вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1895/25
381/3643/25
27 листопада 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря судових засідань Гапонюк І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника Третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна,-
07.07.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна. В позові посилається на те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється його двоюрідним братом, а його мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є його тіткою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . 19 червня 2012 року між тіткою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_4 . На початку сімейного життя в них склалися та існували добрі шлюбні відносини, які із часом почали погіршуватися. Причиною погіршення шлюбних відносин стало те, що ОСОБА_3 почав зловживати спиртними напоями, ніде не працював і до цього часу не працює, матеріально сім'ю не забезпечував, влаштовував в сім'ї сварки та бійки при яких була присутня дитина. Внаслідок чого, шлюб між ними виявився невдалим, а тому останні роки ОСОБА_3 та тітка позивача проживали окремо, а саме тітка проживала зі своєю матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_1 , а відповідач залишився проживати по АДРЕСА_1 . Будинок в якому проживає ОСОБА_6 , яка є моєю бабою так і ОСОБА_7 , розділений на дві половини та в іншій половині проживає позивач. Фактично як батько так і матір хлопчика вихованням ОСОБА_7 не займалися. Матір теж почала зловживати спиртними напоями, зникла з дому і не з'являлася більше, як по пів року. А тому позивач був змушений займатися вихованням ОСОБА_7 та матеріально його забезпечувати всім необхідним для життя та розвитку. Так, як бабуся є пенсіонеркою та має ряд хронічних захворювань і не має змоги, як за станом здоров'я так і матеріально утримувати ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і на далі проживає разом з позивачем. Батько дитини взагалі не піклується про сина, навіть не виявляє бажання з ним бачитися, син йому не потрібен, про це свідчить його заява, завірена нотаріусом.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2025 року витребувано у Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради висновок щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 та доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_7 .
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.08.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
19.11.2025 року через канцелярію суду надійшов Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном дитини.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_7 проживає у його сім'ї, він ним піклується і забезпечує всім необхідним. Він працює та має таку можливість. Батько самоусунувся від утримання та виховання дитини. Не цікавиться життям сина, не приймає участі у його житті, при цьому написав заяву, що не заперечує проти його позбавлення батьківських прав відносно сина.
Відповідач в судове засідання не з'явився, клопотань та заяв щодо розгляду справи до суду не надходило.
У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
В судовому засіданні представник третьої особи проти позову не заперечувала та зазначила, що дане питання було розглянуто на засіданні органу опіки та піклування і було прийнято рішення про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 та доцільності призначення опікуном ОСОБА_1 .
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При розгляді справи, судом встановлено, що 19 червня 2012 року між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб у виконкомі Борівської селищної ради Фастівського району Київської області.
Від подружнього життя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Борівської селищної ради Фастівського району Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 39.
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 виданим Фастівським відділом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1420, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 померла.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном дитини затвердженого рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради № 647 від 18.11.2025 року вирішено вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 та призначення ОСОБА_1 опікуном дитини.
З даного Висновку вбачається, що батьки дитини проживали окремо, однак шлюб розірвано не було. Дитина з матір'ю ОСОБА_5 проживали за місцем проживання бабусі ОСОБА_6 .
Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 дитина залишилася проживати з бабусею. Позивач, як двоюрідний брат ОСОБА_7 , який проживає у другий половині житлового будинку де проживає дитина допомогав ОСОБА_7 , як морально так і матеріально. Спеціалісти служби у справах дітей та сім» виконавчого комітету Фастівської міської ради у приміщенні виконкому провели розмову з малолітнім ОСОБА_7 з якої стало відомо, що його батько не проживає з ним і вони рідко спілкуються. Хлопчик проживає у родині свого двоюрідного брата ОСОБА_8 . Йому подобається, ОСОБА_8 допомагає у всьому. Хоче і надалі проживати в родині.
На листи служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради від 22.08.2025 року до Борівського старостинського округу відомо, що ОСОБА_3 проживає в частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка дісталася йому у спадок від його матері. Має борги за електроенергію та газопостачання, немає постійної роботи, веде аморальний спосіб життя, та участі у житті дитини не приймає.
З характеристики Старости Борівського старостинського округу № 05-12-14 від 28.02.2025 року виданої ОСОБА_3 проживає один за адресою: АДРЕСА_1 . Ніде офіційно не працевлаштований, зловживає спиртними напоями. Вихованням сина не займається. Син знаходиться на утриманні двоюрідного брата та бабусі.
Клопотань щодо заслуховування думки малолітнього ОСОБА_7 у судовому засіданні учасниками справи заявлено не було.
Згідно ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як зазначив Верховний суд в Постанові від 06 травня 2020 року, справа № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20, Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов'язковим для суду (частини п'ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України від 26.04.2001 № 2402 «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання у сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону № 2402).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 Сімейного кодексу України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК).
Статтею 150 СК визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950.
Частиною 7 ст. 7 СК передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику ЄСПЛ як джерело права.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки, зростаючи, дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Тлумачення наведених положень ст. 164 СК свідчить, що ухилення від виконання обов'язків із виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків із виховання дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У рішенні ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 204/1199/16-ц зроблено висновок, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків із виховання, а також установити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК).
Таким чином, позбавлення батьківських прав належить до крайньої міри відповідальності (виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків), а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Відповідно суди не мають права покласти в основу свого рішення лише факт відмови батька від своїх батьківських прав, не дослідивши при цьому обставини справи, суперечливу поведінку відповідача під час розгляду справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідача ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків із виховання сина ОСОБА_7 , вчинення ним будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення йому будь-якої моральної чи фізичної шкоди, про що суду не надано доказів.
Твердження позивача про зловживання відповідачем спиртними напоями не підтверджено належними доказами. Як і не надано доказів, що відповідача було притягнено до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків. Надані до суду Характеристики видані Старостою Борівського старостинського округу про самоусунення ОСОБА_3 від виховання сина та зловживання ним спиртними напоями не може бути взято як належний доказ так як не містить всіх доказів.
Таким чином, судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
За вказаних обставин ОСОБА_1 не довів та не надав суду достатніх доказів, у чому полягає захист інтересів малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом позбавлення батька ОСОБА_3 батьківських прав, і доказів, які б беззаперечно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків щодо дитини.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Позовні вимоги щодо призначення опікуна є похідними позовним вимогам про позбавлення батьківських прав у задоволені яких було відмовлено, а тому в цій частині позовні вимоги залишені без розгляду.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.164-166,180-182 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна залишити без задоволення.
Попередити відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про необхідність зміни в інтересах дитини ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради здійснювати контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення проголошено 27.11.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Головуючий суддя Г.В. Соловей