Справа №:755/22946/25
Провадження №: 2/755/16145/25
"27" листопада 2025 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Прудникову Наталю Георгіївну, з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Статтею 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як роз'яснено в п.42 Постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва, позивач визначив ціну позову, виходячи з вартості спірного майна, вказаної в договорах.
Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих документів, предметом судового спору є: квартира АДРЕСА_1 , вартістю 509 916,57 грн; квартира АДРЕСА_2 , вартістю 806 400,00 грн; майнові права на квартиру АДРЕСА_3 вартістю 166 485,00 грн.
Таким чином найдорожчий заявлений до поділу об'єкт нерухомості розташований у Солом'янському районі м. Києва.
Відповідно до п. 41 вищевказаної Постанови Пленуму, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Таким чином, виходячи із предмету спірних правовідносин та беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги стосуються поділу нерухомого майна та майнових прав, такі вимоги заявлені в одному позові, даний спір не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва, оскільки має розглядатись за правилами виключної підсудності в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна вартість якого є найвищою, розташованого в Солом'янському районі м. Києва.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про місце розташування об'єкта нерухомості, вартість якого є найвищою, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи за підсудністю на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 30, 31, 260, 353, 354 ЦПК України -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - передати за підсудністю на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва (03680, м.Київ, вул. М. Кривоноса, 25).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: