з питань розгляду справи в порядку загального позовного провадження
27 листопада 2025 року м. Рівне №460/20622/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька розглянувши у порядку письмового провадження окреме процесуальне питання в адміністративній справі за позовом
Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Кострикіна Володимира Івановича
доМіністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи"
про визнання протиправним та скасування наказу,
Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою суду від 13.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
26.11.2025 представник відповідача подала клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження враховуючи обсяг та характер доказів у справі та для повного, всебічного встановлення всіх обставин справи.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з такого.
Статтею 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч.3 ст.257 КАС України суд при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи;6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Суд зазначає, що спір у даній справі не відноситься до справ, які згідно ч. 4 ст. 12 КАС України розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Крім того, вирішуючи заявлене клопотання, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу національних законодавчих обмежень публічних слухань із викликом сторін взагалі та у судах касаційної інстанції, зокрема, згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Зокрема, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у частині першій статті 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (рішення у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, пункт 25).
Проте, у справі «Covalenco v. the Republic of Moldova» (заява 72164/14, пункти 19-22) Суд вказав, що право учасника справи на «публічне слухання» передбачає право на обов'язковість "усного слухання"; тільки у разі наявності виняткових обставин, які виправдовують відмову від такого слухання.
Також у справах «Goc v. Turkey» (заява № 36590/97, пункт 48) та «Ramos Nunes de Carvalho E Sб v. Portugal» [GC] (заява №55391/13, пункт 187) Суд наголосив, що право на «публічне слухання» у розумінні пункту 1 статті 6 передбачає право на «усне слухання» за винятком наявності виняткових обставин, що можуть виправдати відмову від слухань:
a) справи, у яких немає питань достовірності чи спірності фактів, які потребують слухання, і суди можуть справедливо та розумно вирішити справу на підставі матеріалів справи (рішення у справах «Dцry v. Sweden», заява №28394/95, пункт 37, «Saccoccia v. Austria», заява №69917/01, пункт 73).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи (рішення у справі «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01, пункт 28);
(b) у справах, що порушують суто юридичні питання обмеженого обсягу, або пункти права, що не становлять особливої складності (рішення у справах «Simsek v. Turkey», заява №5488/05 , пункти 29-31; «Varela Assalino v. Portugal», заява №64336/01; «Speil v. Austria», заява №42057/98, пункт 2);
(c) коли справа стосується вузькоспеціалізованих питань, зокрема питань соціального забезпечення.
У справі «Schuler-Zgraggen v. Switzerland» (заява №14518/89, пункт 58) Суд встановив відсутність порушення частини першої статті 6 Конвенції під час судового провадження національним судом у справі зокрема тому що вона мала приватний характер (предмет спору стосувався соціального страхування), а також не стосувалася питання суспільного значення.
Натомість, Суд визнав необхідним проведення слухання у наступних випадках:
(a) там, де потрібно оцінити, чи правильно встановлені факти владою (рішення у справі «Malhous v. the Czech Republic» [GC], №33071/96, пункт 60);
(b) у разі неможливості сформувати правову позицію у спірних правовідносинах без пояснень сторін щодо обставин, що мають значення для справи (рішення у справах «Goc v. Turkey», заява № 36590/97, пункт 51 та «Andersson v. Sweden», заява №17202/04, пункт 57);
(c) коли суду необхідно отримати роз'яснення з певних питань, зокрема, шляхом проведення слухання (рішення у справах («Fredin v. Sweden»(№ 2), заява №18928/91, пункт 22 та «Lundevall v. Sweden», заява №38629/97, пункт 39).
Суд зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть бути висловлені нею у відзиві на позов чи запереченнях на відповідь на відзив (за умови його подання), не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Ця справа не належить до категорії тих, які мають розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження у значенні згаданих статей, а отже, вона може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, позивач в позовній заяві висловив позицію щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Отже, враховуючи предмет розгляду, характер спірних правовідносин та правові позиції сторін, суд приходить до висновку про відсутність необхідності розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Тобто, у разі необхідності, учасники справи мають право викласти свої пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб у письмовому вигляді, які будуть враховані судом при прийнятті рішення.
Керуючись статтями 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №460/20622/25 у порядку загального позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С.М. Дуляницька