"26" листопада 2025 р. Справа № 363/4213/25
26 листопада 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: Баличевої М.Б., секретаря судового засідання Гриб І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород за правила спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
25.07.2025 року директор ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М. звернулася до Вишгородського районного суду із вказаною позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договорами №75328977 від 11.08.2021, №3120723 від 06.09.2021, №3763448 від 17.10.2021 у розмірі 52 076,71 грн., а також судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75328977. Згідно п. 1. Договору Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики. Відповідно до п. 2 Договору про надання позики : сума Позики становить 4000.00 грн., Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування Позикою. Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. 22.02.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №20/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75328977. 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75328977. 06.09.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір №3120723. Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, який був надісланий на номер телефону Відповідача. Згідно п. 2.1. Договору позики за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Підписанням Договору відповідач також підтвердила, що вона вивчила та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, у т.ч. і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ», які є невід'ємною частиною договору; вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору. 09.02.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №09/02-2022 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3120723. 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3120723. 17.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір №3763448. Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1875 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 26.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3763448. 10.03.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3763448. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 52 076,71 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 12 978,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 38 598,06 грн., заборгованість за комісіями - 500,00 грн., нараховані 3% річних - 0,65 грн.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.07.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви розгляд справи просив проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, крім того повідомлялась через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі, а тому суд, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів
26.11.2025 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 11.08.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 укладено договір позики №75328977 на умовах повернення позики в кінці строку позики.
Відповідно до п. 1 Договору за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Згідно з п. 2.2 Договору сума кредиту - 4 000,00 грн. (п.п. 2.1 Договору), строк кредитування - 30 днів (п.п. 2.2. Договору), процентна ставка/день - 1,99% (фіксована) (п.п. 2.3 Договору), дата надання позики - 11.08.2021 року, дата повернення кредиту (останній день) - 10.09.2021 року, знижена процентна ставка - 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3,71%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 4 012,00 грн.
Відповідно до п. 4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.
Відповідно до п. 14 Договору зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов'язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускаються, окрім випадків, встановлених законом, Договором та/або Правилами.
Додатком №1 до Договору позики №75328977 на умовах повернення позики в кінці строку позики є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується довідкою директора ТОВ «ФК «ФІНЕКСПЕРС» №КД-000016124/ТНПП від 06.03.2025 року, згідно якої 11.08.2021 року на рахунок отримувача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перерахованого грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн.
Згідно наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №75328977 від 11.08.2021 року становить 13 551,05 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 9 550,40 грн., нараховані 3% річних - 0,65 грн.
22.02.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №20/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75328977.
10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги за кредитними договором №75328977.
Крім того, 06.09.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3120723.
Відповідно до п. 2.1 Договору за цим Договором Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору.
Згідно п. 2.2 Договору позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України- гривні.
Пунктом 2.3 Договору передбачено Параметри позики: тип позики: короткострокова, мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, сума позики: 4000 грн. 00 коп., строк позики: до «06» жовтня 2021 року (30 днів), розмір процентів за користування позикою:
Відповідно до п.п. 2.4.1 Договору проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку № 1 до Договору позики.
Згідно з п.п. 2.4.2 Договору середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0.01000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Згідно з п.п. 2.4.3 Договору середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Відповідно до п.п. 2.4.4 Договору базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою.
Згідно з п. 2.5 Договору розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01 % від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.
Відповідно до п. 2.6 Договору позика надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті на веб-Сайті Товариства протягом 3(трьох робочих) днів з дати підписання Договору.
Додатком №1 до Договору позики №3120723 від 06.09.2021 року є розрахунок за договором позики №3120723 від 06.09.2021 року.
Додатком №2 до договору позики №3120723 від 06.09.2021 року є Додаткова угода №1 до договору позики №3120723 від 06.09.2021 року у відповідності до умов якої сторони погодили продовження строку позики на 30 днів, тобто до 05.11.2021 року
Додатком №1 до Додаткової угоди №1 до договору позики №3120723 від 06.09.2021 року є графік обов'язкових платежів відповідно до якого реальна річна процентна ставка становить 29 654%, а загальна вартість позики - 6 388,00 грн.
Також, 06.09.2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт позики, яким передбачено основні умови кредитування.
Факт надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» відповідно до якого 06.09.2021 року на рахунок № НОМЕР_2 перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн.
Згідно наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3120723 від 06.09.2021 року становить 89 00,66 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3 978,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 4922,66 грн.
09.02.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №09/02-2022 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3120723.
10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3120723.
Крім того, 17.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «МІЛОАН» із анкетою-заявою на кредит №3763448.
Як вбачається з довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 17.10.2021 року надано одноразовий ідентифікатор W48842.
17.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103710041, відповідно до п. 1.1 якого Кредитодавець зобов?язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі- кредит), а Позичальник зобов?язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов?язків найманого працівника. Типом кредиту с кредит.
Відповідно до п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. у валюті: Українські гривні.
Згідно з п. 1.3 Договору Кредит надається строком на 30 днів з 17.10.2021 (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4 Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 16.11.2021.
Згідно з п.п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту 500 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно з п.п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 1 875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту на кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6 Договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Додатком №1 до договору про споживчий кредит №3763448 від 17.10.2021 року є графік платежів, згідно з яким реальна річна процентна ставка становить 11,215.00 % річних, а загальна вартість кредиту - 7 375,00 грн.
Додатком №2 до договору про споживчий кредит №3763448 від 17.10.2021 року є паспорт споживчого кредиту, яким передбачено основні умови кредитування.
Факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. підтверджується квитанцією №1795461461 від 17.10.2021 року.
Згідно наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором№3763448 від 17.10.2021 року становить 29 625,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 24 125,00 грн., заборгованість за комісіями - 500,00 грн.
26.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3763448.
10.03.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3763448.
Згідно п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 статті 638 ЦК України).
Частиною 1ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «МАНІФОЮ» (первісні кредитори) належно виконали умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти.
Зважаючи на те, що відповідач не здійснювала погашення заборгованості по кредитам та не повернула кредити протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договорів, тим самим допустила істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) за кредитними договорами №75328977 від 11.08.2021 року у розмірі4 000,00 грн., №3120723 від 06.09.2021 року у розмірі 3 978,00 грн., №3763448 від 17.10.2021 року у розмірі 5 500,00 грн. (тіло кредиту та одноразова комісія).
Водночас, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами у заявленому розмірі з огляду на наступне.
Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
У разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Щодо кредитного договору №75328977 від 11.08.2021 року, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБІХДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 суд зазначає, що укладаючи договір сторони погодили строк кредитування 30 днів та процентну ставку у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом. Враховуючи вказані умови, з відповідача підлягають стягненню проценти у сумі 2 388,00 грн., виходячи розрахунку: 4 000,00 грн (тіло кредиту) ? 1,99 % (погоджена процентна ставка) ? 30 днів (строк кредитування). Умови кредитного договору не передбачають можливості пролонгації строку кредитування.
Щодо кредитного договору №3120723, що укладений між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 то сторони погодили, що сума позики становить 4 000,00 грн. 00 коп., строк позики - 30 днів, розмір процентів за користування позикою - 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Додатковою угодою №1 до договору позики №3120723 від 06.09.2021 року сторони погодили продовження строку позики на 30 днів, тобто до 05.11.2021 року. Тобто, ТОВ «МАНІФОЮ» було наділене правом нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом за погодженою процентною ставкою 1.99000 % протягом 60 днів.
За таких обставин, суд проходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №3120723 від 06.09.2021 року у розмірі 4 776,00 грн. виходячи з розрахунку: 4 000,00 грн (тіло кредиту) ? 1,99000 % (погоджена процентна ставка) ? 60 днів (строк кредитування). Умови кредитного договору не передбачають можливості пролонгації строку кредитування.
Щодо кредитного договору №3763448 від 17.10.2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 суд зазначає, що сторони Договору визначили, що кредит надається (строк кредитування) на 30 днів та домовились, що позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору).
Також у Договорі (пункт 2.3) передбачені умови пролонгації строку кредитування, а саме, що продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цім пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Пролонгація на стандартних (базових) умовах передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Тобто, укладаючи Договір, його сторони визначили строк кредитування (30 днів) та можливість пролонгації цього строку як шляхом вчинення часткової оплати заборгованості (пролонгація на пільгових умовах), так і шляхом продовження користування кредитними коштами (пролонгація на стандартних (базових) умовах).
В матеріалах справи відсутні докази вчинення позичальником - відповідачем у справі дій щодо сплати частини заборгованості, які свідчили б про пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах.
Щодо можливості пролонгації строку кредитування для відповідача на стандартних (базових) умовах.
Пунктом 2.3.2 кредитного договору передбачено, що Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору.
Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати), визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів платежва, що розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.
Аналіз таких положень Договору дає підстави для висновку, що у разі пролонгації договору відбувається зміна умов Договору, яка викладається у формі оновленого Графіку платежів, який доводиться до позичальника.
Позивач не надав суду докази доведення до позичальниці оновленого Графіку разом з актуальною сумою заборгованості, а тому не довів, що відбулися зміни умов Договору, а отже - і факт пролонгації строку кредитування.
Тому суд приходить до висновку, що оскільки доказів пролонгації строку кредитування на 60 днів, за які додатково нараховані ним проценти за користування кредитом, позивачем не надано, а також сторони Договору не передбачили сплату збільшених порівняно із правилами статті 625 ЦК України процентів як міри відповідальності боржника-позичальника за прострочення виконання грошового зобов'язання, з відповідача слід стягнути проценти за обумовлений сторонами строк кредитування - 30 днів, що становить 1 875,00 грн., виходячи з розрахунку: 5 000,00 грн. (тіло кредиту) х 1,25% (погоджена відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредитування).
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 22 517,00 грн., що складається з: 6 388,00 грн. - заборгованість за кредитним договором №75328977 від 11.08.2021 року (4 000,00 грн. - тіло кредиту та 2 388,00 грн. - заборгованість по процентам), 8 754,00 грн. - заборгованість за кредитним договором №3120723 від 06.09.2021 року (3 978,00 грн. - тіло кредиту та 4 776,00 грн. - заборгованість по процентам) та 7 375,00 грн. - заборгованість за кредитним договором №3763448 від 17.10.2021 року (5 000,00 грн. - тіло кредиту, 500,00 грн. - одноразова комісія, 1 875,00 грн. - заборгованість по процентам).
Решта позовних вимог підлягає залишенню без задоволення, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1 047,40 грн., виходячи з розрахунку: 22 517,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) ? 2 422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) : 52 076,71 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», копію заявки про надання юридичної допомоги №8 від 02.06.2025 року, копію витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами №75328977 від 11.08.2021 року, №3120723 від 06.09.2021 року та №3763448 від 17.10.2021 року у загальному розмірі 22 517,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 047,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного тексту.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Головуючий: М.Б. Баличева