Справа № 755/6449/25
"12" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2025 року за № 12025100040000870, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 04.07.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 00 хв. 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, який неодноразово продовжено.
ОСОБА_5 , 04.03.2025 року, приблизно о 08 год. 30 хв. перебував в будинку АДРЕСА_2 , а саме в кімнаті відпочинку, яка знаходиться в підвальному приміщенні, де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне повторне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до сумки, що належить його знайомій ОСОБА_9 , яка працює в ЖБК-4 та залишила її в кімнаті відпочинку, яка знаходиться в підвальному приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , дістав банківську картку № НОМЕР_1 «Ощадбанк» рахунок № НОМЕР_2 , яка належала потерпілій ОСОБА_10 .
В подальшому, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, залишив місце злочину, разом з викраденим майном та пішов до банкомату «Приватбанк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 8, провівши певні дії, направлені на отримання грошових коштів з банківського рахунку, знаючи пароль від банківської картки ОСОБА_10 , зняв грошові кошти на загальну суму 4 900 грн. та розпорядився ними на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_10 на загальну суму 4 900 гривень 00 копійок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно подія відбулася 04.03.2025 року, на той час він працював двірником. Близько 08 год. 30 хв., коли переодягався у кімнаті, відпочинку побачив сумку своєї знайомої ОСОБА_10 , яка працює в ЖЕК - 4, яка залишила її в кімнаті відпочинку, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, дістав із сумки банківську картку, після чого пішов до банкомату «Приватбанк» та зняв грошові кошти у розмірі 4900 гривень, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, жалкує, що так сталося, дані про його особу, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, офіційно не працює, раніше судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд вважає за доцільне призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 засуджений вироком Ружанського районного суду Житомирської області від 04 липня 2024 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більше від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, за яке він засуджується цим вироком, не відбувши покарання призначене вироком Ружанського районного суду Житомирської області від 04 липня 2024 року, яким він засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, то при призначенні остаточного покарання необхідно застосувати вимоги ст. 71 КК України.
На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, та буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні не обирався.
В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5(п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ружанського районного суду Житомирської області від 04 липня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5(п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня його затримання.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази: СD-R диски, на яких містяться відеозаписи з камер відеоспостереження поруч з магазином «Фора», за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 8, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12025100040000870 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та направити захиснику. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Головуючий суддя: