Справа № 756/5239/25
Провадження № 2/756/3780/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
27 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії
КП «Київтеплоенерго» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 115573,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 по 31.10.2021 позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
На виконання вимог законодавства, згідно з яким послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору-приєднання про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» підготувало та опублікувало договір про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), жодних заяв або повідомлень про відмову від надання послуг та договору від нього не надходило.
Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та/або централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з розрахунку, заборгованість станом на 28.02.2025 становить 115573,49 грн та складається із:
- заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 19 858,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 524,25 грн, 3% річних у розмірі 596,44 грн;
- заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 17 467,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 243,47 грн, 3% річних у розмірі 542,01 грн;
- заборгованості за послуги з теплової енергії, яка утворилась з 01.11.2021, у розмірі 29 263,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 041,03 грн, 3% річних у розмірі 715,49 грн, пеня у розмірі 452,23 грн;
- заборгованості за послуги з постачання гарячої води, яка утворилась з 01.11.2021, у розмірі 4 307,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 528,31 грн, 3% річних у розмірі 128,26 грн, пеня у розмірі 74,42 грн;
- заборгованості за послуги з централізованого опалення, яка утворилась до 01.05.2018, у розмірі 20 250,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 571,81 грн, 3% річних у розмірі 607,51 грн;
- заборгованості за послуги з централізованого гарячого водопостачання, яка утворилась до 01.05.2018, у розмірі 8 969,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 139,12 грн, 3% річних у розмірі 269,08 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 23,65 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року відкрито провадження у справі.
22.05.2025 відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову з таких підстави.
Відповідач зауважив, що квартира АДРЕСА_2 , успадкована ним за законом 30.01.2025. До моменту оформлення спадщини відповідач не був ані власником, ані володільцем зазначеної квартири.
За твердженням відповідача, у період, за який позивач заявляє вимоги щодо стягнення заборгованості, він не мав жодних договірних зобов'язань або зв'язку з об'єктом нерухомого майна.
Відповідач зазначив, що право вимоги на заборгованість з постачання централізованого опалення і гарячої води було передано КП «Київтеплоенерго» відповідно до договору від 11.10.2018 лише щодо заборгованості, накопиченої до 01.05.2018 та станом на 01.08.2018. Відтак відповідач, зазначає, що новий власник не несе відповідальності за зобов'язаннями попередніх власників, якщо позивач відповідних вимог до них не заявляв.
Відповідач зауважив, що для виникнення зобов'язань щодо сплати за житлово-комунальні послуги необхідне підтвердження факту укладення договору на отримання таких послуг. Сам факт публікації типової форми договору у газеті не свідчить про укладення відповідного договору саме з відповідачем. На момент набуття права власності на квартиру не існувало жодних обтяжень чи зобов'язань щодо сплати заборгованості за надані раніше послуги, а вимоги до попереднього власника (співвласників) щодо сплати боргу не були заявлені.
Відповідач зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір заявленої заборгованості, обмежуючись лише власними розрахунками. Такий розрахунок не може вважатися підтвердженням виникнення чи наявності боргу.
За твердженням відповідача, строк звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості сплинув. Клопотання про поновлення строку не подавалося, а тому застосуванню підлягають положення про загальну позовну давність.
З огляду на наведені обставини, відповідач вважає, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго», є правонаступником ПАТ «Київенерго», визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України від 10.04.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.08.2018 року.
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 року № 1182, Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою № 830 від 21.08.2019 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Тим самим спростовується довід відповідача щодо необхідності підтвердження факту укладення договору на отримання таких послуг.
Плата за абонентське обслуговування розраховується КП «Київтеплоенерго» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено внески за обслуговування КП «Київтеплоенерго» вузлів комерційного обліку комунальних послуг, а саме вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживає та зареєстрований ОСОБА_1 з 03.07.2003.
За вказаною вище адресою постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго» за відкритим особовим рахунком.
Тим самим спростовується довід відповідача про те, що до моменту оформлення спадщини відповідач не мав ніякого відношення до квартири, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пп. 6, 13 ст. 1 Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач, до кола яких, зокрема, належить фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконує належним чином, здійснює надання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто повноліття досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право власності на квартиру набув у 2025 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку); 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (ч. 2 ст. 32 ЦК України).
Положеннями ст. 33 ЦК України визначено, що неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Таким чином, неповнолітні особи несуть цивільну відповідальність лише у визначених ЦК України випадках.
Як вже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» лише дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг, незалежно від реєстрації права власності.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено права неповнолітньої особи на самостійне укладення договору про надання житлово-комунальних послуг та покладення на неї цивільної відповідальності за невиконання умов такого договору, то у задоволенні позову в частині вимог до відповідача за період до травня 2021 року слід відмовити.
З розрахунку заборгованості (з 01.05.2018 до 31.10.2021) вбачається, що станом на травень 2021 року вона складала за опалення 20918,11 грн, за постачання гарячої води 20013,52 грн. У подальшому у межах періоду з 01.05.2018 до 31.10.2021 вказана заборгованості зменшилася та на кінець періоду становила щодо опалення 19 858,28 грн, щодо постачання гарячої води 17 467,36 грн.
Отже, у межах вказаного періоду вся сума заборгованості утворилася до набуття відповідачем повноліття, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
Таким чином позовні вимоги обґрунтовані лише в частині періоду заборгованості, яка утворилася з 01.11.2021 року:
- заборгованості за послуги з теплової енергії, яка утворилась з 01.11.2021, у розмірі 29 263,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 041,03 грн, 3% річних у розмірі 715,49 грн, пеня у розмірі 452,23 грн;
- заборгованості за послуги з постачання гарячої води, яка утворилась з 01.11.2021, у розмірі 4 307,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 528,31 грн, 3% річних у розмірі 128,26 грн, пеня у розмірі 74,42 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 23,65 грн.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як передбачено ст. 162 ЖК України, власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 внесено зміни до постанови від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якими відновлено нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги (за виключенням територій, на яких ведуться бойові дії).
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позивач виконує умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України.
Заперечуючи проти позову, відповідач подав заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки обов'язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався, а скасований він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі - на строк дії воєнного стану).
Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року (зміни набрали чинності з 04.09.2025, тобто вже після звернення позивача з позовною заявою).
Відтак, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності має право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася, починаючи з 02 квітня 2017 року. Заборгованість, яка утворилася до вказаної дати стягненню не підлягає.
Разом з тим, враховуючи, що суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині заборгованості, яка утворилася до травня 2021 року, відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка утворилася до 02.04.2017.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача заборгованості у розмірі 38534,23 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 38534,23 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1009,59 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ЄДРПОУ 40538421, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО