не є поважними.
Відповідно до ст.ст. 169, 298 КАС України зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення її недоліків, шляхом надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, якщо такі є, та наданням належних доказів на їх підтвердження.
Керуючись статтями 169, 295, 298, 321, 328 КАС України суд,-
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 360/1198/25 - залишити без руху.
Встановити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Апелянту усунути недоліки у визначений судом строк, шляхом надання суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням належних доказів на їх підтвердження.
Роз'яснити апелянту, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали в частині сплати судового збору, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.
У випадку невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання 26 листопада 2025 року та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Д. Компанієць