Справа № 420/39255/25
27 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Нінель Володимирівна, розглянувши матеріали адміністративного позову:
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до: Суб'єкта владних повноважень судді Чорноморського міського суду Одеської області Тюміна Юрія Олександровича (адреса: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ,вул. Праці, буд. 4)
Начальника слідчого відділу поліції №1 Одеського районного управління № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області (адреса: 68001, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 15)
про: визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Суб'єкта владних повноважень судді Чорноморського міського суду Одеської області Тюміна Юрія Олександровича та Начальника слідчого відділу поліції №1 Одеського районного управління № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень судді Чорноморського міськсуду Одеської області Тюміна Юрія Олександровича щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні її скарг на бездіяльність слідчого Гершена Олександра Вікторовича щодо не здійснення допиту приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича в рамках кримінальне провадження відносно приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича по ст.365-2 ч.1 КК України №12021162160001225 за її заявою від 26.11.2021 року - протиправною;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень суддю Чорноморського міськсуду Одеської області вчинити певні дії шляхом задоволенні скарг ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Гершена Олександра Вікторовича щодо не здійснення допиту приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича в рамках кримінальне провадження відносно приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича по ст.365-2 ч.1 КК України №12021162160001225 за її заявою від 26.11.2021 року;
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень начальника слідчого відділу поліції №1 Одеського районного управління № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні її скарг на бездіяльність слідчого Гершена Олександра Вікторовича щодо не здійснення допиту приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича в рамках кримінальне провадження відносно приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича по ст.365-2 ч.1 КК України №12021162160001225 за її заявою від 26.11.2021 року - протиправною;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень начальника слідчого відділу поліції №1 Одеського районного управління № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області вчинити певні дії шляхом задоволенні скарг ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Гершена Олександра Вікторовича щодо не здійснення допиту приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича в рамках кримінальне провадження відносно приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича по ст.365-2 ч.1 КК України №12021162160001225 за її заявою від 26.11.2021 року.
Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 171 КАС України, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з пунктом 5 частини першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Отже, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Отже, публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об'єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475 зазначається, що головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як встановлено судом, позивач оскаржує бездіяльність судді Чорноморського міського суду Одеської області Тюміна Юрія Олександровича щодо відмови у задоволенні скарги позивача на бездіяльність слідчого відділу поліції №1 Одеського районного управління № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області Гершена Олександра Вікторовича в рамках кримінальне провадження №12021162160001225.
Так, згідно з частиною першою статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.6 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон № 1402-VIII), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
З огляду на зазначене, оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Вказана правова позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.02.2020 у справі №280/1334/19.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 у даному випадку стосуються вчинення судом передбачених процесуальним законом дій, у зв'язку з чим такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом. Встановлена правова природа діяльності судді Чорноморського міського суду Одеської області Тюміна Юрія Олександровича унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання незаконними та скасування його дій, рішень або бездіяльності, а тому, вказаний позов не може розглядатися в судах.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно до ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
Щодо позовних вимог до начальника слідчого відділу поліції №1 Одеського районного управління № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до КПК України оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачені ст. 303 КПК України.
Згідно ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Таким чином суд зазначає, що позивач вправі звертатись до слідчого, прокурора із відповідними клопотаннями в порядку ст. 220 КПК України про проведення слідчих дій, які остання вважає за доцільне проводити з метою встановлення істини по справі та притягнення відповідних осіб до кримінальної відповідальності, а вже у випадку прийняття конкретного процесуального рішення, або бездіяльності за фактом не розгляду клопотання в порядку ст. 220 КПК України, з яким потерпіла може не погодитись, вправі звернутись до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України.
Додатково суд у цій справі зауважує, що обраних позивачем спосіб захисту не призведе до реального поновлення прав позивача у разі задоволення позовних вимог, проте, позивач може поновити свої права шляхом процесуального оскарженням відповідних рішень у кримінальному судочинстві.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суддя зазначає, що приписи п.1 ч.1 ст. 170 КАС України «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Частиною п'ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Окремо суддя зазначає, що відповідно до відомостей з КП «ДСС» ухвалою суду від 29.09.2025 року у справі №420/32277/25 вже було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до тих же відповідачів та з аналогічними позовними вимогами.
Керуючись ст. 2, 19, 170, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Суб'єкта владних повноважень судді Чорноморського міського суду Одеської області Тюміна Юрія Олександровича та Начальника слідчого відділу поліції №1 Одеського районного управління № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області про протиправною бездіяльність дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА