Справа № 712/14061/25
Провадження № 2/712/5199/25
26 листопада 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Чапліної Н.М.,
за участі секретаря судового засідання Саса Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивач звернулася у Соснівський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати об?єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - автомобіль марки PEUGEOT PARTNER 2004 р.в., синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та в порядку поділу стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки PEUGEOT PARTNER 2004 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 70 876,00 грн, визнавши за ОСОБА_2 право власності на автомобіль PEUGEOT PARTNER 2004 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Стягнути із відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02 серпня 2008 року між сторонами був укладений шлюб зареєстрований ВРАЦ по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області про що за відповідною датою був складний актовий запис №1087 про реєстрацію шлюбу та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.08.2007 року. Соснівським районним судом міста Черкаси у справі №712/11317/25 задоволено позов та ухвалено рішення про розірвання шлюбу між сторонами. На дату подання позову до суду рішення суду не набрало законної сили. В період зареєстрованого шлюбу ними, подружжям було набуто у приватну власність рухоме майно - автомобіль марки PEUGEOT PARTNER, 2004 р.в., синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , державна реєстрація якого була зроблена на відповідача ОСОБА_2 з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Державна реєстрація права власності була здійснена 19.08.2020 року згідно договору купівлі-продажу в ТСЦ 7141. Вказане майно використовувалося ними спільно, але після того, як стосунки як подружжя були фактично припиненні, автомобіль перебуває у повному користуванні та розпорядженні відповідача. Кошти на придбання вказаного автомобіля сторони накопичували самостійно, у травні 2020 року було прийнято рішення про продаж іншого автомобіля набутого в шлюбі ЗАЗ 110307 2003 р.в, а разом із зібраними коштами придбано спірний автомобіль. Позивач має намір отримати грошову компенсацію за належну їй частку в даному майні, оскільки автомобіль залишатиметься у відповідача в повному користуванні, натомість вона матиме змогу отримати належну їй частку в грошовому еквіваленті. Спірний автомобіль після припинення із відповідачем стосунків вибув із її володіння, користування, оскільки, вона як співвласник набула таке право перебуваючи із відповідачем у шлюбі за спільні кошти, як подружжя, в даному спорі вона ставить вимогу про його поділ шляхом стягнення із відповідача належної їй частки у праві спільної сумісної власності за вказаний об?єкт.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Соснівського районного суду м. Черкаси Чапліній Н.М.
14.10.2025 суд ухвалив відкрити провадження у справі та призначити її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 26.11.2025.
У судове засідання позивач не з'явилася, повідомлялася судом про місце, дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку. 26.11.2025 до суду надійшла заява позивачки про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Повідомила суд про зміну прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », додала до заяви копію паспорта громадянина України та копію рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.10.2025 у справі №712/11317/25 з відміткою про набрання законної сили.
У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлявся судом у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи. 26.11.2025 до суду надійшла заява, у якій відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги у повному обсязі, згоден із стягненням вартості автомобіля у сумі 70 876,00 грн, розгляд справи просить проводити за його відсутності.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 02.08.2007, а рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.10.2025 у справі №712/11317/25 шлюб між ними було розірвано.
Згідно з листом РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях №31/31/7141/1087-аз-1110-2025 від 27.09.2025 на ОСОБА_2 19.08.2020 був зареєстрований транспортний засіб PEUGEOT PARTNER, 2004 р.в., 1997 см3.
Відповідно до висновку експерта №130 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню середньої ринкової вартості транспортного засобу, який складений 01.10.2025 середня ринкова вартість (ціна) пасажирського автомобіля PEUGEOT PARTNER, 2004 року випуску із об'ємом двигуна 1997 см. куб., станом на дату проведення дослідження складає 141 752,00 грн.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Тлумачення статті 61СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (абзац другий частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19) вказано, що: «статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує».
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.08.2021 у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21) зазначено, що: «відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують».
Тобто, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
ОСОБА_2 не оспорює презумпцію права спільної сумісної власності на придбаний у шлюбі спірний автомобіль.
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Сторонами не заперечується, що спірний автомобіль набутий за час шлюбу у їх спільну сумісну власність, як і рівність їх часток у праві власності на нього.
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 вказано, що «вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пред'явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 (пункт 8.67)).
Відповідачем не висловлено зауважень щодо висновку експерта №130 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню середньої ринкової вартості транспортного засобу, який складений 01.10.2025 і визначеною ним вартістю автомобіля.
Надаючи оцінку наявним у справі доказам і аргументам сторін у цьому контексті суд виходить з того, що у випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).
Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із вказаними нормами цивільного закону обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з вищевикладеним суд вважає за можливе визнати об?єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - автомобіль марки PEUGEOT PARTNER 2004 р.в., синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та в порядку поділу стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки PEUGEOT PARTNER 2004 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 70 876,00 грн, визнавши за ОСОБА_2 право власності на автомобіль PEUGEOT PARTNER 2004 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 .
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що позивачем за подачу вказаного позову сплачено судовий збір відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.352134639.1 від 13.10.2025 у розмірі 1211,20 грн, враховуючи те, що відповідач позов про поділ майна подружжя визнав, про що вказав у поданій до суду заяві, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 має бути повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 605,60 грн, сплаченого нею при поданні цього позову відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, та про стягнення з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору у розмірі 605,60 грн.
Крім того, згідно з положеннями ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки витрати понесені з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - оплата вартості підготовки експертного дослідження у розмірі 1 300,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.76-81,133,137, 139, 141, 246,263-265,273,280-282,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати об?єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - автомобіль марки PEUGEOT PARTNER 2004 р.в., синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та в порядку поділу стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки PEUGEOT PARTNER 2004 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 70 876,00 грн, визнавши за ОСОБА_2 право власності на автомобіль PEUGEOT PARTNER 2004 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, що складає 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) та 1 300,00 грн (одна тисяча триста гривень 00 копійок) витрат на підготовку експертного дослідження.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що складає 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок), сплаченого при подачі позову до суду, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.352134639.1 від 13.10.2025.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.М.Чапліна