Справа № 420/33644/24
27 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44742194, місце знаходження: 54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1) про визнання протиправною та скасування постанови № 23336/15/53/РРО/3775005409-ДПС/ТД-ФС від 02.08.2024 року,-
До Одеського окружного адміністративного суду 30 жовтня 2024 року (документ сформований в системі Електронний суд 29.10.2024) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44742194, місце знаходження: 54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1), в якій позивач просить:
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 02.08.2024 року № 23336/15/53/РРО/3775005409-ДПС/ТД-ФС.
Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стали зафіксовані, на думку відповідача, актом фактичної перевірки Головного управління ДПС в Одеській області № 23336/15/53/РРО/3775005409 від 30.05.2024 року обставини щодо допуску позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, наголошуючи, що чинною на час виникнення спірних правовідносин редакцією Порядку № 509, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 року у справі № 640/17424/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 року та постановою Верховного Суду від 09.11.2022 року, про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 щодо внесення змін до цього Порядку № 509, не передбачено повноважень Держпраці на прийняття постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на підставі актів податкового органу, які складені за результатами фактичної перевірки.
Також, позивач звертає увагу на те, що зміст наведених вимог ПК України та КАС України свідчить про те, що акт фактичної перевірки може бути використаний в якості доказів вчинення платником податків порушення законодавства про працю виключно у разі, якщо такий акт складений за результатами перевірки, яка проведена за наявності законних підстав для її проведення, з дотриманням передбаченої законом процедури проведення перевірки.
На думку позивача, у ГУДПС в Одеській області не було жодних підстав для призначення та проведення фактичної перевірки з питань дотримання позивачем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), які визначені пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Більш того, ГУДПС в Одеській області не призначалась фактична перевірка позивача згідно пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Таким чином, у ГУДПС в Одеській області не було повноважень на здійснення перевірки з питань дотримання позивачем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Позивач також наголошує, що їй не було вручено будь-якого наказу про призначення фактичної перевірки, направлень на перевірку та сама перевірка проводилась за її відсутності і акт фактичної перевірки позивачу не вручався.
Так, акт ГУДПС в Одеській області № 23336/15/53/РРО/3775005409 від 30.05.2024 року, на підставі якого прийнята оскаржувана постанова, містить інформацію про нібито проведення фактичної перевірки кафе, де здійснює свою діяльність позивач, однак, серед переліку осіб, які приймали участь у перевірці, позивач не зазначена.
Тобто, самим актом перевірки підтверджується, що позивач не була присутня при проведенні фактичної перевірки.
Акт ГУДПС в Одеській області № 23336/15/53/РРО/3775005409 від 30.05.2024 року також не містить підпису позивача та нею не отримувався.
Що стосується відмітки в акті ГУДПС в Одеській області № 23336/15/5РРО/3775005409 від 30.05.2024 року про те, що ФОП ОСОБА_1 відмовилась від підписання та отримання акту перевірки, то позивач наголошує, що така інформація не відповідає дійсності та суперечить іншим даним наведеним у цьому акті, оскільки позивач не була присутня при проведенні перевірки, що і зазначено у акті, та вона не відмовлялась від отримання акту. Фактична перевірка проведена за відсутності також і уповноваженого представника ФОП.
Оскаржувана постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 23336/15/53/РРО/3775005409-ДПС/ТД-ФС від 02.08.2024 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 480000 грн. згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП також прийнята за відсутності доказів щодо допуску позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.
Так, згідно з протоколу про слухання справи та оскаржуваної постанови, відповідач вважає, що факт допуску позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу підтверджується актом фактичної перевірки Головного управління ДПС в Одеській області № 23336/15/53/РРО/ НОМЕР_1 від 30.05.2024 року.
В протоколі про слухання справи та оскаржуваній постанові відповідач процитував акт фактичної перевірки та зазначає, що позивач у кафе за адресою: АДРЕСА_2 допустила до роботи без оформлення трудового договору (контракту) двох найманих працівників, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Проте, матеріали фактичної перевірки не містять будь-яких доказів фактичного допуску вказаних працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Більш того, матеріали фактичної перевірки не містять інформації стосовно документів, за якими були ідентифіковані наведені вище особи.
В протоколі про слухання справи та оскаржуваній постанові відповідач посилається на те, що до акту фактичної перевірки додані пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Проте, позивач звертає увагу, що ані акт фактичної перевірки, ані пояснення, додані до нього, не містять будь-яких документів наведених вище осіб, за якими вони були ідентифіковані.
На думку позивача, податковий орган в обов'язковому порядку мав ідентифікувати наведених осіб за відповідними документами, що посвідчують особу, або іншими документами (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо), що чітко визначено п. 80.6 ст. 80 ПК України.
Позивач також звертає увагу на суперечливі дані оскаржуваної постанови та матеріалів фактичної перевірки щодо прізвища осіб, яких нібито було допущено позивачем до роботи без укладення трудового договору.
Так, до акту фактичної перевірки додані пояснення від імені «ОСОБА_3».
Однак, Держпраці на позивача накладено штраф за допуск до роботи особи «ОСОБА_3» з посиланням на акт фактичної перевірки.
На думку позивача, вказаним підтверджується, що податковий орган та Держпраці не було встановлено/ ідентифіковано осіб, які, як вони вважали, були допущені позивачем до роботи без укладення трудового договору.
Докази про те, що « ОСОБА_3» виконувала роботу для позивача відсутні, а пояснення, складені невстановленою особою не можуть бути доказом допуску позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що в поясненнях особа « ОСОБА_5 » не вказує, з якої дати вона нібито працює у позивача, а навпаки вказує, що не отримувала заробітну плату.
Таким чином, позивач зазначає, що взагалі не зрозуміло, з яких підстав податковий орган та Держпраці дійшли висновку, що « ОСОБА_5 » допущена позивачем до роботи. Позивач повторно наголошує, що будь-яких доказів, що особи, які зазначені в акті фактичної перевірки та оскаржуваній постанові, виконували для позивача роботу та така робота має ознаки виконання певної трудової функції (щодо кожної особи) відсутні.
Позивач заперечує, що вона допускала до роботи осіб, прізвища яких наведені в акті фактичної перевірки та в оскаржуваній постанові.
За таких обставин, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
До суду 21 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 09.07.2024 за вхід. № 5464/ПД/1-24 ПМУ Держпраці отримало лист Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) від 03.07.2024 № 14933/5/15-32-07-06-05 з копією акту ДПС від 30.05.2024 № 23336/15/53/РРО/ НОМЕР_1 , який зареєстрований 31.05.2024 (далі - акт ДПС від 30.05.2024) та копіями матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», закріплений виключно Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються зокрема на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Щодо посилання позивача на відсутність повноважень у прийнятті постанов про накладення штрафу на підставі актів фактичної перевірки, представник відповідача зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року по справі № 560/3981/23, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України.
У разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України.
Представник відповідача зазначає, що отримавши Акт ГУ ДПС в Одеській області Міжрегіональне управління керувалось виключно нормами Порядку № 509 у чинній редакції від 17.03.2023.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 у чинній редакції від 17.03.2023 штрафи накладаються на підставі: - рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; - акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису; - акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; - акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; - акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно на час виникнення правовідносин, які розглядаються у справі № 420/33644/24, діяли норми чинної редакції від 17.03.2023 Порядку № 509, яка прямо встановлює, що однією з підстав для накладення штрафу є акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Чинна норма пункту 2 Порядку № 509 не містить обмежень щодо виду перевірки органу ДПС, тому намагання Позивача виділити як єдиний належний вид документальну виїзну перевірку та ще й ДФС, як підставу для накладення штрафу, є безпідставним.
Згідно з актом ДПС від 30.05.2024 фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась з 21.05.2024 по 30.05.2024 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 2.2.20 акту ДПС від 30.05.2024 «…в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення норм діючого законодавства про працю у частині належного оформлення трудових відносин. Так, 21.05.2024 під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 зафіксовано працю 2 найманих працівників: на робочому місці, під час виконання ними функціональних обов'язків, а саме: ОСОБА_2 отримувала гроші за продажу продукції та ОСОБА_3 - займала посаду кухар…».
В доданих до акту ДПС від 30.05.2024 поясненнях зазначено наступне: - ОСОБА_3 : «…працюю кухарем у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » починаючи з 10 травня, офіційно по трудовому договору у ФОП ОСОБА_1 (безпосередній керівник), трудова книжка знаходиться у ФОП ОСОБА_1 , тривалість робочого дня з 9 по 22, режим роботи 4 через 2, розмір фактично отриманої заробітної плати 15000, яку видає у кафе 2 р. на місяць ОСОБА_1 , з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їм підпорядковуюсь, інструктаж з питанб охорони праці на робочому місці пройдено»; - ОСОБА_2 : «…працюю на ФОП ОСОБА_1 на посаді продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », офіційно непрацевлаштована, трудову книжку не подавала, трудовий договір не укладала, режим роботи з 9:00 до 22:00, заробітну плату не отримувала, з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їм підпорядковуюсь». На вищевказаних пояснення проставлені особисті підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Представник відповідача зазначає, що задля належного та неупередженого розгляду наданої фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області інформації (акт ДПС від 30.05.2024) Міжрегіональним управлінням зроблено запити до сервісу Пенсійного фонду України щодо ФОП ОСОБА_1 .
За допомогою електронного сервісу Пенсійного фонду України за посиланням https://portal.pfu.gov.ua/ було зроблено запит (тип запиту: «Поточний список працівників страхувальника») за суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 та отримано наступну відповідь: станом на 23.07.2024 12:03:35 в РЗО відсутня інформація щодо жодного актуального звіту страхувальника з ЄДРПОУ 3775005409 за формою Додаток 4 по ЄСВ за останні два роки.
Відповідно до інформації, відображеної у запитах електронного сервісу Пенсійного фонду України за посиланням https://portal.pfu.gov.ua/ на запит станом на 23.07.2024 13:51:40 «Трудові відносини працівника із страхувальником за період з 2011 р.» факт підтвердження трудових відносин між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 не знайшов.
Тобто, виходячи з вищезазначеного, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які перебували на момент фактичної перевірки на території господарської одиниці кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та виконували певні посадові обов'язки в інтересах ФОП ОСОБА_1 , як то зазначено у акті ДПС від 30.05.2024, не перебувають у трудових відносинах зі страхувальником, допущені до роботи без оформлення трудового договору (контракту), чим порушено частину 4 статті 24 КЗпП України.
Представник відповідача не погоджується з доводами позивача, що він не був повідомлений про розгляд справи.
Так, представник відповідача зазначає, що 16.07.2024 відправлено повідомлення про початок адміністративного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон) та п. п. 2, 3 Порядку № 509 за № ПД/3.1/6307-24 від 15.07.2024 ФОП ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з отриманням Міжрегіональним управлінням від ГУ ДПС в Одеській області акту ДПС від 30.05.2024.
Відповідне повідомлення направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, про що свідчить квитанція АТ «Укрпошта» від 16.07.2024 № 6503204102604.
Повідомлення містило також інформацію про права і обов'язки учасників адміністративного провадження, передбачені статтею 28 Закону, та розгляд справи щодо наявності підстав для накладення штрафу відповідно до п. 4 Порядку № 509.
Згідно з трекінгом поштових відправлень рекомендоване поштове відправлення прибуло до відділення 20.07.2024, однак після невдалої спроби вручення повернулось Відповідачу як відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання 25.07.2024.
Також направлено запрошення учасника адміністративного провадження на слухання у адміністративній справі за № ПД/3.1/6549 від 23.07.2024 ФОП ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зокрема містилась інформація про дату, час, місце розгляду справи, контактний номер, адресу електронної пошти Міжрегіонального управління та уповноважену особу Міжрегіонального управління, яка мала розглядати справу.
Запрошення також направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, про що свідчить квитанція АТ «Укрпошта» від 26.07.2024 № 6503204105140. Відповідно до трекінгу поштових відправлень рекомендоване поштове відправлення прибуло до відділення 29.07.2024, однак після невдалої спроби вручення повернулось Відповідачу як відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Таким чином, на думку представника відповідача оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята законно та обґрунтовано, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою від 12 лютого 2025 року розгляд справи № 420/33644/24 продовжено за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи № 420/33644/24 спочатку. Розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою, що занесено до протоколу підготовчого засідання від 02.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Ухвалою, що занесено до протоколу судового засідання від 22 травня 2025 року продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
Суд встановив, що 09.07.2024 за вхід. № 5464/ПД/1-24 ПМУ Держпраці отримало лист Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) від 03.07.2024 № 14933/5/15-32-07-06-05 з копією акту ДПС від 30.05.2024 № 23336/15/53/РРО/ НОМЕР_1 , який зареєстрований 31.05.2024 (далі - акт ДПС від 30.05.2024) та копіями матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з актом ДПС від 30.05.2024 № 23336/15/53/РРО/ НОМЕР_1 фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась з 21.05.2024 по 30.05.2024 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 2.2.20 акту ДПС від 30.05.2024 «…в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення норм діючого законодавства про працю у частині належного оформлення трудових відносин. Так, 21.05.2024 під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 зафіксовано працю 2 найманих працівників: на робочому місці, під час виконання ними функціональних обов'язків, а саме: ОСОБА_2 отримувала гроші за продажу продукції та ОСОБА_3 - займала посаду кухар…».
В доданих до акту ДПС від 30.05.2024 поясненнях зазначено: - ОСОБА_3 : «…працюю кухарем у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » починаючи з 10 травня, офіційно по трудовому договору у ФОП ОСОБА_1 (безпосередній керівник), трудова книжка знаходиться у ФОП ОСОБА_1 , тривалість робочого дня з 9 по 22, режим роботи 4 через 2, розмір фактично отриманої заробітної плати 15000, яку видає у кафе 2 р. на місяць ОСОБА_1 , з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їм підпорядковуюсь, інструктаж з питанб охорони праці на робочому місці пройдено»; - ОСОБА_2 : «…працюю на ФОП ОСОБА_1 на посаді продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », офіційно непрацевлаштована, трудову книжку не подавала, трудовий договір не укладала, режим роботи з 9:00 до 22:00, заробітну плату не отримувала, з првилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їм підпорядковуюсь». На визщевказаних пояснення проставлені особисті підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем розпочато адміністративне провадження стосовно позивача за порушення законодавства про працю.
Суд встановив, що для перевірки наданої фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області інформації, зафіксованої в акті ДПС від 30.05.2024, відповідачем зроблено запити до сервісу Пенсійного фонду України щодо ФОП ОСОБА_1 , та отримано відповідь, що станом на 23.07.2024 12:03:35 в РЗО відсутня інформація щодо жодного актуального звіту страхувальника з ЄДРПОУ 3775005409 за формою Додаток 4 по ЄСВ за останні два роки.
Також суд встановив, що 16.07.2024 відправлено позивачу повідомлення про початок адміністративного провадження за № ПД/3.1/6307-24 від 15.07.2024 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, про що свідчить квитанція АТ «Укрпошта» від 16.07.2024 № 6503204102604.
Також вказане повідомлення було направлено ФОП ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно з трекінгом поштових відправлень рекомендоване поштове відправлення прибуло до відділення 20.07.2024, однак після невдалої спроби вручення повернулось Відповідачу як відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання, 25.07.2024.
Також направлено запрошення учасника адміністративного провадження на слухання у адміністративній справі за № ПД/3.1/6549 від 23.07.2024 ФОП ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зокрема містилась інформація про дату, час, місце розгляду справи, контактний номер, адресу електронної пошти Міжрегіонального управління та уповноважену особу Міжрегіонального управління, яка мала розглядати справу.
Запрошення також направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, про що свідчить квитанція АТ «Укрпошта» від 26.07.2024 № 6503204105140. Відповідно до трекінгу поштових відправлень рекомендоване поштове відправлення прибуло до відділення 29.07.2024, однак після невдалої спроби вручення повернулось Відповідачу як відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем прийнято постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 02.08.2024 року № 23336/15/53/РРО/3775005409-ДПС/ТД-ФС, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 480000 грн за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною 2 ст. 265 КЗпП України. (а.с.29-32).
Судом досліджено протоколи слухання у справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною 2 ст. 265 КЗпП України (а.с. 33-39).
Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із застосування таких норм матеріального права.
Так, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня2013 року № 509 (далі - Порядок № 509), Податковим кодексом України (далі, - ПК України), а також положеннями статті 265 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України).
Державний нагляд (контроль) в силу вимог статті 1 Закону № 877-V- це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт75.1 статті 75 ПК України).
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. 80.2. ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: пп. 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Сукупний аналіз наведених норм права та обставин у справі, доводять, що з огляду на те, що за адресою суб'єкта господарювання позивача розташована господарська одиниці - кафе, копія наказу могла бути вручена не тільки позивачу, а й особі, яка фактично проводила розрахункові операції - продавцю, яка за даними акту перевірки, була присутня.
За таких обставин, доводи позивача щодо її відсутності на час проведення фактичної перевірки, невручення їй копії наказу про проведення перевірки, є безпідставними та відхиляються судом.
Пунктом 80.10 статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
В силу положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
За змістом приписів частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
За приписами частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Слід врахувати те, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
В силу вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз зазначених вище положень дає підстави стверджувати, що обов'язковою передумовою допуску працівника до роботи є укладення з ним трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Повертаючись до обставин у справі, суд зазначає, що 09.07.2024 за вхід. № 5464/ПД/1-24 ПМУ Держпраці отримало лист Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) від 03.07.2024 № 14933/5/15-32-07-06-05 з копією акту ДПС від 30.05.2024 № 23336/15/53/РРО/3775005409, який зареєстрований 31.05.2024 (далі - акт ДПС від 30.05.2024) та копіями матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з актом ДПС від 30.05.2024 № 23336/15/53/РРО/ НОМЕР_1 фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась з 21.05.2024 по 30.05.2024 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , та відповідно до пункту 2.2.20 цього акту від 30.05.2024 «…в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення норм діючого законодавства про працю у частині належного оформлення трудових відносин. Так, 21.05.2024 під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 зафіксовано працю 2 найманих працівників: на робочому місці, під час виконання ними функціональних обов'язків, а саме: ОСОБА_2 отримувала гроші за продажу продукції та ОСОБА_3 - займала посаду кухар…».
Матеріалами справи підтверджено, що перевіряючи податкового органу відібрали письмові пояснення від ОСОБА_3 , яка повідомила: «…працюю кухарем у кафе «Веселий Хачик» починаючи з 10 травня, офіційно по трудовому договору у ФОП ОСОБА_1 (безпосередній керівник), трудова книжка знаходиться у ФОП ОСОБА_1 , тривалість робочого дня з 9 по 22, режим роботи 4 через 2, розмір фактично отриманої заробітної плати 15000, яку видає у кафе 2 р. на місяць ОСОБА_1 , з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їм підпорядковуюсь, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці пройдено»; та пояснення від ОСОБА_2 , яка повідомила: «…працюю на ФОП ОСОБА_1 на посаді продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », офіційно непрацевлаштована, трудову книжку не подавала, трудовий договір не укладала, режим роботи з 9:00 до 22:00, заробітну плату не отримувала, з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їм підпорядковуюсь». На вищевказаних пояснення проставлені особисті підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Враховуючи, наявність вказаних письмових пояснень, судом відхиляються посилання позивача на те, що матеріали фактичної перевірки не містять будь-яких доказів фактичного допуску вказаних працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Своєю чергою позивачем не надано обґрунтовані підстави на спростування цих доказів.
Також позивач вважає оскаржувану постанову протиправною з підстав того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою серед іншого внесено зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акту перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також розгляду справи про накладення штрафу.
Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає таке.
Право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України.
За змістом пункту80.10 статті 80, пункту86.1 статті 86 ПК України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, попередження, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Із наведеного слідує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) належить податковому органу відповідно до закону.
Повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення шляхом накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96.
Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його органу Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, а орган Держпраці відповідно до закону наділений повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати напряму визначені приписами статті 265 Кодексу законів про працю України.
У зв'язку із цим суд відхиляє доводи позивача про відсутність у підзаконному акті Уряду відповідних норм, які б передбачали можливість накладення у спірних правовідносинах штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, а отже, на його думку, зумовлюють протиправність оскарженого у цій справі попередження Держпраці.
Враховуючи вищевикладене, в силу приписів частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні застосовуватися норми закону, який має вищу юридичну силу та у спірних правовідносинах передбачав наявність у відповідача повноважень стосовно винесення попередження на суб'єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців за порушення ними вимог законодавства про працю, відповідальність за які встановлена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, і які виявлені податковим органом в ході фактичної перевірки та зафіксовані цим органом в акті, складеному за результатом такого заходу державного контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23, від 13 серпня 2024 року у справі № 120/15621/23.
Стосовно посилань позивача щодо неотримання повідомлень про початок розгляду адміністративної справи, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Матеріалами справи підтверджено, що 16.07.2024 відправлено позивачу повідомлення про початок адміністративного провадження за № ПД/3.1/6307-24 від 15.07.2024 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, про що свідчить квитанція АТ «Укрпошта» від 16.07.2024 № 6503204102604.
Також вказане повідомлення було направлено ФОП ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно з трекінгом поштових відправлень рекомендоване поштове відправлення прибуло до відділення 20.07.2024, однак після невдалої спроби вручення повернулось Відповідачу як відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання, 25.07.2024.
Також направлено запрошення учасника адміністративного провадження на слухання у адміністративній справі за № ПД/3.1/6549 від 23.07.2024 ФОП ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зокрема містилась інформація про дату, час, місце розгляду справи, контактний номер, адресу електронної пошти Міжрегіонального управління та уповноважену особу Міжрегіонального управління, яка мала розглядати справу.
Запрошення також направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, про що свідчить квитанція АТ «Укрпошта» від 26.07.2024 № 6503204105140. Відповідно до трекінгу поштових відправлень рекомендоване поштове відправлення прибуло до відділення 29.07.2024, однак після невдалої спроби вручення повернулось Відповідачу як відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до п. 73 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку.
Згідно з п. 76 цих Правил, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач був належним чином повідомлений про початок розгляду адміністративної справи.
Відповідно до п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність у позивача обгрунтованих підстав для спростування висноків, викладених в акті фактичної перевірки податкового органу висновків стосовно суті виявлених порушень, суд доходить висновку, що відповідачем праавомірно прийнято оскржуванц постанову.
За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно прийнято постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 02.08.2024 року № 23336/15/53/РРО/3775005409-ДПС/ТД-ФС, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування цієї постанови є безпідставними та не належать задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи вище встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, інші судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44742194, місце знаходження: 54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1) про визнання протиправною та скасування постанови № 23336/15/53/РРО/3775005409-ДПС/ТД-ФС від 02.08.2024 року,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.