26 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7775/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській, в якій просить стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 26304855 на ОСОБА_1 користь 3% річних у розмірі - 14844,27 грн, інфляційні витрати у розмірі 77784,83 грн. за період з 22.01.2021 по 05.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №440/6625/20, яке набрало законної сили 21.04.2021, зокрема, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за 8 робочих днів квітня 2020 року, 9 робочих днів травня 2020 року, 15 робочих днів червня 2020 року, 13 робочих днів липня 2020 року, 13 робочих днів серпня 2020 року обчисливши її відповідно до вимог статті 135 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів. На виконання рішення суду 11.06.2021 виданий виконавчий лист №440/6625/20, який пред'явлений до виконання. До цього часу рішення суду не виконане. Відповідач надав тільки розрахунок доплати суддівської винагороди згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021. Станом на 05.06.2025 відповідач має перед позивачем невиконані грошові зобов'язання на суму 113232,17 грн. Відтак, оскільки відповідач прострочив виконання рішення суду з дня його ухвалення на 1596 днів, позивач у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України має право на отримання 3% річних в грошовому виразі, що складають 14844,27 грн, та інфляційних витрат, що складають 77784,83 грн, за період з 22.01.2021 по 05.06.2025.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с. 27-29/ заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. В той же час, правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України). Таким чином, приписи частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується, оскільки трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема, можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Отже, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 804/871/16.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/7775/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (вул. Шевченко, 1, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 37959255) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відповіді на відзив на позовну, що надійшла до суду 07.07.2025 позивач наполягає на тому, що відповідач має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем, що виникло на підставі рішення суду, а тому вважає, що до правовідносин, що виникли, слід застосовувати загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, визначені частиною 2 статті 625 ЦК України у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України /а.с. 33-34/.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №440/6625/20 позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 26255795), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36032, ідентифікаційний код 26304855) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 суддівської винагороди за 8 робочих днів квітня 2020 року, 9 робочих днів травня 2020 року, 15 робочих днів червня 2020 року, 13 робочих днів липня 2020 року та 13 робочих днів серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за 8 робочих днів квітня 2020 року, 9 робочих днів травня 2020 року, 15 робочих днів червня 2020 року, 13 робочих днів липня 2020 року та 13 робочих днів серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць /а.с. 13-18/.
Вказане рішення суду набрало законної сили 21.04.2021.
11.06.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/6625/20 про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за 8 робочих днів квітня 2020 року, 9 робочих днів травня 2020 року, 15 робочих днів червня 2020 року, 13 робочих днів липня 2020 року та 13 робочих днів серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів /а.с. 9/.
Згідно свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , 04.11.2023 між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 /а.с. 10 зі звороту/.
Відповідно до наданого розрахунку доплати суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року, відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 №440/6625/20 позивачу підлягає донарахуванню кошти у сумі 140 661,08 грн, з яких утримання становлять 27428,91 грн (25318,99 грн податок з доходів фізичних осіб 18% + 2109,92 грн військовий збір 1,5%), до сплати 113 232,17 грн /а.с. 12/.
З огляду на невиплату зазначеної заборгованості по доплаті суддівської винагороди, позивач звернулася до суду з цим позовом про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 26304855 на користь ОСОБА_1 користь 3% річних у розмірі - 14844,27 грн, інфляційні витрати у розмірі 77784,83 грн. за період з 22.01.2021 по 05.06.2025.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Частиною другою статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
У цій справі спір між сторонами виник з приводу стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 3% річних у розмірі 14844,27 грн та інфляційних витрат у розмірі 77784,83 грн за період з 22.01.2021 по 05.06.2025, обчислених нею на суму заборгованості з доплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, що нарахована на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №440/6625/20, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021.
Суд враховує, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 у справі №6-38цс11).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570.
Водночас, суд звертає увагу, що між ОСОБА_1 та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області відсутні цивільні правовідносини, адже спірні правовідносини щодо виплати позивачу доплати суддівської винагороди врегульовані спеціальним законодавством: Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.
Суд враховує, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України. Отже, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої ЦК України). Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується, оскільки трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі №6-2759цс15.
У постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду також підтримано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
Такі висновки щодо застосування статті 625 ЦК України є актуальними та Велика Палата Верховного Суду від таких не відступала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 також зазначено, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (пункт 43).
За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Таким чином, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов'язання в розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.
Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.
Разом з цим, суд зауважує, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані спеціальним Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Індексація невиплаченої доплати суддівської винагороди здійснюється в межах компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 та спрямована на компенсацію особі інфляційних втрат.
Тож, позивач не позбавлений можливості скористатися вказаним правом компенсації втрати частини доходів у порядку та спосіб, визначені законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не заявляла відповідних вимог щодо саме компенсації втрати частини доходів, передбачених Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а позовна заява не вмотивована відповідними підставами, відповідне право не підлягає захисту в межах цієї справи, розгляд якої суд здійснює в межах та на підставі заявлених позивачем вимог.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_1 належить залишити без задоволення.
При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36032, код ЄДРПОУ 26304855), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (вул. Шевченко, 1, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 37959255), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол