Справа №:753/7993/25
Провадження №: 2/755/15893/25
"26" листопада 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шакарашвілі Юлія Юріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна, про розірвання договору довічного утримання (догляду), -
31.10.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва разом з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.09.2025 року про передачу справи на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шакарашвілі Юлія Юріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна, про розірвання договору довічного утримання (догляду).
Передаючи справу на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва, Дарницький районний суд м. Києва послався на положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України та зазначив, що згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1734570 від 03.09.2025 року, останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .
Разом з цим, предметом позову є розірвання договору довічного утримання (догляду) від 02.11.2023 року за яким ОСОБА_1 передала у власність, а ОСОБА_3 отримала у власність належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Місцезнаходження зазначеного нерухомого майна відноситься до території Дарницького району м. Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
У разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У своїй постанові від 16.02.2021 року в справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду вказала наступне: У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
З урахуванням наведеного, позов про розірвання договору довічного утримання (догляду), за яким було передане право власності на нерухоме майно, має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 , у якому знаходиться квартира АДРЕСА_4 право власності на яку було передане за спірним договором довічного утримання (догляду), знаходиться в Дарницькому районі м. Києва, тому відповідний позов підсудний Дарницькому районному суду м. Києва за правилами виключної підсудності, передбаченими ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
У даному випадку будь-який спір між судами про підсудність відсутній, оскільки позов не був переданий в провадження Дніпровського районного суду м. Києва у порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, яка передбачає передачу справи на розгляд іншому суду, у разі, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Натомість дана справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, поскільки належить до виключної підсудності Дарницького районного суду м. Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 30, 31, 32, 353-355 ЦПК України, ст. 181 ЦК України, ст.ст. 124, 125 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шакарашвілі Юлія Юріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна, про розірвання договору довічного утримання (догляду) - передати на розгляд Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 26.11.2025 року.
Суддя -