Справа №694/709/25
провадження № 1-кп/694/111/25
21.11.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
особи, щодо якої розглядається клопотання, ОСОБА_4 ,
його законного представника - ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 (відеоконференцзв'язок),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, інваліда 3-ї групи, депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є, неповнолітніх, малолітніх дітей, осіб похилого віку на утриманні не має, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 12025255310000063 від 11.02.2025 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 08.02.2025 близько 12:00 год, перебуваючи на присадибній земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в ході конфлікту з ОСОБА_7 , який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підбіг до останньої та схопивши її обома руками за шию почав утримувати, після чого, наніс один удар долонею лівої руки в область правого вуха ОСОБА_7 , а потім наніс ще один удар кулаком правої руки в область її правого ока, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_7 відповідно до висновку експерта №05-9-01/41 від 12.02.2025, отримала тілесні ушкодження у вигляді садна на шиї зліва, синця на верхній повіці правого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання стаціонарної психіатричної допомоги, а саме: поміщення в спеціальний лікувальний заклад із звичайним наглядом, оскільки згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 111 від 21.02.2025 ОСОБА_4 , як на момент вчинення інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння, так і на теперішній час страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії з безперервним перебігом, політематичними маячними ідеями іпохондричного змісту, «наведення порчі», з вираженими процесуальними розладами мислення, емоційно-вольової сфери і психопатоподібними проявами. За своїм психічним станом на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Під час судового розгляду особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_4 у присутності його законного представника та захисника, не заперечував обставин конфлікту з сусідкою, які викладені у фабулі клопотання прокурора, проте заперечував нанесення їй тілесних ушкоджень, відповідно заперечував проти застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру.
Законний представник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу психіатричної допомоги для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, в зв'язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, не заперечував.
Захисник ОСОБА_6 заперечив щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу психіатричної допомоги для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, зазначив про можливість надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із положень ст.93,94 КК України, ст.512,513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».
Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 08.02.2025 приїхала до матері, яка проживає у АДРЕСА_2 , щоб допомогти по господарству. Господарюючи на подвір'ї, помітила відсутність двох металевих бочок. Оскільки по сусідству живе ОСОБА_4 , який схильний до вчинення правопорушень, вирішила, що це він їх взяв та пішла до нього подивитись чи є в нього дані бочки. В подальшому виник конфлікт, оскільки він наполягав, що їх не брав. Повернувшись до присадибної ділянки матері та перебуваючи на городі, відчула як її ззаду хтось схопив двома руками за шию, почала вириватися та побачила ОСОБА_4 , який кричав та погрожував фізичною розправою. Після цього він наніс один удар долонею лівої руки в область правої частини голови (вуха) та один удар кулаком правої руки в область правого ока. У руках у ОСОБА_4 залишилась хустка, яку він зірвав з голови, а вона викликала поліцію.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначила, що перебуваючи на території свого домоволодіння почула крики сусідки ОСОБА_7 . Прибігши до неї, побачила, що сусід ОСОБА_4 прижав ОСОБА_7 до сітки, розвернув та вдарив її в обличчя. У ОСОБА_7 впала хустка з голови та від удару у неї було червоне око. На місце події викликали поліцію. Додала, що ОСОБА_4 є односельчанином та часто буває в збудженому стані, погрожує словесно розправою (заріжу), висловлюється різко та агресивно. Бійок раніше не вчиняв, лише погрожував.
Також судом в ході розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 досліджені наступні письмові докази, які підтверджують причетність останнього до вчинення суспільно-небезпечного діяння.
Так, причетність ОСОБА_4 до вчиненого суспільно-небезпечного діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 125 КК України та мало місце 08.02.2025 підтверджується зібраними по провадженню письмовими доказами, а саме:
-даними рапорту Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області від 08.02.2025;
-даними протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08.02.2025, 10.02.2025 потерпілої ОСОБА_7 , в яких вона повідомила, що 08.02.2025 близько 12:00 год по АДРЕСА_2 , їй було спричинено легкі тілесні ушкодження;
-даними витягу з ЄРДР від 11.02.2025 з якого вбачається, що 11.02.2025 внесено відомості в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;
-даними пояснення ОСОБА_7 від 10.02.2025;
-даними пояснення ОСОБА_8 від 10.02.2025;
-даними пояснення ОСОБА_9 від 10.02.2025;
-даними висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 05-9-01/36 від 10.02.2025;
-даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_7 від 11.02.2025 та диском до нього;
-даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 від 11.02.2025 та диском до нього;
-даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 від 11.02.2025 та диском до нього;
-даними висновку експерта № 05-9-01/41 від 11.02.2025, відповідно до якого у ОСОБА_7 мають місце легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на шиї зліва, синця на верхній повіці правого ока та по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному у постанові;
- даними висновку судово-психіатричного експерта № 111 від 21.02.2025 з якого вбачається, що у ОСОБА_4 станом на 08.02.2025 року, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, відмічалися та відмічаються на теперішній час прояви хронічного психічного захворюванням у формі параноїдної шизофренії з безперервним перебігом, політематичними маячними ідеями іпохондричного змісту, «наведення порчі», з вираженими процесуальними розладами мислення, емоційно-вольової сфери і психопатоподібними проявами, що на думку експерта позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, унеможливлює його подальшу самостійну участь у слідчих діях і при розгляді справи в суді, у зв'язку з чим відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з метою обов'язкового лікування та запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь.
За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_4 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання, у зв'язку з чим відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду.
Згідно з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру, яке складене дізнавачем СД Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 та погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_11 , причетність ОСОБА_4 у скоєнні суспільно-небезпечного діяння підтверджується доказами, але згідно висновку судово-психіатричного експерта № 111 від 21.02.2025 з якого вбачається, що ОСОБА_4 виявляв і виявляє прояви хронічного психічного захворюванням у формі параноїдної шизофренії з безперервним перебігом, політематичними маячними ідеями іпохондричного змісту, «наведення порчі», з вираженими процесуальними розладами мислення, емоційно-вольової сфери і психопатоподібними проявами, що на думку експерта позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, унеможливлює його подальшу самостійну участь у слідчих діях, у зв'язку з чим відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з метою обов'язкового лікування та запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь.
Суд, заслухавши прокурора, який підтримує клопотання, законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, який підтримав подане клопотання, та захисника ОСОБА_6 , який вказав, що доцільно застосувати амбулаторні заходи, але ствердного ставлення як і заперечень з приводу його задоволення не висловив, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази вважаю, що наявні підстави для застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 93, ч. 1 ст. 94 КК України до такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, вид яких визначається залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.
Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Пункт п. 1"е" даної статті, передбачає законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.
Стосовно утримання осіб, які мають психічні розлади (п. 1 "е" ст. 5 Конвенції) Суд зазначає, що "їх може бути позбавлено волі або з метою проведення медичного лікування, або у зв'язку з потребами, що вимагає суспільство, або у зв'язку з медичними та суспільними підставами разом...» основна причина, чому Конвенція дозволяє позбавити волі осіб, зазначених у п. 1 "е" ст. 5 Конвенції, полягає не тільки в тому, що вони можуть представляти небезпеку для суспільства, а ще й у тому, що їх власні інтереси можуть потребувати їх утримання (п.37. Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року, справа «Горшков проти України», заява №67531/01).
Тримання особи, яку вважають психічно хворою, під вартою має відповідати цілям пункту 1 статті 5 Конвенції, що полягає у запобіганні позбавлення осіб волі у свавільний спосіб, а також відповідати цілям обмеження, зазначеного у підпункті «е». У зв'язку з останнім Суд повторює, що відповідно до його усталеної практики особа не може вважатися «психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов; по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (див. рішення від 24 жовтня 1979 року у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» (п. 99 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року, справа «Анатолій Руденко проти України», заява №50264/08)
Згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у суді встановлено, що дійсно мало місце вчинення суспільно-небезпечного діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 125 КК України; дане суспільно-небезпечне діяння вчинене саме ОСОБА_4 у стані неосудності, що підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи № 111 від 21.02.2025, виявляє клінічні ознаки активного типу суспільної небезпеки, у зв'язку з чим відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним типом нагляду.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Речові докази відсутні.
Судові витрати не підлягають стягненню, оскільки згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку. Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», судові витрати покладаються тільки на засуджених.
Отже, покладення судових витрат за проведення експертизи ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
Керуючись ч. 1, 3 ст. 94 КК України, ст.ст. 513, 516 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню № 12025255310000063 від 11.02.2025 року відносно ОСОБА_4 щодо скоєння ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, інваліда 3-ї групи, депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не являється, неповнолітніх, малолітніх дітей, осіб похилого віку на утримання не має, раніше не судимого, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Судові витрати відсутні.
Речові докази: відсутні.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.
Повний текст ухвали складено 27.11.2025.
Суддя ОСОБА_1