Справа №:755/22566/25
Провадження №: 2-з/755/268/25
"26" листопада 2025 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали, розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» про визнання недійсним кредитного договору, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» про визнання недійсним кредитного договору.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме, заборонити ТОВ «ФК «Нові Кредити» нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2 у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором на інші споживчі цілі від 04.05.2025 до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Нові Кредити» про визнання недійсним кредитного договору, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Заява подана в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
Вказану заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 25 листопада 2025 року.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову та долучені документи, оцінивши наведенні заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову, приходить до наступного.
Забезпечення позову -- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач зазначає, що протягом 2025 року невстановлені особи, шляхом обману та шахрайських дій створили умови, за яких позивачем була надана особиста інформація та паспортні дані, внаслідок чого, на її ім'я були укладені кредитні договори, списані кошти та нараховуються відсотки та штрафні санкції за користування кредитом, зокрема за кредитним договором на інші споживчі цілі від 04.05.2025 року укладеним з ТОВ «ФК «Нові Кредити». 21 серпня 2025 року позивач звернулась до Луцького районного управління поліції ГУ НП у Волинській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 182 КК України за №12025035600000019 від 22.08.2025. На дату звернення з даним позовом здійснюється щоденне нарахування відсотків, штрафів та пені на заборгованість за спірним кредитним договором. Відтак, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме, заборони ТОВ «ФК «Нові Кредити» нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2 , у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором на інші споживчі цілі від 04.05.2025 до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Нові Кредити» про визнання недійсним кредитного договору, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили фактично призведе до недоцільності звернення позивача з відповідним позовом та не забезпечить позивачу реальний та ефективний захист його прав та інтересів.
Разом із тим, співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Проте, заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання кредитного договору недійсним, у разі не вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позиву.
Більше того, оспорюваного договору позивачем ані до позову ані до заяви про забезпечення позову не долучено.
Саме лише формальне посилання заявника на те, що здійснюється щоденне нарахування відсотків, штрафів та пені на заборгованість, достеменно не підтверджує ризики, на які посилається позивач, а списання чи не списання коштів з будь-яких рахунків жодним чином не може вплинути на виконання можливого рішення суду про визнання кредитного договору недійсним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 150, 153, 258-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: