Справа № 369/17009/25
Провадження № 2-а/369/225/25
26 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора сектору поліцейської діяльності № 3 (смт. Новоархангельськ) Голованського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області лейтенанта поліції Михайловської А.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -
встановила:
до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора сектору поліцейської діяльності № 3 (смт. Новоархангельськ) Голованського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області лейтенанта поліції Михайловської А.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до такого.
Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У відповідності до приписів ч.ч. 1, 2, 3 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
За змістом і формою позовна заява повинна відповідати вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Враховуючи викладене позивачу необхідно надати докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.
Відповідно до ч. 1ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Тобто, КАС України визначає можливість вибору суду позивачем лише за зареєстрованим місцем проживання, а не за фактичним.
Позивач у позовній заяві вказує, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зауважує, що до матеріалів позовної заяви позивачем не надано копію паспорта з відміткою про реєстрацію місця проживання позивача за адресою, яка зазначена у позовній заяві (або відповідну довідку компетентного органу про місце реєстрації).
Відповідно до п. 7 Правил реєстрації місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Пункт 9 передбачає, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 цих правил.
Суд зазначає, що юридичним підтвердженням відомостей про місце реєстрації особи є довідка про реєстрацію місця проживання особи, яка видається органами реєстрації або паспорт громадянина України.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно надати суду завірену копію паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання або довідку про реєстрацію місця проживання особи згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Позивач при зверненні до суду з позовом зазначив відповідачем інспектора сектору поліцейської діяльності № 3 (смт. Новоархангельськ) Голованського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області лейтенанта поліції Михайловську А.І.
Згідно зі статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ (Національною поліцією). При чому, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції при розгляді справ про адміністративні правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а тому вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю в рамках розгляду справ даної категорії у судовому процесі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі № 742/2298/17, відповідачем у справі повинна бути юридична особа, де працює інспектор.
Таким чином, вбачається, що належним відповідачем у справах щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Отже, позивачу необхідно визначити належного відповідача у справі.
Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху.
При цьому суддя зауважує, що залишення адміністративного позову без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 286, 293 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора сектору поліцейської діяльності № 3 (смт. Новоархангельськ) Голованського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області лейтенанта поліції Михайловської А.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення зазначених недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя- О.М. Лапченко