25 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2471/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Петрович Я.Ф., представника позивача Гінінгера А.З. та представників відповідача Калініченко Н.А., Мікічук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04.
Ухвалою суду від 30.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання по справі; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У ході підготовки даної справи до розгляду по суті судом: з'ясовано зміст заявлених вимог; з'ясовано позицію відповідача; отримано від сторін заяви по суті справи, письмові пояснення та докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; вчинено інші дії, передбачені частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Згідно змісту поданих позивачем заяв по суті справи, письмових та усних пояснень у судовому засіданні, в обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що за результатом проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення пункту 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року (Положення №13), а саме: видачу фіскальних чеків без зазначення обов'язкових реквізитів. Вказано, що фіскальні чеки, у зв'язку з порушеннями правильності форми та обов'язкових реквізитів чеків, а саме: відсутністю рядку 11, 12, 13 та 14, свідчать про незалежність (не приєднаність) платіжного терміналу (РОS - термінал) до програмного реєстратора розрахункових операцій із роздрукуванням розрахункових документів встановленої форми, що в свою чергу, на думку відповідача, свідчить про не проведення розрахункових операцій в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) у сфері торгового еквайрингу на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій. З такими висновками позивач не погоджується, оскільки відповідно до п. 4 розділу ІІ Положення №13 рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. Тобто, проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та платіжного терміналу не з'єднаного (не поєднаного) з реєстратором розрахункових операцій, не призводить до виникнення в платника податків обов'язку друкувати рядки 11-18 фіскального чека. При цьому позивач посилається на правову позицією Верховного Суду у постанові від 03.11.2023 у справі №640/23582/21 щодо застосування норм пункту 4 розділу ІІ Положення №13. Наголошує, що висновки контролюючого органу про невідповідність розрахункових документів вимогам закону через відсутність у них в якості обов'язкових реквізитів рядків 11-18 є безпідставними, а в діях позивача відсутні будь-які правопорушення щодо неналежного підтвердження виконання розрахункових операцій. Тому вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.
Крім цього, в обґрунтування неправомірності оскаржуваного рішення позивачем вказувалося і про неправильність визначення відповідачем суми штрафних санкцій у розмірі 4698539,71 грн, адже податковим органом безпідставно не були враховані приписи п.15 розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач просив суд позов задовольнити повністю.
Згідно змісту поданих відповідачем заяв по суті справи, письмових та усних пояснень у судовому засіданні, в обґрунтування правомірності оскаржуваного позивачем рішення податковий орган вказував про обґрунтованість висновків перевірки про порушення позивачем абз. 19 ст. 2, п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2 розд. ІІ Положення №13, що виразилося у не проведенні розрахункових операцій в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) у сфері торгового еквайрингу на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не наданні особі, яка отримує товар в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій формі на загальну суму проведених безготівкових розрахункових операцій із застосуванням платіжного терміналу (РОS - термінал) у розмірі 4698539,71 грн за період з 01.04.2024 року по 25.07.2024 року. При цьому вказувалося, що сума 4698539,71 грн (яка і є сумою ППР) - це сума, яку платник отримав користуючись послугою торгового еквайрингу для прийняття до оплати всі типи карток платіжних систем та не провів через ПРРО, безпосередньо на яку і було застосовано штрафну санкцію. Зазначалося, що штрафні санкції обраховували виключно на основі банківської виписки самостійно наданою для проведення перевірки платником по рахунку НОМЕР_1 . Водночас, згідно змісту заперечень відповідача та доданого до нього розрахунку податкових зобов'язань, єдиного внеску та штрафних (фінансових) санкцій, сума штрафних санкцій за указані вище порушення, допущені позивачем, мала би становити 3542801,00 грн, а не 4698539,71 грн, яку помилково визначено у податковому повідомленні-рішенні від 25.04.2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04.
Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність, була платником єдиного податку 2 групи, основним видом діяльності згідно КВЕД 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, адреса розміщення приміщення, в якому проводилась господарська діяльність: АДРЕСА_1 , приміщення 514.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст.75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 розділу II ПК України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про збір облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України ще функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців", Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ "Про внесення змін Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податків адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області №217-п від 27.01.2025, на підставі заяви про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача за період з 20.09.2021 по 02.05.2022, з 18.05.2023 по 26.09.2023 та з 22.03.2024 по 25.07.2024 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів, з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої 24.03.2025 складено акт №11684/Ж5/24-13-24-04/2676 817722.
У вказаному акті зазначено, зокрема, про те, що згідно аналізу інформації СОД РРО щодо сум виторгу та чеків встановлено порушення пункту 2 розділу ІІ Положення №13, а саме: видачу фіскальних чеків без зазначення обов'язкових реквізитів, визначених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вищезазначені фіскальні чеки, у зв'язку з порушеннями правильності форми та обов'язкових реквізитів чеків, а саме відсутністю рядку 11, 12, 13 та 14, свідчать про незалежність (не приєднаність) платіжного терміналу (РОS-термінал) до програмного реєстратора розрахункових операцій із роздрукуванням розрахункових документів встановленої форми, що в свою чергу свідчить про не проведення розрахункових операцій в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) у сфері торгового еквайрингу на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.
Відтак, податковим органом встановлено, що платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 на порушення абз. 19 ст. 2, п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2 розд. ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, не проведено розрахункових операцій в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) у сфері торгового еквайрингу на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не надано особі, яка отримує товар в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій формі на загальну суму проведених безготівкових розрахункових операцій із застосуванням платіжного терміналу (РОS - термінал) у розмірі 4698539,71 грн за період з 01.04.2024 року по 25.07.2024 року.
У зв'язку з цим Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4698539,71 грн.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач уклала з АТ "Ощадбанк" договір про надання послуг еквайрингу №6547924-210927-145823 від 28.09.2021, до якого 16.04.2024 вносились зміни.
26.04.2024 року позивач подала до Головного управління ДПС у Чернівецькій області заяву форми №1-ПРРО про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій, який має знаходитись в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 514 (адреса розміщення приміщення здійснення позивачем господарської діяльності).
До цього позивач (Покупець) уклала договір №13521 від 08.04.2024 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Постачальник), згідно якого, Постачальник зобов'язався поставити, в обумовлені строки екземпляр комп'ютерної програми "CASHALOT" (комп'ютерна програма "CASHALOT" - програмне рішення, що призначене для реєстрації розрахункових операцій (ПРРО) при реалізації товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості реалізованих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівкових коштів для подальшого переказу) в електронному вигляді та пакети оновлення (компоненти) з правом використання на відповідний строк у відповідності до Специфікації, для використання за функціональним призначенням для кінцевого споживання, а Покупець зобов'язується прийняти таку програмну продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.
У спірний у цій справі період позивач здійснювала господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі за безготівковими розрахунками із застосуванням платіжного терміналу (POS-термінал), користуючись послугою торгового еквайрингу для прийняття до оплати всіх типів карток платіжних систем.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З оскаржуваного рішення вбачається, що штрафні санкції застосовано до позивача згідно пункту 1 статті 17 та статті 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення абз. 19 ст. 2, п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2 розд. ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13.
Так, згідно абзаців 5, 6, 19 статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР у редакції на час виникнення спірних відносин) реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
Згідно пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Статтею 20 Закону №265/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції. Закон встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350 (далі - Положення №13 у редакції на час спірних відносин).
Згідно пункту 2 розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1);
назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2);
адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3);
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4);
для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5);
якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6);
код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);
цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8);
цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9)
назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10);
ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);
ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12);
сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13);
вид операції (рядок 14);
реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15);
напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16);
підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17);
підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18);
позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19);
загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20);
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21);
для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення;
заокруглення (рядок 23);
до сплати (рядок 24);
фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25);
QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26);
для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій:
позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28);
заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29);
фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30);
напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).
З обставин справи вбачається, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було обумовлено встановленням податковим органом за результатом проведеної перевірки порушення позивачем наведених вище норм Закону №265/95-ВР та Положення №13, а саме: видачу фіскальних чеків за період з 01.04.2024 року по 25.07.2024 року без зазначення обов'язкових реквізитів - відсутність у них рядків 11 - 14 (ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати, ідентифікатор платіжного пристрою, сума комісійної винагороди, вид операції).
Вказане, на думку податкового органу, свідчить про незалежність (не приєднаність) платіжного терміналу (РОS-термінал) до програмного реєстратора розрахункових операцій із роздрукуванням розрахункових документів встановленої форми та про не проведення розрахункових операцій в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) у сфері торгового еквайрингу на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.
Утім, позивачем вказувалося про недопущення порушень Закону №265/95-ВР та Положення №13, оскільки рядки 11-14 не є обов'язковими реквізитами для фіскальних чеків, адже позивач застосовувала під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжний термінал, який не був з'єднаний/не поєднаний з РРО.
Так, згідно пункту 4 розділу ІІ Положення №13 рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 18.11.2025 року у справі №320/2153/24, від 23.10.2025 року у справі №620/16861/23, від 03.11.2023 у справі №640/23582/21 щодо застосування норм пункту 4 розділу ІІ Положення №13 в подібних відносинах суд касаційної інстанції виснував, що суб'єкт господарювання при здійснені розрахункової операції в розрахунковому документі зазначає рядки 10-17, зазначені в пунктах 2, 4, 5 розділу II Положення №13 лише у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. У разі, якщо платіжний термінал не з'єднаний з РРО, господарюючий суб'єкт не зобов'язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. В такому випадку немає підстав розцінювати не відповідність (не роздрукування, не видача) розрахункового документу встановленим вимогам, як порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Діючим законодавством не встановлено обов'язку використовувати лише платіжні термінали, з'єднанні або поєднанні з РРО/ПРРО. Не заповнення у фіскальному чеку рядків 10 - 17 не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції.
Враховуючи викладене, суд вважає помилковими висновки відповідача про допущення позивачем порушень пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, пункту 2 розділу ІІ Положення №13 (видачу фіскальних чеків без зазначення обов'язкових реквізитів - відсутність рядків 11 -14) при застосуванні під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, який не був з'єднаний/не поєднаний з РРО. Саме по собі не заповнення у фіскальних чеках за період з 01.04.2024 року по 25.07.2024 року (їх копії були надані відповідачем у ході судового розгляду справи та досліджені судом) рядків 11-14 не змінює встановленого факту придбання товару покупцями у визначеного продавця (ФОП ОСОБА_1 ), а ці чеки підтверджують виконання розрахункової операції. Відповідно, безпідставними є твердження у акті перевірки про порушення правильності форми та обов'язкових реквізитів (відсутність рядків 11-14) чеків. На переконання суду, виключно такими твердженнями, указаними в акті перевірки, відповідачем помилково було обґрунтовано висновок про не проведення позивачем розрахункових операцій в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) у сфері торгового еквайрингу на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій. Як наслідок, передчасним та необґрунтованим є застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04.
Крім цього, приходячи до висновку про його незаконність, суд також виходить з того, що відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 25.04.2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04 неправильно визначену суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4698539,71 грн, адже податковим органом безпідставно не були враховані приписи пункту 15 розділу II Прикінцеві положення Закону №265/95-ВР, згідно яких у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовується у таких розмірах: 25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
У ході судового розгляду справи відповідач не заперечував (фактично визнавав) неврахування зазначеної норми при винесенні податкового повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04.
Суд зауважує, що неправильність застосованої відповідачем до позивача суми штрафної (фінансової) санкції є самостійною правовою підставою для визнання необґрунтованим, а, відтак, і незаконним податкового повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04.
До цього варто зазначити, що суд не зобов'язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження. Як указано у постанові Верховного Суду від 06.05.2022 року у справі №826/14188/16, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке визнається протиправним та скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Щодо наданого відповідачем до заперечень розрахунку податкових зобов'язань, єдиного внеску та штрафних (фінансових) санкцій, згідно якого застосовується штрафна (фінансова) санкція у сумі 3542801,00 грн, то такий оцінці не підлягає, адже він не був покладений в основу оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04.
Крім цього, суд критично оцінює твердження відповідача, надані у письмових поясненнях, про те, що визначена в оскаржуваному рішенні сума 4698539,71 грн є сумою, яку позивач отримав, користуючись послугою торгового еквайрингу для прийняття до оплати всі типи карток платіжних систем та не провів через ПРРО, а штрафні санкції обраховувалися виключно на основі банківської виписки самостійно наданою для проведення перевірки платником по рахунку НОМЕР_1 , оскільки згідно приписів пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, враховуючи приписи пункту 15 розділу II Прикінцеві положення Закону №265/95-ВР, сума штрафних (фінансових) санкцій визначається у відсотках від вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг). При цьому, як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні, при визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій не бралась до уваги вартість товарів у всіх фіскальних чеках за період з 01.04.2024 року по 25.07.2024 року, а їх дослідження у ході проведення перевірки здійснювалось вибірково.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість податковим органом не доведено обґрунтованості та законності оскаржуваного позивачем рішення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частин першої та сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 12112,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2025 року №0000010023/Ж10/24-13-24-04.
Стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 12112,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27.11.2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ЄДРПОУ 44057187).
Суддя О.П. Лелюк