27 листопада 2025 року Справа № 640/13156/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №640/13156/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , і просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу з 01.08.2020 по 28.12.2020 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення з 01.08.2020 по 28.12.2020 у розмірі 9316,13 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825 (у редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-ІХ "Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26.09.2024), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, дана справа передана на розгляд та вирішення Сумському окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 зазначену справу було передано на розгляд судді Сумського окружного адміністративного суду Савицькій Н.В.
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято дану справу до свого провадження.
Відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском строк звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Спірні правовідносини виникли саме під час проходження позивачем публічної служби та пов'язані із питанням виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення.
Ухвалою суду від 04.09.2025 позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовними вимогами, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку.
Ухвалою суду від 06.10.2025 продовжено строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.10.2025 задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду. Визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із даним позовом. Вирішено продовжити розгляд справи № 640/13156/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на підставі поданого ним рапорту отримував грошову компенсацію за піднайом житла у зв'язку з відсутністю житлового приміщення та незабезпечення службовим житлом до 2020 року, проте відповідач, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450, не нараховує та не виплачує грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення, оскільки у відповідача були наявні всі необхідні документи.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, надіслав на адресу суду письмовий відзив, який обґрунтовано тим, що позивачу припинення виплати компенсації було здійснено лише на час перебування колишньої військової частини НОМЕР_2 (в якій позивач проходив військову службу) на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , а саме з 01.08.2020 по 30.09.2020.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.09.2020 №209 позивача була виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2020 № 11 - зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 , тобто позивач з 01.10.2020 в переміщений до нового місця проходження військової служби, де з клопотанням до командира військової частини про виплату йому грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення не звертався.
У зв'язку із зарахуванням військової частини НОМЕР_2 на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 командиром військової частини НОМЕР_2 для здійснення виплати грошової компенсації за піднайом житлового приміщення військовослужбовцям цієї військової частини, на адресу військової частини НОМЕР_1 було передано документи, які стали підставою для нарахування і виплати грошової компенсації за піднайом житлового приміщення, згідно із переліком, вказаним у листі командира військової частини НОМЕР_2 від 16.09.2020 № 1409/фс, в тому числі і документи щодо виплати грошової компенсації помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби майора ОСОБА_2 .
Під час прийняття вказаних документів було встановлено, що для виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень позивач подав на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 рапорт 02.01.2018 (вх. №11) та додані до нього документи, згідно із переліком зазначеним на його зворотній стороні.
Однак, документи які подані в складі рапорту позивача, були подані з недотриманням Порядку №450, а саме згідно із переліком, зазначеним на зворотній стороні рапорту, позивачем не було надано копії довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), видані органом реєстрації, на позивача та кожного члена його сім'ї, який проживає разом з ним, а також інформацію (довідку) з бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї.
Звертає увагу суду на те, що здійснення перевірки документів для виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення є законодавчо обгрунтованою необхідністю, оскільки командир військової частини розпоряджається згідно з чинним законодавством України коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов'язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальність за організацію фінансового забезпечення військової частини (п. 1.8 Правил № 280).
Аналогічні обов'язки щодо ведення фінансового господарства покладено також і начальників фінансових органів військових частин (п. 1.10 1 Правил № 280).
Щодо посилань на наявність відбитку із відомостями про місце реєстрації в паспорті (у формі книжечки зразку 1993 року) позивача, посилання на факт перебування на квартирному обліку, а також на наявність документів, частина з яких передбачена в Порядку № 450 в обліковій справі позивача є необгрунтованими та суперечать приписам Порядку №450.
Також, як на підставу права на отримання грошової компенсації позивач вказує на довідку Кам'янець-Подільського МБТІ, видану 05.05.2021 за № 114 з відомостями станом на 31.12.2012, яка, на його думку, підтверджує право на отримання грошової компенсації (в період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 ), оскільки згідно зі змісту довідки в нього на час передачі документів до військової частини НОМЕР_1 права власності на житло в АДРЕСА_1 зареєстровано не було.
Окрім цього позивач вказує на передачу ним до військової частини НОМЕР_1 довідок Кам'янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації від 06.10.2020 № 198, від 13.10.2020 № 228, а також довідки про реєстрацію місця проживання особи від 08.10.2020 № 3153 та від 20.08.2020 №52377809, які було передано ним особисто до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 в складі тому 4 Справи № 352, що оформлювались (формувались) позивачем особисто (Акт).
