Справа № 369/3360/24
Провадження № 2/369/1740/25
27.11.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/3360/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5 , третя особа: Приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталія Михайлівна про відшкодування витрат на лікування, догляд та поховання спадкодавця, -
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5 , третя особа: Приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталія Михайлівна про відшкодування витрат на лікування, догляд та поховання спадкодавця.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що взимку 2023 року до ОСОБА_1 звернувся знайомий ОСОБА_6 та повідомив, що він хворіє та йому потрібна допомога. Племінники йому не допомагали, більше з рідних ОСОБА_6 нікого не мав. Як зазначає позивач, вона за ним доглядала, купувала продукти харчування, готувала, купувала ліки, навідувала його у лікарні. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, тому ОСОБА_1 поховала його, та організувала і оплатила поминальний обід.
Позивач зазначає, що на лікування ОСОБА_6 , на придбання ліків та харчування нею було витрачено 7 885,70 грн, на придбання одягу - 1 650,00 грн., на придбання ритуального товару (труни, подушки, свічок, хусток, вінків) та за ритуальні послуги було витрачено 13 000,00 грн., що на поминальний обід - 10 615,00 грн.. Таким чином, у загальному позивачем витрачена сума у розмірі 33 150,70 грн.
За життя покійний ОСОБА_6 склав заповіт на неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Як зазначає позивач, вона зверталася, до законних представників спадкоємців, та повідомила, що витратила певні кошти на лікування, догляд, поховання спадкодавця, та просила відшкодувати грошові кошти, проте отримала відмову.
На підставі викладеного, позивач звертається до суду за стягненням вище зазначених коштів та просить суд відшкодувати витрати понесені ОСОБА_1 на лікування, догляд та поховання ОСОБА_6 у розмірі 33 150,70 грн., шляхом стягнення цих коштів зі спадкоємців з ОСОБА_2 , де законним представником є ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 , де законним представником є ОСОБА_5 , - солідарно, а також стягнути судові витрати з відповідачів.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року клопотання позивача про витребування доказів було задоволено. Суд постановив: витребувати у Приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Наталії Михайлівни належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином. Надала суду заяву, в якій просила проводити судове засідання без її участі, позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідачі на адресу суду відзиву на позовну заяву не подали, причини неможливості подати відзив суду не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином. Надала суду заяву, в якій просила проводити судове засідання без її участі.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10 липня 2023 року Радомишльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років, про що 10 липня 2023 року складено відповідний актовий запис № 351.
Відповідно до довідки № 70 від 12 липня 2023 року, ОСОБА_1 доглядала за тяжко хворим ОСОБА_6 1937 р.н., що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії накладної № 19 від 04 грудня 2022 року, відпущено: ОСОБА_6 , одержано: ОСОБА_7 , 7 (сім) найменувань (товарів) на загальну суму 1 650,00 грн.
Відповідно до копії накладної № 20 від 09 липня 2023 року, відпущено: ОСОБА_6 , одержано: ОСОБА_7 , через: ОСОБА_1 , 17 (сімнадцять) найменувань (товарів та послуг для поховання) на загальну суму 13 010,00 грн.
Відповідно до копії накладної від 11 липня 2023 року, відпущено: ОСОБА_1 , поминальний обід по ОСОБА_6 на загальну суму 10 615,00 грн..
Крім того, на підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи долучені квитанції на купівлю ліків та продуктів харчування.
Згідно Витягу зі Спадкового реєстру № 73236189, виданого 18 липня 2023 року приватним нотаріусом Мельниченко Н.М., 18 липня 2023 року до спадкового реєстру було внесено запис №70951752 про реєстрацію спадкової справи за № 87/2023. Спадкодавець - ОСОБА_6 . Спадкоємцями згідно заповіту ОСОБА_6 від 15 лютого 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Н. М. за реєстровим № 199 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені у ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (чч. 1-2 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягненні не більше як за три роки до його смерті.
Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.
У ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни із тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та тримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку із цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» встановлено, що поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», визначено, що витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати.
Суд зазначає, що до позову не додано доказів, з яких суд мав би можливість перевірити обставини, на які посилається позивач у позовній заяві. Так, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 потребував стороннього догляду, між позивачем та померлим було укладено договір та/або інші правочини, що передбачали б обов'язок ОСОБА_1 доглядати ОСОБА_6 , здійснювати будь-які витрати на його лікування та поховання, а також доказів того, що інші родичі та/або спадкоємці відмовлялися від здійснення відповідних дій як за життя ОСОБА_6 , так і після його смерті.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами 1-3 ст. 12, частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 12-13, 15-16, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5 , третя особа: Приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Наталія Михайлівна про відшкодування витрат на лікування, догляд та поховання спадкодавця, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА