Справа № 369/21433/25
Провадження № 2/369/12081/25
26 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13.11.2025 року і до повноліття дитини.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до такого.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.
Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звертається до суду з позовом на підставі ч.1 ст. 28 ЦПК України за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування.
Однак, позивачем не було надано доказів, що вона зареєстрована за адресою, зазначеною в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .
А тому позивач має надати суду докази, які підтверджують підсудність вказаної справи саме Києво-Святошинському районному суду Київської області.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як визначено ст. 181 СК України та Пленумом Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Таким чином, право звернутися до суду із позовною заявою про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Матеріалами справи встановлено, що звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, позивачем в обґрунтування позовних вимог не долучено будь-яких доказів, що підтверджують факт сумісного проживання з дитиною та перебування дитини на її утриманні (довідку про місце проживання чи акт).
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Таким чином, встановлено, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини порушені вимоги ст. 175 ЦПК України та позивач має надати суду докази не підтвердження факту сумісного проживання з дитиною та перебування дитини на її утриманні (довідку про місце проживання чи акт).
Крім того, позивачем не надано свідоцтва про народження дитини.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано доказів надсилання відповідачу позовної заяви разом із копіями доданих до неї документів.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Натомість в прохальній частині позовної заяви позивачем не було зазначено розмір частки аліментів, які вона просить стягнути із відповідача на свою користь на утримання малолітньої дитини.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких умов, згідно з ч.1ст. 185 ЦПК України суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, та приведення заявлених вимог у відповідність з вимогами процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали. Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу, що звернувся із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя - Лапченко О.М.