Справа № 286/4086/25
Провадження № 1-кс/286/684/25
27 листопада 2025 року м. Овруч
Слідчий суддя Овруцького районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ,
з секретарем ОСОБА_2 ,
за участю скаржника ОСОБА_3 , представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши скаргу на постанову дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 24.10.2025 року , -
13.11.2025 року скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області із скаргою на постанову дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 24.10.2025 року, в якій просить скасувати постанову дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 24.10.2025 року № 12025065500000183.
В поданій скарзі скаржником зазначено, що 06.10.2025 відділом поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025065500000183 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. У кримінальному провадженні встановлено, що 06.10.2025, близько 14 години 40 хвилин, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході виниклого конфлікту заподіяв йому ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Під час досудового розслідування, 24.10.2025 року він написав заяву про відмову від підтримання приватного обвинувачення і просив закрити кримінальне провадження. 24.10.2025 року дізнавач сектору дізнання ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітан поліції ОСОБА_5 виніс постанову про закриття кримінального провадження. Копію постанови про закриття кримінального провадження він отримав 06.11.2025 року. З даною постановою він не згоден та вважає, що вона є передчасною, необґрунтованою, незаконною, а тому підлягає скасуванню. Так, під час винесення оскаржуваної постанови порушено порядок збирання доказів та дачі їм правової оцінки. З часу внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, інспектором всупереч ст.9 КПК України, не вчинено всіх слідчих та процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. Зокрема, не роз'яснено йому право на захист і наслідки написаної ним заяви, не проведені оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення свідків події, не проведено слідчий експеримент з ним із залученням судово-медичного експерта. Крім того, ОСОБА_6 , заподіявши йому, учаснику бойових дій, батьку 4 малолітній дітей, тілесне ушкодження у вигляді міопатії обох очей, контузії лівого ока, агіопатії сітківки обох очей, не зробив для себе висновків, а, навпаки, погрожує розправою, тому вважає свою заяву передчасною і дії ОСОБА_6 мають бути покарані.
В судовому засіданні скаржник та представник скаржника ОСОБА_4 підтримали вимоги скарги, просять скасувати постанову дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 24.10.2025 р. №12025065500000183.
Дізнавач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але у судове засідання не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав. Представник скаржника не заперечував проти розгляду справи за відсутності дізнавача.
У відповідності до вимог ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ч.1 ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого.
Вислухавши пояснення представника скаржника адвоката ОСОБА_4 , вивчивши матеріали скарги та надані до неї додатки, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
У провадженні сектору дізнання відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025065500000183 від 06.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за фактом того, що 06.10.2025, близько 14 години 40 хвилин, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході виниклого конфлікту заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження.
В ході проведення досудового розслідування були вчинені наступні оперативно-розшукові та слідчі дії: проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_3 , відібрано пояснення у ОСОБА_6 , допитано потерпілого ОСОБА_3 та роз'яснено йому процесуальні права та обов'язки як потерпілому, допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проведено слідчий експеримент з участю потерпілого ОСОБА_3 , призначено судово-медичну експертизу. Згідно висновку експерта №241 від 09.10.2025, у ОСОБА_3 було встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень: 1) синець лобної ділянки зліва, на 2,0 см вище внутрішнього кінця лівої брови; 2) синець-гематома в ділянці зовнішньої третини лівої брови, контузія лівого ока; 3) лінійна подряпина лівої тім'яної ділянки волосяної частини голови; 4) забій м'яких тканин на рівні верхнього зовнішнього квадранта лівої сідниці; 5) синець на передній поверхні лівого колінного суглоба. Вказані тілесні ушкодження утворились не менш ніж від п'яти травматичних впливів від прямої дії (удар, ковзна дія) тупих твердих предметів з обмеженою та переважаючою контактуючими поверхнями, та могли утворитись за обставин і в час вказаних у постанові, заподіяли удари руками по голові та тулубу, при ньому падав. За ступенем тяжкості, на момент закінчення експертизи по наявним даним, всі вказані вище тілесні ушкодження відносяться до категорії легких.
24.10.2025 року ОСОБА_3 написав заяву про відмову від підтримання приватного обвинувачення, оскільки він з ОСОБА_6 примирився та будь-яких претензій до нього не має, тому просить закрити кримінальне провадження.
24.10.2025 року дізнавач сектору дізнання ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітан поліції ОСОБА_5 виніс постанову про закриття кримінального провадження №12025065500000183 від 06.10.2025 року в зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_3 від обвинувачення.
Згідно ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Стаття 284 КПК України визначає підстави закриття кримінального провадження, а саме: пункт 7 ч.1 цієї статті встановлює, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо обставини передбачені п.7 ч.1 ст.284 КПК України виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Загальне правило щодо дії кримінального процесуального закону в часі відповідно до ч.1 ст.5 КПК передбачає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №288/1158/16 вказано на те, що «критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об'єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв'язання без застосування заходів кримінальної репресії.
Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об'єктом втручання держави.
Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.
У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.
Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.
Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством).
Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв'язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26 КПК і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом».
Системний аналіз приписів ч.4 ст.26, п.7 ч.1 ст.284 та ст.477 КПК з урахуванням наведених положень у постанові Великої Палати Верховного Суду свідчить, що волевиявлення потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є вирішальним у питаннях щодо початку та припинення (закриття) такого провадження. Виникнення у потерпілого права відмови від обвинувачення у такому провадженні нерозривно пов'язане із моментом реалізації початку досудового розслідування, і кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості обмеження названого права потерпілого в цьому провадженні.
Отже, позбавлення потерпілого під час судового провадження наявного в нього з початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення права на відмову від обвинувачення, шляхом звуження поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (виключення п.3 ч.1 ст.477 КПК), не відповідатиме принципу правової визначеності як складової вимоги верховенства права. Так, законодавчі зміни в частині проваджень у формі приватного обвинувачення та, відповідно, обмеження права потерпілого на відмову від обвинувачення має базуватися на наданні можливості останньому передбачати наслідки своєї поведінки. Тобто, потерпілий, який ініціював провадження у справі приватного обвинувачення та вже набув права на відмову від обвинувачення, повинен мати чітке розуміння наслідку змін законодавчого регулювання щодо своїх прав, а саме чи вправі буде він відмовитися від обвинувачення з метою закриття такого провадження.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №149/3394/18, провадження №51-3184км19.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №17-рп/2010 від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абз.3 п.п.3.1 п.3). У Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз.2 п.п.5.4 п.5).
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах ККС Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №149/3394/18 та від 20.11.2019 у справі №132/4685/18.
Отже, з огляду на наведене, дослідивши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025065500000183, врахувавши вимогу ч.1 ст.8 КПК України про те, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, складовою якого є правова визначеність, та закріплене в ч.1 п.5 КПК України загальне правило щодо дії кримінального процесуального закону в часі, яке передбачає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, слідчий суддя вважає, що у даному випадку підлягала застосуванню ч.4 ст.26 КПК України, згідно з якою кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого і відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. А тому, у даному випадку закриття оскаржуваною постановою кримінального провадження за №12025065500000183 у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення за ч.1 ст.125 КК України у формі приватного обвинувачення, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України було своєчасним та правомірним. Правові підстави для скасування постанови дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 24.10.2025 року відсутні.
Тому, керуючись до ст.ст.8, 26, 284, 285, 372, 376, 477 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 24.10.2025 року, відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1