Справа №752/15310/25
Провадження №2/752/7891/25
24 листопада 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
представника позивача Дятловської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
Голосіївська районна в місті Києві державної адміністрація, як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що в Службі у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на первинному обліку дітей, залишених без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування відповідно до наказу від 21.02.2025 №14/ПО перебуває малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2025 №65 «Про негайне відібрання новонародженого хлопчика, у матері ОСОБА_2 у зв?язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров?я» малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі проведеного оцінки рівня безпеки дитини був відібраний від його матері ОСОБА_2 .
Згідно проведеної оцінки рівня безпеки малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено чинники загрози для життя та здоров?я дитини, зокрема, незабезпечення дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, відповідним для її віку доглядом, залишенням дитини під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння, перебування під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу.
31.01.2025 посадовими особами Служби здійснений виїзд до місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , де встановлено, що в квартирі проживає новонароджений хлопчик з матір?ю ОСОБА_2 , яка не змогла назвати точну дату народження дитини та де саме народжувала, свідоцтво про народження дитини відсутнє, бо вона не звернулась до органів реєстрації актів цивільного стану.
При складені акту умов проживання встановлено, що для проживання новонародженого дитини не створено належних умов, відсутнє дитяче ліжко, розкидані брудні речі та сміття, немає продуктів харчування, в квартирі брудна підлога, санвузол у брудному стані, є таргани, по всій квартирі відчувається неприємний затхлий запах та сморід. Згідно з актом про проведення рівня оцінки безпеки дитини залишати дитину з матір?ю ОСОБА_2 дуже небезпечно.
Також під час перевірки встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 живуть у знайомого за вищевказаною адресою.
Мати ОСОБА_2 не працює, з її слів доходи отримує від родичів.
Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження №98 від 18.02.2025 «Про реєстрацію народження дитини, залишеної без батьківського піклування», де зазначено, що при оформленні свідоцтва про народження дитини, записати новонародженого хлопчика як ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Київ, Україна. У графі «мати» записати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У графі «батько» записати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час з'ясування соціальної ситуації родини ОСОБА_5 встановлено, що мати новонародженого хлопчика ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 05.01.2022 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином Ісламської Республіки Пакистан.
Станом на дату подачі позовної заяви ОСОБА_4 жодних дій щодо оспорювання свого батьківства по відношенню до малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здійснив та на зв'язок не виходив.
За інформацією від Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на території Голосіївського району в травні 2016 року в самовільній дерев'яній забудові, в якій відсутнє електро - та водопостачання, антисанітарні умови виявлено неповнолітню ОСОБА_2 з новонародженою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв?язку з тим, що ОСОБА_2 не мала постійного місця реєстрації та проживання її влаштовано до соціальної квартири для вагітних та молодих мам міста Києва, в якій вона деякий час проживала. Потім ОСОБА_2 самовільно залишила соціальну квартиру та переїхала до знайомих в м. Бориспіль Київської області.
Відповідно листа Служби у справах дітей та сім?ї Бориспільської міської ради Київської області ОСОБА_2 залишила свою новонароджену доньку ОСОБА_7 на ОСОБА_8 та зникла.
ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав згідно з заочним рішенням Солом'янського суду міста Києва від 31.01.2019 по справі №760/13354/18 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому вказано, що мати залишала дитину без нагляду, проживала з нею в неналежних умовах.
Також Службою у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що ОСОБА_2 має ще одну малолітню дитину, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який наразі проживає з біологічним батьком ОСОБА_10 та бабусею ОСОБА_11 в м. Бориспіль Київської області.
З пояснень батька ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 проживали в фактичному незареєстрованому шлюбі, в якому народився хлопчик ОСОБА_12 . ОСОБА_2 зареєструвала дитину відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, де батько записаний зі слів матері. ОСОБА_2 самовільно залишала дитину без нагляду, а також не виходила на зв?язок. Наразі відповідач не займається вихованням та піклуванням, не цікавиться малолітнім ОСОБА_9 , 2017 року народження.
Станом на дату подачі позовної відповідачі по справі не звертались до Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з зареєстрованими заявами, жодних дій щодо повернення малолітнього сина не вчиняли.
ОСОБА_2 на зв'язок з працівниками Служби у справах дітей та сім?ї не виходить, її місце перебування невідоме.
Відповідачі по справі не забезпечують базові потреби дитини, не здатні виконувати батьківські обов?язки, на даному етапі свого життя. Оскільки повернення дитини на виховання батькам, ймовірно може нести загрозу життю та здоров?ю малолітній дитині, існують беззаперечні підстави для її відібрання у батьків без позбавлення їх батьківських прав.
Відповідачі є особами працездатного віку, відомості про розмір їх доходів відсутні.
Просила:
відібрати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення їх батьківських прав;
стягнути з ОСОБА_2 аліменти 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму відповідного віку на утримання на ОСОБА_1 , до його повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду, на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
стягнути з ОСОБА_3 аліменти 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму відповідного віку на утримання на ОСОБА_1 , до його повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду, на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації для подальшого забезпечення дитини сімейними формами виховання.
24.06.2025 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
15.07.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
15.09.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідачі своїм правом на подачу відзиву не скористалися.
Представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
05.01.2022 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, актовий запис № 03.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
31.01.2025 Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація видала розпорядження №65 про негайне відібрання новонародженого хлопчика у матері ОСОБА_2 у зв'язку з безпосередньою загрозою для його життя та здоров'я.
Відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проведеного лікарями «Київської міської дитячої клінічної лікарні №1» від 03.02.2025 останній соматично здоровий.
06.02.2025 наказом Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в міста Києві державної адміністрації №ТВД/7 влаштовано новонародженого хлопчика з 06.02.2025 по 06.08.2025 в дитячий будинок сімейного типу на базі родини ОСОБА_13 до прийняття рішення органом опіки та піклування про влаштування малолітньої дитини згідно законодавства України.
18.02.2025 Голосіївська районна в міста Києві державна адміністрація видала розпорядження №98 про реєстрацію народження дитини, залишеної без батьківського піклування, відповідно до якого при оформленні свідоцтва про народження записати дитину як ОСОБА_1 , дату народження вказати - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце народження дитини - місто Київ, України. У графі «мати» записати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України. У графі «батько» записати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до відповіді Голосіївського УП ГУНП Головного правління Національної поліції у місті Києві від 04.03.2025 за результатами проведеної перевірки місце проживання ОСОБА_3 на території України не зафіксовано, контактні дані відсутні; до адміністративної або кримінальної відповідальності згідно вимог чинного законодавства України не притягувався; повідомлення або заяви до правоохоронних органів від ОСОБА_14 не надходили.
15.04.2025 ОСОБА_2 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що шлюб з ОСОБА_15 був укладено фіктивно та з особистої фінансової вигоди. Наразі вона не знає, де знаходиться даний громадянин, також у неї немає копій його документів і номера телефона. Останнє відоме місце його проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Жодного відношення ОСОБА_4 до її дитини ОСОБА_1 не має.
Відповідно до листа КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1» Голосіївського району міста Києва від 03.06.2025 в інформаційній системі HELSI у малолітнього ОСОБА_1 відсутня декларація про надання первинної медичної допомоги з сімейними лікарями Центру. До лікарів центру за наданням первинної медичної допомоги батьки не зверталися.
Відповідно до листа КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №2» Голосіївського району міста Києва від 06.06.2025 малолітній ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Центрі не задекларований. ОСОБА_2 з сином ОСОБА_17 зверталася на прийом до лікарів - педіатрів Центру з профілактичною метою. 08.10.2024 лікарем - педіатром ОСОБА_18 проведено огляд дитини вдома за адресою: АДРЕСА_1 , після повернення з пологового будинку. При огляді стан дитини задовільний, на грудному вигодовуванні. Лікарем матері були надані роз'яснення про догляд та харчування новонародженої дитини, важливість вчасного отримання свідоцтва про народження дитини та необхідність заключення декларації на медичне обслуговування, запрошено на наступний огляд матір з дитиною з метою проведення чергового медичного обстеження та укладання декларації.
05.11.2024 лікарем-педіатром Центру ОСОБА_19 проведено профілактичний огляд дитини в 1 місяць. Під час проведення чергового візиту матері з дитиною у віці 1 місяць і 3 дні матір не надала свідоцтво про народження, без якого неможливо укладання декларації на медичне обслуговування дитини та подальше проведення профілактичних обстежень відповідно віку. Лікарем повторно було проведено бесіду про догляд та харчування дитини, важливість отримання свідоцтва про народження та необхідність заключення декларації на медичне обслуговування ОСОБА_1 . Останній візит матері з дитиною відбувся 10.11.2024 у лікаря - педіатра ОСОБА_19 з метою огляду дитини у віці 2 місяців. Під час огляду дитині у матері скарг на стан здоров?я сина не було. Дитина потребує планового обстеження у невролога та проведення профілактичних щеплень від кашлюку, дифтерії, правцю, поліомієліту, гемофільної інфекції, гепатиту «В».
Свідоцтво про народження на дитину матір під час візиту не надає, що унеможливлює оформлення направлення до лікаря вузької спеціалізації та вчасного проходження медичного огляду. Під час прийому лікарем з матір'ю дитини неодноразово було проведено бесіду про необхідність оформлення свідоцтва про народження дитини та заключення декларації на медичне обслуговування ОСОБА_1 , на які матір не реагує.
За період з 10.11.2024 по теперішній час матір ОСОБА_2 з сином ОСОБА_1 на огляд до лікаря - педіатра не з'являлася. Рекомендації лікаря щодо важливості отримання свідоцтва про народження дитини та необхідність заключення декларації на медичне обслуговування, проведення планових профілактичних оглядів, щеплень проігнорувала. Свідоцтво про народження дитини до медичного закладу для заключення декларації на медичне обслуговування сина ОСОБА_1 не надала. Вище зазначене, може призвести до загрози життю та здоров'я дитини.
13.06.2025 посадовими особами Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що квартира складається з 2-х кімнат, кухні та санвузла. В квартирі робиться косметичний ремонт. Меблі частково поломані та брудні. На кухні наявна побутова техніка, є таргани, в квартирі антисанітарні умови. Місця для відпочинку дитини немає (стоїть розібране), умови для виховання та розвитку дитини незадовільні. Матір не працює.
Відповідно до висновку від 22.08.2025 №100/11923 Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в міста Києві державної адміністраціїє вважає доцільним відібрати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав.
Відповідно до листа Служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради від 10.10.2016 ОСОБА_2 залишила за адресою: АДРЕСА_3 , свою неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на ОСОБА_8 , протягом двох тижнів відсутня вдома та не піклується про своїх малолітніх дітей. 07.10.2016 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була вилучена з родини ОСОБА_8 та поміщена до дитячого відділення Бориспільської центральної районної лікарні.
Відповідно до заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.01.2019 у справі №760/13354/19 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до листа Служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради від 10.06.2025 у ході чергового рейду працівники Служби відвідали родину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_4 , та обстежили умови проживання родини. ОСОБА_10 надав письмове пояснення, що має намір встановити батьківство відносно малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_10 від 23.05.2025 він є біологічним батьком ОСОБА_9 . З ОСОБА_2 він проживав у фактичному шлюбі з 2017 року по 2019 рік. Від фактичного шлюбу мають сина. Вона зверталася до органів РАЦС сама, записала себе як одинока матір. У серпні 2019 року самовільно залишила дитину та поїхала до м. Києва. В подальшому ОСОБА_2 повторно залишила дитину, після цього він її не розшукував.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_10 від 28.05.2025 він є біологічним батьком ОСОБА_9 та виховує його без участі ОСОБА_2 з грудня 2019 року. Він має намір встановити батьківство і вже подав на тест ДНК, має намір подати до суду позовну заяву про встановлення батьківства та внесення даних до актового запису дитини. Малолітній ОСОБА_9 проживає разом з ним та його матір'ю ОСОБА_11 . Він самостійно займається вихованням сина, відвідує школу та спілкується з класним керівником, також заключив декларацію з лікарем. ОСОБА_2 з ними не проживає з грудня 2019 року, вихованням сина ОСОБА_12 не займається, не цікавиться ні здоров'ям, ні успіхами дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» конкретизує, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, згідно до положень ст. 7 СК України.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ст. 150 СК України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, до яких, серед інших, належить і обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частина 2 ст. 155 СК містить спеціальне застереження про те, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.
