вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа №370/1693/25
Провадження № 2/370/542/25
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., із секретарем судового засідання Зозулею Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду в селищі Макарів Київської області справу за позовом
ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Ганенка Романа Андрійовича, до Макарівської селищної ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та визнання права на надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника, адвоката Ганенка Романа Андрійовича звернувся до Макарівського районного суду Київської області із позовом до Макарівської селищної ради (далі - відповідач) про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та визнання права на надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, в якому просив:
- визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок, загальною площею 69,8 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222755102:00:001:0200;
- визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право на надання компенсації відповідно до Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженого постановою КМ України від 30.05.2023 р. №600, за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а саме, за знищений житловий будинок, загальною площею 69,8 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222755102:00:001:0200, шляхом фінансування придбання об'єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222755102:00:001:0200, площею 0,1596 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
У 2019 році на вказаній земельній ділянці позивач здійснив будівництво житлового будинку, загальною площею 69,8 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Будівництво житлового будинку проведено позивачем без отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт.
В березні 2022 року (більш точна дата позивачу не відома) під час бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, внаслідок обстрілів з ракетних систем залпового вогню та ствольної артилерії, у вказаному житловому будинку виникла пожежа, в результаті якої будинок було знищено.
В травні 2025 року позивач звернувся до Комісії щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, Макарівської селищної ради (далі - Комісія) щодо надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна шляхом фінансування придбання об'єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифіката.
Під час оформлення заяви про надання компенсації адміністратор центру надання адміністративних послуг повідомив позивачу про те, що в Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на знищений житловий будинок, у зв'язку з чим відсутня можливість оформити заяву на надання компенсації.
Посилаючись на ст. 376 ЦК України та правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, вказував, що формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Свої доводи про визнання права на отримання компенсації за знищений житловий будинок обґрунтовував посиланням на норми Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі - Закон №2923-IX) та постанови КМ України від 30.05.2023 року №600 «Про затвердження Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна».
Також зазначив про те, що він вже вдруге втрачає житло внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, у 2021 році став на облік як внутрішньо переміщена особа, оскільки внаслідок бойових дій на Донбасі був змушений виїхати із с. Суходіл Слов'яносербського району Луганської області.
У зв'язку з тим, що право позивача на надання компенсації не визнається, він змушений звернутися до суду із даним позовом.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10.06.2025 року (а.с.38) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.07.2025 року, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
24.07.2025 року, у встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи.
У відзиві Макарівська селищна рада заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що технічний паспорт на будівлю не є доказом того, що позивач є власником знищеного об'єкта та що дані, зазначені в ньому, актуальні лише впродовж року з дати виготовлення документу. Також відповідач зазначав про відсутність у позивача повідомлення про початок будівельних робіт, будівельного паспорту та інших документів, визначених ст.ст. 26, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вказував на відсутність реєстрації права власності позивача на спірний житловий будинок.
16.09.2025 року, у встановлений судом строк, до суду надійшла відповідь на відзив, надана представником позивача, адвокатом Ганенком Р.А., яка прийнята судом та приєднана до матеріалів справи.
У відповіді на відзив представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Зазначав про те, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що саме позивач є забудовником спірного житлового будинку. Посилався на норми Порядку проведення технічної інвентаризації, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №488, та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року (а.с.65) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 01.10.2025 року.
01.10.2025 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, які прийняті судом та приєднані до матеріалів справи. У запереченнях відповідач зазначав, що з 01 серпня 2021 року введена в дію Єдина державна електронна система у сфері будівництва та набув чинності Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» від 23 червня 2021 року №681. Починаючи з 01.08.2021 року Фізичні особи - підприємці або юридичні особи, які проводять технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, вносять до електронного кабінету користувача Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомості про проведену технічну інвентаризацію об'єкта нерухомого майна. При цьому, документи/дії, створені/проведені без використання Реєстру будівельної діяльності електронної системи, є недійсними. Тепер кожному технічному паспорту, створеному за допомогою вищезазначеної системи присвоюється реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності електронної системи - унікальне літерно-цифрове позначення, яке є незмінним. технічний паспорт є безстроковим саме такий, який вже внесений до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Оскільки позивачем не було вчинено дій щодо реєстрації технічного паспорту та не отримано на нього інвентаризаційний номер, то такий технічний паспорт є не дійсним.
У судове засідання 01.10.2025 року учасники справи не прибули. Представник позивача, адвокат Ганенко Р.А., подав до суду письмове клопотання про розгляд справи за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.с.73).
Відповідно до поданого клопотання представника відповідача, останній просив розглядати справу за його відсутності, а рішення у справі прийняти за наявними у ній матеріалами (а.с.55).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222755102:00:001:0200, площею 0,1596 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.03.2019 року №886 (а.с.14-16), а також витягом з Державного реєстру речових прав від 07.10.2019 року №183892248 (а.с.17).
На вказаній земельній ділянці у 2019 році позивач здійснив будівництво житлового будинку, загальною площею 69,8 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленим станом на 03.12.2019 року (а.с.18-20).
Будівництво житлового будинку проводилося позивачем без отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт.
В березні 2022 року (більш точна дата позивачу не відома) під час бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, внаслідок обстрілів з реактивних систем залпового вогню та ствольної артилерії, у вказаному будинку виникла пожежа, в результаті якої будинок було знищено.
Вказані обставини підтверджуються актом №47 від 31.07.2023 року обстеження нерухомого майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, на території Макарівської селищної територіальної громади (а.с.22); актом про пожежу від 10.06.2022 року (а.с.23); витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.07.2023 року (а.с.24); талоном-повідомленням єдиного обліку №3616 від 24.07.2023 року про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення (а.с.24-зворот); експертним звітом №49/2104-057-ТВ від 22.06.2023 року про обстеження індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-35).
В травні 2025 року позивач звернувся до Комісії щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, Макарівської селищної ради щодо надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна шляхом фінансування придбання об'єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифіката.
Під час оформлення заяви про надання компенсації адміністратор центру надання адміністративних послуг повідомив позивачу про те, що в Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на знищений житловий будинок, у зв'язку з чим відсутня можливість оформити заяву на надання компенсації.
Вирішуючи вимоги за даним позовом суд керується також наступним.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи вимоги щодо визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222755102:00:001:0200, площею 0,1596 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій він збудував житловий будинок загальною площею 69,8 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки будівництво житлового будинку здійснювалася позивачем без відповідного документа, що давав дозвіл не виконання будівельних робіт, зазначений житловий будинок вважається об'єктом самочинного будівництва.
В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 03.12.2019 року, який містить інформацію щодо технічних характеристик житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником технічної інвентаризації вказано ОСОБА_1 .
Адреса розташування житлового будинку, зазначена у технічному паспорті, відповідає адресі розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222755102:00:001:0200, яка належить позивачу, що підтверджується копією витягу з рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 17.09.2019 року №071 «Про присвоєння адресного номера» (а.с.21), а також адресі місця реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи (а.с.13).
Наведені докази у своїй сукупності підтверджують той факт, що саме позивач є забудовником спірного житлового будинку.
Інших доказів, які б спростовували наведений висновок суду, матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до правового висновку, викладеного у п. 6.32 постанови ВП ВС від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89564248).
Належний позивачу об'єкт самочинного будівництва розташований на земельній ділянці з кадастровим номером з кадастровим номером 3222755102:00:001:0200, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.17).
А тому цільове призначення земельної ділянки відповідає її фактичному використанню. Зазначена земельна ділянка належить позивачу на праві приватної власності.
Окрім того, відповідно до п. 9 розділу V «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якого орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів.
Згадана вище норма до п. 9 розділу V «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надає право особам, які здійснювали будівництво без отримання права на виконання будівельних робіт, ввести такий об'єкт нерухомості в експлуатацію та зареєструвати право власності на нього, що фактично свідчить про легалізацію державою усіх об'єктів самочинного будівництва, які відповідають наведеним вище критеріям щодо функціонального призначення, загальної площі та року будівництва.
Водночас позивач не може скористатися наведеною процедурою прийняття об'єкта до експлуатації та реєстрації права власності на нього, оскільки на даний час об'єкт нерухомого майна знищений.
А тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 376 ЦК України за позивачем може бути визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 69,8 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який було знищено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про недійсність технічного паспорту на житловий будинок позивача з огляду на відсутність факту реєстрації технічного паспорту в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
Відповідно до п. 9 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року №681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», до введення в дію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в частині створення інвентаризаційних справ, матеріалів технічної інвентаризації, технічних паспортів закінчених будівництвом об'єктів та їх частин (житлових та нежитлових приміщень), об'єктів незавершеного будівництва, укладення електронних договорів про проведення технічної інвентаризації та вчинення інших дій щодо цих документів з 01 серпня 2021 року:
- фізичні особи-підприємці або юридичні особи, які відповідно до частини другої статті 393 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проводять технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, вносять до електронного кабінету користувача Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомості про проведену технічну інвентаризацію об'єкта нерухомого майна;
- суб'єкти державної реєстрації прав під час надання послуги у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень використовують дані про об'єкт нерухомості, право на який підлягає реєстрації, з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Як зазначено в листі Міністерства юстиції України від 26.10.2021 року №98709/108190-09-21/8.4.3, для вчинення реєстраційних дій у випадках, визначених законодавством, у разі подання заявником технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна чи об'єкт незавершеного будівництва державним реєстратором прав на нерухоме майно з 01 серпня 2021 року має забезпечуватися перевірка інформації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про результати проведення технічної інвентаризації. Для вчинення реєстраційних дій у випадках, визначених законодавством, у разі подання заявником технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна чи об'єкт незавершеного будівництва державним реєстратором прав на нерухоме майно з 01 серпня 2021 року має забезпечуватися перевірка інформації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про результати проведення технічної інвентаризації.
При цьому законодавством не встановлено будь-яких винятків в залежності від дати проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна чи складання відповідного технічного паспорта. Незалежно від дати виготовлення технічного паспорта, відомості про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації, мають бути внесені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
З наведеного слідує, що реєстрація в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва технічних паспортів, виготовлених до 01.08.2021 року, є обов'язковою виключно для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкти нерухомості.
Водночас відсутність такої реєстрації не впливає на чинність технічного паспорту та не позбавляє позивача права посилатися на цей доказ для встановлення обставин, що мають значення для розгляду даної справи.
Суд також відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача повідомлення про початок будівельних робіт, будівельного паспорту та інших документів, визначених ст.ст. 26, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки відсутність таких документів не є підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимог про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва з огляду на зміст ч. 5 ст. 376 ЦК України.
Тож позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовано, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги щодо визнання права на надання компенсації, суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» - цей Закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №2923-IX будинок садибного типу - житловий будинок (у тому числі котедж, зблокований будинок), розташований на присадибній земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Відповідно до пп. «а» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2923-IX будинки садибного типу відносяться до знищених об'єктів нерухомого майна, за які законом передбачено право на отримання компенсації.
Відповідно до ст. 1 Закону №2923-IX знищені об'єкти нерухомого майна - об'єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що житловий будинок позивача є знищеним в розумінні норм Закону №2923-IX.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об'єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є, зокрема, фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 4 Закону №2923-IX до заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна додаються: щодо знищеного об'єкта нерухомого майна, визначеного підпунктом «а» пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об'єкта нерухомого майна, - копія документа, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Вичерпний перелік підстав для надання відмови у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна визначений ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX.
Жодна із наведених норм Закону №2923-IX не надає права Комісії відмовляти у наданні компенсації у випадку, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна було визнано за особою та зареєстровано після знищення такого об'єкту внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Тобто набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
В свою чергу відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
З технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 03.12.2019 року, вбачається, що зазначений вище житловий будинок побудовано 2019 року.
Норма пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2923-IX відносить до знищених об'єктів нерухомого майна, за які законом передбачено право на отримання компенсації, також і об'єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.
Водночас чинним законодавством не врегульовано право на отримання компенсації особами, які фактично завершили будівництво об'єкту нерухомого майна до набрання законної сили Законом №2923-IX і які здійснювали таке будівництво без отримання права на виконання будівельних робіт.
Таким чином на час виникнення спірних правовідносин Законом №2923-IX не врегульовано порядок надання компенсації за знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, якщо будівництво таких об'єктів здійснювалось без отримання права на виконання будівельних робіт та будівництво яких завершено до початку збройної агресії Російської Федерації проти України.
Порядок надання компенсації за знищене майно визначено постановою КМ України від 30.05.2023 року №600 «Про затвердження Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна».
Відповідно до п. 2 зазначеної постанови КМ України подання заяв про надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна здійснюється в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), з 15 липня 2023 року.
Відповідно до п. 2-1 Порядку №600 подання особою, яка є власником знищеного об'єкта нерухомого майна, заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, визначеного згідно з підпунктом «а» пункту 4 частини першої статті 1 Закону, в електронній формі здійснюється з використанням засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема мобільного додатка Порталу Дія (Дія), за умови, що право власності такої особи на зазначений знищений об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підтверджено відповідними відомостями з нього.
Інші норми Порядку №600 вказують на те, що подальша реєстрація заяви про надання компенсації, фіксування результатів її розгляду, формування житлового сертифікату - здійснюється програмними засобами веб-порталу «Дія». Отримання компенсації можливе виключно за наявності в Державному реєстрі речових прав записів про державну реєстрацію права власності отримувача компенсації на знищене майно.
Водночас, відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Причини порушення права власності під час війни лежать за межами цивільних відносин, а тому найважливіше місце в механізмі захисту прав власників знищеного або пошкодженого майна посідає держава.
В рішеннях ЄСПЛ у справі «Саргасян проти Азербайджану» (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Sargsyan_v_Azerb.pdf) та «Чигаров та інші проти Вірменії» (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Chiragov_v_Vurm.pdf) Суд вказав на те, що держава зобов'язана запровадити відповідні механізми компенсації вартості майна, житла, землі у випадку неспроможності забезпечення можливості повернення до нього або його знищення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд також бере до уваги ту обставину, що позивач вже вдруге втрачає житло внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. У 2021 році позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа, оскільки внаслідок бойових дій на Донбасі був змушений виїхати із с. Суходіл Слов'яносербського району Луганської області.
А тому виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, позивач як власник житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має право на надання компенсації за його знищення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати за клопотанням позивача з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та визнання права на надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок, загальною площею 69,8 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222755102:00:001:0200.
Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право на надання компенсації відповідно до Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженого постановою КМ України від 30.05.2023 року №600, за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а саме, за знищений житловий будинок, загальною площею 69,8 кв. м., житловою площею 56,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222755102:00:001:0200, шляхом фінансування придбання об'єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 01.10.2025 року.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Макарівська селищна рада, код ЄДРПОУ 04362183, адреса: 08001, Київська область, Бучанський район, смт Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30; електронна пошта: іnfo@makariv-rada.gov.ua.
Суддя А.В. Косенко