Справа № 711/10548/25
Номер провадження 3/711/2900/25
26 листопада 2025 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю ІІ групи, ІПН НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП,-
Відповідно до протоколу серії ВАД № 474714 від 28.10.2025, ОСОБА_1 25.10.2025 о 23 год. 18 хв., під час перевірки був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив встановлені обмеження адміністративного нагляду та скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 187 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що стосовно нього встановлений адміністративний нагляд, про те, що не можна залишати житло після 23.00 год. він знає, тому умови адміннагляду не порушує. В кінці жовтня приїхав дільничний і повідомив, що три дні тому, 25.10.2025, під час перевірки він був відсутній за місцем проживання, йому телефонували працівники поліції уточнити, де саме він знаходився, але слухавку він не брав. Тому він показав в додатку «Київстар», що йому ніхто не телефонував 25.10.2025. В цей день він був вдома, працівники поліції до нього не приходили.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 суддя приходить до наступних висновків.
Суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 1 статті 187 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме:
1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;
2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах;
3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;
4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста);
5) нереєстрація в органі Національної поліції.
Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адмінправопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 3.6. Інструкції про порядок організації здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженої Наказом МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань 04 листопада 2003 року № 1303/203, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 січня 2004 року за № 46/8645, патрульно-постові наряди міліції: під час виконання обов'язків з охорони громадського порядку здійснюють контроль та ведуть спостереження за особами, відносно яких встановлено адміністративний нагляд, якщо вони з'являються в громадських місцях, відвідування яких їм не дозволено, або залишають місце проживання (перебування) в заборонені для цього години. При виявленні таких осіб патрульні (постові) затримують їх і доставляють до чергової частини міськ-, райвідділу з метою оформлення матеріалів про порушення правил адміністративного нагляду.
Права працівників органів внутрішніх справ при здійсненні адміністративного нагляду, передбачені у пункті 5 вищезазначеної інструкції, зокрема, за приписами пункту 5.1., при здійсненні адміністративного нагляду працівники поліції діють відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі».
У пункті 5.4. Інструкції зазначено, що контроль за додержанням піднаглядним правил адміністративного нагляду і встановлених судом обмежень дій піднаглядного здійснюється дільничними інспекторами поліції у взаємодії з працівниками карного розшуку, інших службі підрозділів із суворим дотриманням прав особи на повагу до її приватного та сімейного життя, недоторканості житла і таємниці листування. Будь-яке втручання у право особи може бути здійснене лише на підставі закону та у випадках обґрунтованої необхідності захисту національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який складається на спеціальному бланку уповноваженою на те посадовою особою у разі вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, та в якому з дотриманням установленого порядку фіксуються всі істотні обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Таким чином, складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, а саме: 25.10.2025 о 23 год. 18 хв., під час перевірки був відсутній за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив встановлені обмеження адміністративного нагляду та скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Скеровуючи до суду протокол про адміністративне правопорушення, ст. ДОП СДОП ВП ЧРУП ГУНП в Черкаській області В.Бобух додав до протоколу: витяг із АРМОР; копію ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2025, ксерокопію паспорту та копію довідки про звільнення.
Письмових пояснень свідків, які б підтвердили відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання, працівниками поліції не надано.
Таким чином, матеріали справи, зібрані уповноваженою особою Національної поліції, не містять доказів, які б могли свідчити про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, у зв'язку з чим висновок працівників поліції щодо порушення останнім правил адміністративного нагляду ґрунтується на припущеннях.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вище викладене, приходжу до висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 187, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Комплєктова