Згідно ч. 1 ст. 170 СК України закріплено загальні положення про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав. Так, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
У відповідності до вказаного положення відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 164 СК України, а саме: батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч.1 ст. 164 СК України.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній нормі, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 в справі № 402/428/16-ц.
За змістом ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв'язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.
Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов'язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов'язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або навчальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (зі змінами), яка ратифікована постановою Верховної Ради від 27.02.1991, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Судом встановлено, що відповідачі є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.01.2025 Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація видала розпорядження №65 про негайне відібрання новонародженого хлопчика у відповдачки у зв'язку з безпосередньою загрозою для його життя та влаштувала ОСОБА_1 в дитячий будинок сімейного типу на базі родини ОСОБА_13 .
Також судом встановлено, що матір не зареєструвала народження дитини, реєстрації народження ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулась на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.02.2025 №98.
За період з 10.11.2024 по 06.06.2025 відповдіач на медичний огляд з дитиною не з'являлася, дитина не отримала необхідних щеплень, декларації на медичне обслуговування дитини не укладалась.
При обстеженні умов проживання матері і дитини за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що меблі в квартирі частково поломані та брудні, в квартирі є таргани, антисанітарні умови, місця для відпочинку дитини немає, умови для виховання та розвитку дитини незадовільні.
Відомості про виконання батьком своїх обов'язків щодо виховання, утримання та створення належних умов для проживання малолітнього сина, забезпечення його медичним та профілактичним оглядом, відсутні.
Орган опіки та піклування встановив, що подальше перебування дитини з відповдіачкою загрожувало його життю та здоров'ю.
Оцінюючи встановлені обставини, суд констатує, що поведінка відповідачів по відношенню до їх сина є негативною.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеними факти ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно свого малолітнього сина, а залишення його у відповідачів є небезпечним для життя та здоров'я дитини. суд вважає, що перебування малолітньої дитини разом з батьками без позитивних змін у поведінці останніх, становитиме небезпеку для нього, з точки зору його соціалізації, збереження фізичного та психічного здоров'я.
Суд зауважує, що впродовж судового розгляду справи відповідачі жодним чином не проявили бажання змінювати свою поведінку в інтересах дитини та взагалі сином не цікавились.
Суд вважає обґрунтованим та приймає висновок Органу опіки та піклування від 22.08.2025 №100/11923 щодо доцільності відібрання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків без позбавлення їх батьківських прав, оскільки за встановлених обставин він не суперечить інтересам дитини.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість відібрання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення їх батьківських прав.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про відібрання малолітнього сина без позбавлення його батьків батьківських прав підлягають задоволенню.
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачам, що вони вправі звернутись до суду з позовом в порядку ч. 3 ст. 170 СК України про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини.
Оскільки під час розгляду справи встановлено, що дитина фактично позбавлена батьківського піклування суд, виходячи з положень ч. 5 ст. 167 СК України, вважає необхідним передати дитину Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації для подальшого забезпечення дитини сімейними формами виховання.
Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини суд відзначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Як визначено у ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачі зобов'язані утримувати свого сина, батьками якого вони є, до досягнення ним повноліття, суд вважає можливим стягнути з них аліменти на користь фізичних чи юридичних осіб, на утриманні яких буде перебувати дитина.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд вважає, що з відповідачів, окремо з кожного, слід стягнути аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь фізичних чи юридичних осіб, на утриманні яких буде дитина, починаючи з 19.06.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров'я та є достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів, окремо з кожного, на користь держави судові витрати в розмірі 2422,40 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , задовольнити.
Відібрати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення їх батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь фізичних чи юридичних осіб, на утриманні яких буде дитина, починаючи з 19.06.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь фізичних чи юридичних осіб, на утриманні яких буде дитина, починаючи з 19.06.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації для подальшого забезпечення дитини сімейними формами виховання.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація - орган опіки та піклування, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 42, код ЄДРПОУ 37308812.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 58, код ЄДРПОУ 37413735.
Рішення в повному обсязі складено 27.11.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова