Справа № 420/39165/25
27 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Пирхавко Олександр Вікторович, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 3), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 та його підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягали у фактичному незаконному утриманні ОСОБА_2 , перешкоджанні реалізації його права на оформлення відстрочки, застосуванні фізичної сили та жорстокого поводження, недопуску до засобів правового захисту;
визнати протиправною бездіяльність ТЦК, що полягає у ненаданні можливості подати документи на відстрочку, неприйнятті документів, які підтверджують потребу матері у догляді;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 та його підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 негайно звільнити ОСОБА_1 з незаконного утримання, забезпечити йому можливість подати документи для оформлення відстрочки;
зобов'язати ТЦК прийняти та розглянути ці документи у строки, визначені законодавством, видати документальне рішення щодо відстрочки.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить:
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) негайно звільнити ОСОБА_1 з незаконного утримання та забезпечити можливість його безперешкодного повернення до м. Одеса;
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо: оформлення позивача як військовослужбовця; примусового направлення на ВЛК; примусового оформлення мобілізаційних документів; переміщення позивача до інших частин; обмеження доступу до адвоката;
зобов'язати відповідачів забезпечити позивачу можливість подати документи для отримання відстрочки від призову за сімейними обставинами відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою суду від 25.11.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
26.11.2025 до суду від позивача надійшла заяву про забезпечення позову, у якій просить:
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) негайно звільнити ОСОБА_1 з незаконного утримання та забезпечити можливість його безперешкодного повернення до м. Одеса;
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо: оформлення позивача як військовослужбовця; примусового направлення на ВЛК; примусового оформлення мобілізаційних документів; переміщення позивача до інших частин; обмеження доступу до адвоката;
зобов'язати відповідачів забезпечити позивачу можливість подати документи для отримання відстрочки від призову за сімейними обставинами відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Заява обґрунтована тим, що 18.11.2025 близько 15:00 невстановлені особи у військовій формі незаконно затримали позивач без будь-яких правових підстав, без пред'явлення документів, із застосуванням газу та фізичної сили. Після цього позивача примусово доставили до ІНФОРМАЦІЯ_8 , де його утримували без складання протоколу, без повідомлення родичів, без доступу адвоката, що є грубим порушенням ст. 29 Конституції України та ст. 206 КПК України. Позивач не проходив ВЛК, не підписував жодних документів, не отримував статусу військовослужбовця, не переодягався у військову форму та незаконно утримується на території військової частини. Позивач - єдиний син та єдина особа, що здійснює постійний догляд за своєю тяжкохворою матір'ю, ОСОБА_3 , яка проживає в м. Одеса та потребує щоденного стороннього догляду. Її життю загрожує небезпека без допомоги сина, що підтверджується медичними документами. Таким чином, незаконне утримання позивача створює реальну загрозу життю його матері, унеможливлює подання документів для оформлення відстрочки, унеможливлює належний догляд за матір'ю, створює загрозу невиконання майбутнього рішення суду, порушує ст. 29 Конституції України та ст. 206 КПК України.
Отже, за твердженням представника позивача, наявні підстави для забезпечення позову, які передбачена ст. 150 КАС України.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Слід зазначити, що представник позивача просить застосувати заходи забезпечення позову у такий спосіб (зобов'язання вчинити дії), який не передбачений КАС України.
Заходи забезпечення, які не передбачені КАС України, не застосовуються. Суд може вжити лише ті заходи, які прямо передбачені КАС України.
Суддя також зауважує, що надання оцінки правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 можливо лише під час розгляду справи по суті на підставі оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
При цьому дії, бездіяльність чи рішення Військової частини НОМЕР_1 взагалі не становлять предмету спору згідно із змістом позовної заяви.
Тобто, на даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідачів. Крім того, встановлення ознак протиправності дій відповідачів є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
До того ж, ті заходи забезпечення позову у вигляді, на застосуванні яких наполягає представник позивача, матимуть своїм наслідком не збереження існуючого стану та надання тимчасового захисту на час розгляду справи, а фактично полягатимуть у вирішенні спору без розгляду його по суті.
З огляду на викладене, відсутні будь-які законні (передбачені процесуальним законом) підстави для забезпечення позову шляхом:
зобов'язання військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) негайно звільнити ОСОБА_1 з незаконного утримання та забезпечити можливість його безперешкодного повернення до м. Одеса;
зобов'язання відповідачів забезпечити позивачу можливість подати документи для отримання відстрочки від призову за сімейними обставинами відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, в цій частині заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Стосовно інших вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову, то суддя зазначає, що сама лише незгода із рішеннями, діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких рішень, дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Застосування судом обраного заявником заходу забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заявника про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів.
Важливо наголосити на тому, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів дії чи рішення суб'єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а, відтак, тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
При цьому представник позивача у якості забезпечення позову просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії оформлення позивача як військовослужбовця, примусового направлення на ВЛК, примусового оформлення мобілізаційних документів, переміщення позивача до інших військових частин, у той час як безпосередній предмет позову сформульований представником позивача таким чином, як визнання протиправними дій та бездіяльності щодо фактичного незаконного утримання позивача, перешкоджання у реалізації права на відстрочку (ненаданні можливості подати документи на відстрочку і неприйнятті документів, які підтверджують потребу матері у догляді), застосування фізичної сили та жорстокого поводження.
Тобто, фактично предметом позову не є правомірність чи навпаки, протиправність призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби, а отже той спосіб забезпечення позову у вигляді заборони вчинення дій, пов'язаних із мобілізацією позивача, виходить за межі спірних правовідносин та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами, що є підставою для відмови у застосуванні таких заходів.
На підставі наведеного, суддя не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150, 151, 152, 154, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні поданої адвокатом Пирхавко Олександром Вікторовичем як представником позивача ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.С. Пекний