27 листопада 2025 року, місто Звягель Житомирської області
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
(Справа № 285/5034/25, провадження у справі № 2/0285/2299/25)
розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-
У вересні 2025 року до суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 в якому просив визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя 1/2 ід. часток житлового будинку АДРЕСА_1 та здійснити його поділ шляхом визнання права власності за кожним по 1/2 частині від 1/2 частини будинку, а також припинити право спільної сумісної власності.
25 вересня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_3 , яку в подальшому було уточнено, де вона просить:
визнати 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та земельну ділянку кадастровий номер 1811000000:00:013:0494, площею 0,0393 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: будок АДРЕСА_1 , об'єктами спільної сумісної власності подружжя:
визнати за нею та відповідачем право власності по 1/4 ідеальних часток на зазначений житловий будинок з відповідною часткою господарських будівель та по 1/2 частці на вказану земельну ділянку.
Ухвалою суду від 25.11.2025 року провадження за первісним позовом було закрито в зв'язку з відмовою представника позивача від позову, а тому подальший розгляд відбувався лише в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ..
Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що під час перебування в шлюбі, якій було розірвано у липні 2025 році, ними було придбано 1/2 ід. часток житлового будинку АДРЕСА_1 , яка була оформлена на відповідача, та яка є їхньою спільною сумісною власністю, в зв'язку з чим вона має право на 1/4 частку вказаного будинку.
Позивач керуючись ст.ст. 63, 65, 70 Сімейного кодексу (далі - СК) та посилаючись на те, що оскільки частка будинку та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, просить суд позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимог визнав та просив їх задовольнити.
Вислухавши усні пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали в справі та давши їм належну оцінку, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Встановлено, що з 04 червня 2007 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, якій було розірвано на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/2222/24 від 28 червня 2024 року.
Під час шлюбу сторони придбали спірну частку будинку АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номерем 1811000000:00:013:0494, площею 0,0393 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, про що свідчить договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку від 22.09.2020 року, власником якої зазначено відповідача ОСОБА_4 .. Крім того, зазначені обставини в судовому засіданні визнавались сторонами по справі, про що ними було зазначено в своїх поясненнях.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 82, 206, 265, 268, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.
Визнати 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та земельну ділянку кадастровий номер 1811000000:00:013:0494, площею 0,0393 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1 , об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 ідеальних частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та на 1/2 ідеальних частки земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:013:0494, площею 0,0393 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 ідеальних частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та на 1/2 ідеальних частки земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:013:0494, площею 0,0393 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2025 року.
Головуючий