Відповідно до вимог п. 10 Розділу V Інструкції № 380 військовослужбовці, які отримують компенсацію за піднайом, зобов'язані письмово доповідати командиру військової частини про обставини, що мають значення або впливають на її розмір, протягом десяти днів, з дня настання таких обставин.
Однак, позивач про наявність документів, які передбачені п.5 Порядку № 450 та не були подані ним в складі рапорту про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення від 01.02.2018 (вх. № 11), письмово командирові військової частини НОМЕР_1 не повідомив, клопотання щодо долучення їх до рапорту від 01.02.2018 та про здійснення йому виплати грошової компенсації за період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 не порушував.
Доказом зазначеного є відсутність на вказаних довідках з ІНФОРМАЦІЯ_1 та довідках про реєстрацію місця проживання особи будь-яких відміток про їх офіційне долучення до матеріалів позивача на виплату грошової компенсації, зокрема відсутні відомості про їх реєстрацію, чи прийняте рішення командиром військової частини, зокрема у формі відповідної резолюції. В протилежне викладеному вище, позивач самостійно долучив довідки Кам'янець-Подільського МБТІ та довідки про реєстрацію місця проживання особи до матеріалів справи № 352 (том 4) та передав їх згідно Акту приймання-передачі документів до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 лише 21.12.2020.
Що стосується подальшого службового становища позивача (після 30.09.2020), то останнього, відповідно до п.п. 1 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України 10.12.2008 № 1153/2008 наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.09.2020 № 23 було увільнено від посади помічника командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби та зараховано у розпорядження командувача Сил підтримки Збройних Сил України. Цим же наказом визначено, на термін перебування у розпорядженні позивача утримувати на всіх видах забезпечення та у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, починаючи з 30.09.2020 позивач вибув із військової частини НОМЕР_2 , а отже підстави для продовження перебування на фінансовому забезпеченні як військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 припинились.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Позивач є учасником бойових дій, перебував з 2013 року на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України та проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді помічника начальника центру з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 .
Згідно довідки від 26.12.2017 №228 вбачається, що позивач перебуває на квартирному обліку у Кам'янець-Подільському гарнізоні та військовій частині НОМЕР_2 з 15.11.2013 складом сім'ї дві особи, а саме - дружини ОСОБА_3 , а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень з 13.07.2016 як учасник бойових дій (а.с.44).
Як зазначає в позовній заяві позивач, 02.01.2018 він подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_3 про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, відповідно до Порядку № 450, яку фактично отримував до липня 2020 року.
Вказану виплату припинено з 01.08.2020 по 30.09.2020, оскільки військова частина НОМЕР_3 спланована на ліквідацію та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 з 01.09.2020 до повного завершення заходів з ліквідації установи.
Дані обставини не є спірними та відповідачем не заперечуються.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 №209 від 30.09.2020 позивача увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з припиненням виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житла, відповідно до Порядку № 450, позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.02.2021, в якій просив виплатити таку компенсацію за період з 01.08.2020 по 28.12.2020 (а.с.32).
У відповідь на вказану заяву, листом від 19.02.2021 №558 відповідач повідомив, що під час перевірки документів щодо наявності підстав для отримання грошової компенсації за піднайом жилого приміщення, було виявлено відсутність документів, передбачених п.5 Постанови КМУ №450, а саме:
- інформаційної довідки з бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї;
- копій довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), виданих органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена сім'ї, який проживає разом з ним.
Фінансовим органом військової частини було запропоновано надати вказані відсутні довідки, після чого виплату грошової компенсації за піднайом житлового приміщення було би продовжено.
Однак, відсутність даних документів, та подальше їх ненадання і стали підставою для припинення позивачу виплати грошової компенсації в період перебування у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 (а.с.33-34).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзаців 1, 3-5 та 11 частини першої статті 12 вказаного Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2013 затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень (далі - Порядок № 450), яким визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень (далі - грошова компенсація) таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби, як, зокрема, особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло.
У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006, у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку № 450.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 450 визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень (далі - грошова компенсація) військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, та зазначеним у цьому пункті особам, які відряджені до МОН, ДКАВ.
Особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (далі - військовослужбовці), грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує: у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 рази (п. 2 Порядку № 450).
Пунктом 4 Порядку №450 передбачено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Для отримання грошової компенсації військовослужбовці разом з рапортом подають такі документи: копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України військовослужбовця та членів його сім'ї; копії документів, що засвідчують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та членів його сім'ї; інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї; копії довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), видані органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який проживає разом з ним (військовослужбовці військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім'ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу); копії свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану (про шлюб, розірвання шлюбу, про народження тощо), інших документів, що підтверджують родинні стосунки; належним чином завірену копію довідки про забезпечення житлом з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, МОН, ДКА, Управління державної охорони (крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження) (п. 5 Порядку № 450).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 450 грошова компенсація не виплачується у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї житлового приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством, або забезпечення службовим житлом, житловим приміщенням для постійного проживання (грошовою компенсацією за належне йому для отримання житлове приміщення), або проживання військовослужбовця у спеціально пристосованій казармі чи гуртожитку, в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця її проходження. Перелік таких населених пунктів визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держспецзв'язку, ДКА та Управлінням державної охорони; нездачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження; штучного погіршення військовослужбовцем житлових умов шляхом обміну займаного житлового приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового будинку (частини будинку), а також внаслідок вилучення житлового приміщення, використовуваного для провадження господарської діяльності промислового характеру, в населених пунктах, зазначених в абзаці другому цього пункту, - протягом п'яти років з моменту вчинення таких дій.
Пунктом 7 Порядку №450 встановлено, що виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття військовослужбовця в закордонне відрядження разом із сім'єю; встановлення факту подання військовослужбовцем недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати грошової компенсації.
З системного аналізу наведених правових норм убачається, що Держава зобов'язалась забезпечувати військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення.
Отже, виплата грошової компенсації за піднайом житла військовослужбовцю є похідним і тимчасовим обов'язком Держави, який випливає з факту незабезпечення військовослужбовця належним приміщенням і існує доти, поки такий обов'язок державою не виконаний.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (діяла на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011 №737 (надалі - Інструкція), на облік приймаються військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов і зареєстровані в цьому населеному пункті з дня прийняття рішення житловою комісією військової частини, затвердженої командиром цієї військової частини.
Згідно пункту 8.1 розділу VIII Інструкції, грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення (далі - грошова компенсація) виплачується особам офіцерського складу у разі, якщо вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби (навчання), не отримали за рахунок держави грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло.
Відповідно до абзацу 1 п. 8.3 Інструкції, грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла (додаток 42), незалежно від дати видання наказу командира (начальника) військової частини чи керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Як установлено судом, згідно довідки від 26.12.2017 №228, позивач перебуває на квартирному обліку у Кам'янець-Подільському гарнізоні та військовій частині НОМЕР_2 з 15.11.2013 складом сім'ї дві особи, а саме - дружини ОСОБА_3 , а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень з 13.07.2016 як учасник бойових дій (а.с.44).
02.01.2018 позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_3 про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, відповідно до Порядку № 450, до якого додано:
1) копію паспорта ОСОБА_1 ,
2) копію паспорта ОСОБА_3 ,
3) копію картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ,
4) інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (№109391301, №109391688);
5) довідку (витяг з домової книги про склад сім'ї та прописку (Ф-3) від 05.12.2017 №1419;
6) довідку квартирно-експлуатаційного органу про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов від 26.12.2017 №228;
7) копію довідки про перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_4 та не забезпечення житлом за рахунок МО України від 19.05.2017 №15/30, видана Івано-Франківською КЕЧ району;
8) копію довідки про не отримання житла від Міністерства оборони України під час проходження служби у Делятинському гарнізоні у військовій частині НОМЕР_4 з 14.03.2016 по 28.04.2017 у АДРЕСА_2 від 19.05.2017 №15/21, виданої Івано-Франківською КЕЧ району;
9) копію свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_5 ).
На підставі вказаних документів військовою частиною НОМЕР_2 позивачу було встановлено грошову компенсацію за піднайом (найм) житла.
Дані обставини не є спірними та відповідачем не заперечуються.
У зв'язку із зарахуванням військової частини НОМЕР_2 на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , командиром військової частини НОМЕР_2 для здійснення виплати грошової компенсації за піднайом житлового приміщення військовослужбовцям цієї військової частини, на адресу військової частини НОМЕР_1 було передано виправдовувальні документи, які стали підставою для нарахування і виплати грошової компенсації за піднайом житлового приміщення, згідно із переліком, вказаним у листі командира військової частини НОМЕР_2 від 16.09.2020 № 1409/фс, в тому числі і документи щодо виплати грошової компенсації помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби майора ОСОБА_2 .
Як зазначено у листі №558 від 19.02.2021 (а.с.33-34), після зарахування військової частини НОМЕР_2 на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 , останньою було здійснено перевірку документів військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 щодо наявності підстав для отримання грошової компенсації за піднайом жилого приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що відмова позивачу у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за піднайом (найм) житла вмотивована відсутністю у справі документів, що передбачені пунктом 5 постанови КМУ від 26.06.2013 №450, а саме:
- інформаційної довідки з бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї;
- копій довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), виданих органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який проживає разом з ним.
З приводу посилання відповідача на відсутність інформаційної довідки з бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї, суд зазначає, що з 01.01.2016 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952) було викладено у новій редакції відповідно до Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону №1952 Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з статтею 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1952 державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
З матеріалів справи вбачається, що до рапорту від 02.01.2018 №11 позивачем надавалися довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (№109391301, №109391688), з яких вбачається, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутні відомості про права власності на нерухоме майно (а.с.42,43).
Щодо посилання відповідача на відсутність копій довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), виданих органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який проживає разом з ним, суд зазначає наступне.
Абзацом 1 пункту 5 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення 2503-ХІІ) визначено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88x125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 Положення, до сьомої, восьмої та дев'ятої сторінок паспорта громадянина України можуть вноситись дані про дітей, групу крові і резус-фактор, а сторінки з одинадцятої по шістнадцяту призначені для внесення відомостей про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.
Як вбачається з матеріалів справи, до рапорту від 02.01.2018 №11 позивачем надавалися копії паспорта ОСОБА_1 та паспорта ОСОБА_3 , у яких на сторінці 13 та сторінці 15 містяться відомості про реєстрацію їх місця проживання - АДРЕСА_1 (а.с.52,53).
Відтак, на переконання суду, вказані відомості вважаються належними доказами реєстрації місця проживання позивача та його дружини, з яких відповідач міг встановити реєстрацію їх місця проживання.
За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується такий юридичний факт як відсутність документів, передбачених п. 5 постанови КМУ від 26.06.2013 №450, а відповідач доказів зворотнього не надав.
Вирішуючи спір, суд також зауважує, що підстави для припинення виплати грошової компенсації за піднайом жилого приміщення визначені пунктом 6 Порядку №450, проте, відповідач не довів наявність в матеріалах ОСОБА_1 зазначених у пункті 6 підстав, що стали б правомірною підставою для припинення позивачу виплати спірної компенсації.
Крім того, відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні в листі від 19.02.2021 не зазначено підстав для повторної перевірки документів щодо встановлення наявності підстав для нарахування грошової компенсації за піднайом жилого приміщення, відтак суд не вбачає правових підстав для повторного надання позивачем документів
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не спростовує право відповідача на виправлення помилки, допущеної при призначенні позивачу грошової компенсації за піднайом (найм) житла, якщо така помилка мала місце. Разом з тим, зазначає, що частиною 2 статті 2 КАС України унормовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв, принципів, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій (ст. 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаному критерію для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Суд вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати грошової компенсації за піднайом житла позивачу є протиправними, оскільки суду відповідач не надав доказів того, що ним було безспірно установлено, що позивачу вказану виплату встановлено неправомірно.
Щодо обрання позивачем способу відновлення порушеного права, то суд виходить із того, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Отже, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Щодо вимоги позивача про визначення конкретної суми компенсації, а саме 9316,13 грн, то суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Так, судом встановлено, що відповідачем розрахунок конкретної суми не проводився, оскільки проведення такого розрахунку є виключним правом роботодавця.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказана вимога є передчасною та не підлягає на даний час задоволенню, оскільки предметом розгляду даної справи є право позивача на грошову компенсацію за період з 01.08.2020 по 28.12.2020, яке взагалі заперечується відповідачем.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення виплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 28.12.2020 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення за період з 01.08.2020 по 28.12.2020.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька