Справа № 293/658/25
Провадження № 2/293/432/2025
20 листопада 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та стягнення майнової шкоди
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та стягнення майнової шкоди.
За змістом позову позивач просить усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з даного житлового будинку без надання йому іншого житлового приміщення. Також позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду в розмірі 17 387, 37 грн. та судовий збір.
Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що вона має у власності житловий бужинок загальною площею 67,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вирішила продати будинок про що розмістила оголошення в Інтернеті. За оголошенням 07.12.2024 до неї звернувся ОСОБА_2 та запропонував купити будинок за 8000 доларів США. Однак вказав, що зараз він купити будинок не має змоги, бо в нього відсутні гроші. Він вказав, що заробить гроші і до 07.12.2025 купить у неї даний будинок, а якщо не розрахується до 07.12.2025 то заплатить їй більшу суму - 8500 доларів США, про що вони уклали між собою 07.12.2024 письмовий договір про наміри (зобов'язання) в майбутньому укласти договір купівлі-продажу цього житлового будинку.
ОСОБА_2 з метою огляду будинку попросив ключі на декілька днів. 07.12.2024 позивач віддала йому ключі від будинку для огляду домоволодіння. Через кілька днів вона подзвонила йому з метою повернення ключів, однак він їй відмовив, сказав що ключі не поверне бо хоче пожити в будинку. Відповідач запевнив її, що обов'язково підпише з нею договір оренди житла та буде сплачувати орендну плату. Однак відповідач перестав відповідати на дзвінки. Тобто відповідач шляхом обману самоправно поселився в будинку позивача та з 07.12.2024 по даний час проживає в ньому безкоштовно та користується комунальними послугами: газом, електроенергією також безкоштовно, не оплачуючи рахунків.
На прохання позивачки звільнити її будинок відповідач їй відмовив та продовжує надалі проживати в будинку та не сплачувати орендну плата та плату за комунальні послуги.
За шість місяців користування будинком позивач просить стягнути з відповідача орендну плату в розмірі 1396,58 грн. за місяць, що в обрахунку за шість місяців становить 8379,48 грн.
Крім того, внаслідок користування відповідачем природним газом та електроенергією у позивачки виникла заборгованість за користування газом в розмірі 135,27 грн. та 940,48 грн. за електроенергію. В зв'язку з тим, щоб обмежити відповідача правом користуватися комунальними послугами позивач відключила будинок від газу та електроенергії, на що витратила 1281,20 грн. та 40,00 грн. платні послуги банку. Крім того вона сплатила 887,70 грн. боргу за електроенергію та 40,00 грн. платних послуг банку.
Крім того відповідач своїми протиправними діями знищив дерев'яну огорожу біля хати, загальною довжиною 30 м., загальна вартість якої 4315 грн, що підтверджується товарним чеком на придбання брусків, цвяхів та штахет для відновлення огорожі. В подальшому позивачу слід відновити підключення до будинку комунальних послуг до електричної мережі та газопостачання. Рахунок на підключення становить 1368,24 грн.
Враховуючи вище викладене позивач зазначає, що відповідач завдав їй майнову шкоду в розмірі 17 387,37 грн.
Позивач як власник спірного майна просить суд усунути перешкоди в користуванні її власністю у вигляді житлового будинку шляхом виселення ОСОБА_2 з даного будинку без надання іншого житлового приміщення. Також позивач простять стягнути з відповідача заподіяну їй майнову шкоду в розмірі 17 387,37 грн. та сплачений нею судовий збір.
ІІ. Процедура та позиції сторін
12.06.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею по справі №293/658/25 визначено суддю Проценко Л.Й. (а.с.24).
Ухвалою від 17.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі. Розгляд справи призначив за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання суд призначив на 12:00 год. 04.08.2025 (а.с.28).
04.08.2025 позивач подала до суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: акт-розрахунок витрат будівельних матеріалів для спорудження 30 метрів дерев'яної огорожі для житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.33-35).
04.08.2025 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи на 11:00 год. 18.08.2025 за заявою відповідача (а.с.36, 37).
18.08.2025 сторони в підготовче судове засідання не з'явились. Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Просить призначити справу до судового розгляду по суті. Позов підтримує та просить задовольнити (а.с.40).
Відповідач клопотання про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки до суду не повідомив. Правом подачі відзиву на позов не скористався. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.39).
18.08.2025 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.42).
18.09.2025 позивач подала заяву про уточнення вимог, в якій зазначила, що відповідач до даного часу користується її житлом. У зв'язку з цим вона просить суд стягнути з відповідача на її користь орендну плату за користування житлом з розрахунку 1396,58 грн. за один місяць за весь час проживання включно на дату вирішення спору по суті (а.с.45).
18.09.2025 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 14:00 год. 07.10.2025, у зв'язку з неявкою сторін (а.с.49).
19.09.2025 позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі згідно поданих доказів, які є в матеріалах справи (а.с.52).
07.10.2025 та 20.10.2025 вказана справа не розглядалась у зв'язку з занятістю головуючої судді у кримінальному провадженні №293/553/24 та №279/513/21 (а.с.54).
20.11.2025 сторони в судове засідання не з'явились. У матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи у її відсутності. Позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.44, 51, 56,59). Відзив на позов не подав.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
У судовому засіданні 20.11.2025, відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене рішення без його проголошення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5701965 від 04.07.2013 ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності 1519518 від 04.07.2013. підставою виникнення права власності є договір дарування від 04.07.2013 (а.с.8,18).
Згідно письмового договору від 07.12.2024, укладеного між ОСОБА_2 1975 р.н. та ОСОБА_1 , 1952 р.н., ОСОБА_2 зобов'язується купити, а ОСОБА_1 зобов'язується продати будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до 07.12.2025 за суму 800 доларів США, або до 07.12.2027 за суму 8500 доларів США. ОСОБА_2 дає завдаток в сумі 500 доларів США та зобов'язується сплачувати за газ та світло по лічильниках вчасно. Показники світла 1956, газу 13341. Нотаріальні витрати ОСОБА_2 зобов'язався взяти на себе. Даний договір укладений в двох примірниках та підписаний сторонами (а.с.7).
Із акту обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за адресою (на основі свідчень сусідів) Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №1 від 02.06.2025 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на теперішній час проживає (без реєстрації місця проживання) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Згідно довідки виконкому Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №261 від 26.05.2025 рішенням 34 сесії VIII скликання №626 від 05.07.2024 визначено мінімальну вартість місячної орендної плати 1 кв.м. загальної площі нерухомого майна фізичних осіб у розмірі - 20,69 грн. (а.с.11).
Відділом поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУ НП в Житоммирській області здійснено ретельну перевірку факту незаконного проживання ОСОБА_2 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого КК України, тому перевірка за даного приводу закінчена. Для врегулювання спірних майнових питань ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду (а.с.19).
Згідно рахунку-фактури №249950 від 10.06.2025 АТ «Житомиробленерго» Черняхівським РЕМ вбачається, що підключення електроенергії до будинку з послугами автомобіля становить 1368,24 грн (а.с.20).
Акт-розрахунок витрат будівельних матеріалів для спорудження 30 метрів дерев'яної огорожі для житлового будинку АДРЕСА_1 складений комісією жителів с.Городище, Житомирського району Житомирської області свідчить про те, що при огляді території вказаного житлового будинку виявили, що в ньому проживає ОСОБА_2 і біля будинку відсутня дерев'яна огорожа довжиною 30 метрів погонних. Раніше було помічено, що ОСОБА_2 використовував цю дерев'яну огорожу в якості дров для приготування їжі на мангалі (смажив шашлик). Для відновлення 30 метрів огорожі необхідно використати 66 метрів 40х40мм дерев'яних брусків (прожилин), 20 шт. дерев'яних брусків довжиною по 3 м , а також 6м брусків для з'єднання; 360 штахет висотою 1,4 м., шириною 8 см.; 1590 цвяхів, що становить 6 кг цвяхів довжиною 70 мм (а.с.34).
На підтвердження придбання будівельних матеріалів на будівництво огорожі, ОСОБА_1 надала товарний чек від 20.05.2025 на суму 4315 грн. (а.с.17).
Також позивач надала квитанцію від 21.05.2025 про оплату електроенергії в сумі 887,70 грн та природного газу в сумі 119,35 грн. (а.с.13,16).
ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У той же час положеннями статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
При цьому, згідно з вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно ч.1 ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Частина 1 ст.810 ЦК України передбачає, що оренда житла з викупом є особливим видом найму (оренди) житла, що може передбачати відступлення орендодавцем права вимоги боргу іншій особі - вигодонабувачу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Договір оренди житла з викупом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, виселення особи має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (зокрема, постанова від 18 січня 2023 року у справі №442/810/22, провадження № 61-8377св22).
Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року).
Частина перша ст.81 ЦПК України визначає обов'язок кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень проти позову, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 2 ст. 77, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи, при цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, і допустимими, тобто такими, що можуть бути підтверджені певними засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Між сторонами, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено письмовий договір про купівлю-продаж даного житлового будинку в майбутньому. В даному договорі зазначена ціна та строк його виконання. Однак, в порушення вимог чинного законодавства даний договір купівлі-продажу житлового будинку нотаріально не посвідчений. Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Тому, зважаючи на те, що сторони договору під час його укладання не дотрималися форми договору та не посвідчили його нотаріально, даний договір є нікчемним і правові наслідки за ним не наступають.
Разом з тим, посилання позивача на те, що вона вважає, що після того, як відповідач самоправно поселився в будинку між ними виникли відносини оренди (найму) житлового будинку, суд також не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять письмово договору укладеного між сторонами про оренду житла.
З встановлених судом обставин справи вбачається, що відповідач самоправно зайняв житлове приміщення, яке належить на праві власності позивачу, безпідставно проживає в ньому тому підлягає виселенню з даного будинку на підставі ч.3 ст.116 ЖК України.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заявленої позивачем вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 17387,37 грн. при подачі позову та з врахуванням збільшених позовних вимог про стягнення орендної плати за договором оренди з розрахунку 1396,58 грн. за місяць дату постановлення рішення по справі, суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що при вирішенні спору не знайшло підтвердження укладення договору оренди житлового будинку, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача орендної плати за користування будинком та плати за користування комунальними послугами за електроенергію та газ, а також відключення та підключення до електромережі.
Разом з тим, суд вважає доведеним в судовому засідання факт заподіяння позивачу матеріальних збитків шляхом знищення 30 м огорожі біля будинку. Даний факт підтверджується актом обстеження Високівслкьої сільської ради Житомирського району Житомирської області та актом жителів с.Городище, Житомирського району Житомирської області. Розмір заподіяної шкоди в сумі 4315 грн., які позивач витратила на відновлення даної огорожі підтверджується актом-розрахунком матеріалів та товарним чеком придбання матеріалів.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову в частині усунення перешкод позивачу в користуванні житловим будинком шляхом виселення відповідача та стягнення з нього матеріальних збитків за відшкодування вартості відновлення огорожі в розмірі 4315 грн. Решту позовних вимог суд вважає недоведеними та відмовляє в їх задоволенні.
V. Розподіл судових витрат
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд зазначає, що дана справа містить дві позовні вимоги: немайнову - усунення перешкод в користуванні житлом та майнову - стягнення майнової шкоди.
Суд задовольнив позов частково, а саме немайнову вимогу повністю та майнову вимогу частково.
Однак, враховуючи вимоги Закону України «Про судовий збір», а саме ч.2 ст.4 про те, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто мінімальний розмір судового збору визначений в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який має бути сплачений незалежно від ціни позову.
За даних підстав, суд стягує з відповідача на користь позивача 2422,40 грн. сплаченого нею судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з даного житлового будинку без надання йому іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4315 (чотири тисячі триста п'ятнадцять) гривень майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
В решті позову відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін по справі.
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
місце проживання без реєстрації: АДРЕСА_1 .
РНОКПП відстній.
Повний текст рішення складений та підписаний: 27.11.2025.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО