27 листопада 2025 року справа №200/1470/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 р. у справі № 200/1470/25 (головуючий І інстанції Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року на підставі заяви від 16 січня 2025 року відповідно до статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» у сумі 3028,00 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із розрахунку 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду без обмеження граничного розміру, визначеного відповідно до статті 135 Закону України 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів», виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» у сумі 3028,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між донарахованим з 01 січня 2024 року розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченим.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року позов задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення з 01 січня 2024 року перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого станом на 01 січня 2024 року, відповідно до статті 7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із розрахунку 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого станом на 01 січня 2024 року, відповідно до статті 7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовив.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів скарги зазначено, що Законом №1402-УПІ визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який; становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, норма частини 3 статті 135 Закону №1402-УІІІ є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює конкретного розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.
З огляду на це, необхідно враховувати положення інших нормативно-правових актів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді.
Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону №1402-VIII і становлять єдину спеціальну норму, якою визначається розмір посадового окладу судді.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, результат розрахунку суддівської винагороди, та як наслідок розмір щомісячного довічного грошового утримання, у будь-якому випадку, залежить від цифрового значення основної операнди у формулі, яка міститься у Законі України про Державний бюджет на відповідній рік.
З 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року та з 01 січня 2023 року, відповідно до приписів Законів України Про Державний бюджет України, розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 гри.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру; посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Зазначена норма є прямою, чіткою, зрозумілою, такою, яка не містить плутанини чи будь-якої двозначності, більш того, законодавець її відтворював чотири рази поспіль у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 26 березня 2019 року №927/0/15-19 позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Донецької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Голови ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року №24/к позивача відраховано зі штату Апеляційного суду Донецької області з 02 квітня 2019 року, у зв'язку із виходом у відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», що підтверджується матеріалами справи, та не оскаржується сторонами.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2021 року №640/18966/20, яке набрало законної сили 22 червня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 29 квітня 2020 року (без номеру) про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 згідно його заяви від 06 березня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України у місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та сплатити щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року №3.11-14/139/2020 без обмежень граничного розміру, з урахуванням зміни прожиткового мінімуму, з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, датованою “ 16 січня 2024 року», в якій, зокрема, просив здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року відповідно до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», у сумі 3028,00 грн., з врахуванням раніше виплачених сум.
18 лютого 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом вих.№7700-3418/А-02/8-2600/25 надало відповідь на заяву позивача, подану як звернення у порядку, передбаченому відповідно до Закону України “Про звернення громадян» (вх.№3418/Д-2600-25 від 20 січня 2025 року), та повідомило наступне.
Позивач одержує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» з 19 лютого 2020 року у розмірі 187288,00 грн.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №640/18966/20 (далі - рішення суду) позивачу було проведено з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року №3.11-14/139/2020 без обмежень граничного розміру, з урахуванням зміни прожиткового мінімуму, з урахуванням фактично отриманих сум, відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Частиною четвертою статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIIІ передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Конституційним Судом України 18 лютого 2020 року прийнято рішення №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIIІ.
Рішенням Конституційним Судом України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнано неконституційним, зокрема пункт 25 розділу ХІІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів». Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Після 18 лютого 2020 року розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не змінився та складає 2102,00 грн.
Таким чином, посадовий оклад судді у відставці місцевого суду відповідно до Закону №2453 з 01 січня 2020 року складає 31530,00 грн. (2102,00 х 15).
Тому підстав для перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням розміру складових суддівської винагороди судді визначених статтею 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року та з 01 січня 2024 року немає.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIІІ).
Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону №1402-VIII).
За змістом частини 1 статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (частина 4 статті 135 Закону №1402-VI).
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривні.
Згідно з абз. 5 статті цього Закону прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Отже, приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Поряд з наведеним судова колегія також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, згідно яких суд констатував, що приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду також акцентувала увагу на тому, що під час вирішення спорів у подібних правовідносинах суди мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
На підставі викладеного, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, відмова Головного управління Пенсійного фонду України щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відмінного від визначеного Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, є обґрунтованою, оскільки підстави для визначення розміру суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, відсутні.
Таким чином, оскаржувані дії Головного управління Пенсійного фонду України, є правомірними та скасуванню не підлягають, доводи скаржника відповідають викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 р. у справі № 200/1470/25 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 27 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць