СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/186/25
ун. № 759/23037/25
27 листопада 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.,
представника позивача- ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у підготочому засіданні в м.Києві в приміщенні суду заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоовіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання частково недійсним шлюбного договору,-
30.09.2025 р. до суду надійшов вказаний позов.
Ухвалою суду від 08.10.2025 р. вказаний позов було залишено без руху, надано час для усунення недоліків.
14.10.2025 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач зменшила розмір позовних вимог, таким чином усунувши недоліки.
Ухвалою суду від 04.11.2025 р. у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
14.11.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження на нерухоме майно, а саме: 1. домоволодіння - житловий будинок АДРЕСА_1 ; 2. квартиру АДРЕСА_2 ; 3. квартиру АДРЕСА_3 ; 4. квартиру АДРЕСА_4 ; 5. квартиру АДРЕСА_5 ; 6. квартиру АДРЕСА_6 ; 7. квартиру АДРЕСА_7 ; ІІ. Накласти арешт на грошові кошти, які наявні на рахунках ОСОБА_4 , відкритих в Monobank, Акціонерному товаристві «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», Акціонерному товаристві «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», Акціонерному товаристві «Прокредит Банк», Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк», Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», АТ «УкрСиббанк» в межах грошової суми, яка є предметом позову, в розмірі 315 000,00 доларів США.
25.11.2025 р. до суду надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову.
В підготовчому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав з підстав викладених в заяві.
В підготовчоиу засіданні представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях поданих до суду.
За наслідками розгляду клопотання суд прийшов таких висновків.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Виходячи з сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства, вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як видно з заяви про забезпечення позову, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, яке є предметом спору в даній справі.
До позовної заяви позивачем надано докази, а саме Інформацію з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 27.08.2025, з якої вбачається, що право власності на спірне нерухоме майно, яке є предметом позову, зареєстровано за відповідаче ОСОБА_5 (а.с. 64-83).
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
При цьому суд звертає увагу, що забезпечення позову направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме: накладення заборони на відчуження на нерухоме майно: 1. домоволодіння - житловий будинок АДРЕСА_1 ; 2. квартиру АДРЕСА_2 ; 3. квартиру АДРЕСА_3 ; 4. квартиру АДРЕСА_4 ; 5. квартиру АДРЕСА_5 ; 6. квартиру АДРЕСА_6 ; 7. квартиру АДРЕСА_7 , оскільки заначене майно є предсметом спору в даній справі.
Що стосується клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти, які наявні на рахунках ОСОБА_4 , відкритих в Monobank, Акціонерному товаристві «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», Акціонерному товаристві «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», Акціонерному товаристві «Прокредит Банк», Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк», Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», АТ «УкрСиббанк» в межах грошової суми, яка є предметом позову, в розмірі 315 000,00 доларів США, суд приходить до висновку про відмову в цій частині в задоволенні клопотання, оскільки заявником до суду не надано жодних доказів, що такі рахунки відкриті в банку на ім'я відповідача ОСОБА_4 та є в наяності на рахунках в кредитних установах
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоовіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання частково недійсним шлюбного договору,- задовольнити частково
Заборонити відчуження нерухомого майна, а саме:
1. домоволодіння - житловий будинок АДРЕСА_1 ;
2. квартиру АДРЕСА_2 ;
3. квартиру АДРЕСА_3 ;
4. квартиру АДРЕСА_4 ;
5. квартиру АДРЕСА_5 ;
6. квартиру АДРЕСА_6 ;
7. квартиру АДРЕСА_7 ,
- до розгляду справи по суті та набрання рішення суду законної сили.
Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше.
Виконання ухвали доручити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії.
В задоволенні клопотання в іншій частині, - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя Бабич Н.Д.