Справа № 156/1322/25
Провадження № 2-а/156/16/25
Рядок статзвіту № 140
24 листопада 2025 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Малюшевської І.Є.
з участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в сел. Іваничі адміністративну справу № 156/1322/25
за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Бик О.В.,
до Головного управління Національної поліції у Волинській області,
третя особа - поліцейський Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержант поліції Шидловська Анастасія Володимирівна,
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
учасники процесу:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача Бик О.В.,
представник відповідача Головного управління Національної поліції України у Волинській області - не з'явився,
третя особа поліцейський Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержант поліції Шидловська Анастасія Володимирівна - не з'явилася,
І. Зміст спору
24.10.2025 позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2025 року приблизно о 16 години 45 хвилин позивач рухався своїм автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDJ» д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Незалежності в селищі Іваничі Волинської області у напрямку до вулиці Дружби, куди мав заїхати у справах. Проїжджаючи повз центральний вхід до стадіону, що знаходиться по тій же вулиці Незалежності, позивач помітив з правої сторони нерівності дороги, тому почав об'їжджати їх лівіше, сповільнив при цьому рух автомобіля. Біля господарчого магазину «WOG», що знаходиться у кінці вулиці Незалежності, перед Т-подібннм перехрестям з вулицею Дружби позивач пригальмував, оскільки перед ним на майданчику біля магазину знаходився автомобіль і зробив маневр вправо і, доїжджаючи і зазначеного вище Т-перехрестя, увімкнувши при цьому відповідний покажчик повороту, повернув ліворуч па вулицю Дружби, де, проїхавши декілька метрів, був зупинений працівниками поліції, які рухалися своїм автомобілем за позивачем.
Після зупинки мого автомобіля до позивача підійшла працівниця поліції сержант ОСОБА_2 і, представившись, повідомила, що позивач, порушив правила ПДР щодо неувімкнення покажчика повороту перед рухом автомобіля і що позивач матиме штраф. Потім сержант ОСОБА_2 зачитала позивачу перелік його прав, і не з'ясувавши, чи він бажає ними скористатись, пішла до свого автомобіля для складання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Позивач стверджує, що сержант ОСОБА_2 , сівши у поліцейський автомобіль, весь час оформляла на позивача постанову без його присутності, не забезпечила йому права надати пояснення, не ознайомила позивача з матеріалами відео фіксації у цій справі, а після оголошення позивачу вступної і результативної частини постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовилась надати позивачу копію такої, мотивуючи це тим, що він відмовився поставити свій підпис у в графах даної постанови.
Лише 16 жовтня 2025 року позивачу була надана оскаржувана постанова серії ЕНА № 699459 від 11 вересня 2025 року сержанта поліції відділення поліції № 1 (м. Новововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Шидловської Анастасії Володимирівни відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки єдиним доказом нібито вчиненого ним правопорушення на думку органів поліції у цій справі є фактичні дані зібрані на флеш-накопичувачі відеоматеріали. Також третьою особою з надуманих та незаконних підстав відмовлено позивачу у праві на отримання постанови про накладення на мене адміністративного стягнення з мотивів його небажання підписувати дану постанову, оскільки така підстава для відмови на отримання постанови не передбачена законодавством.
ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваній постанові про накладення на нього стягнення зазначено, шо він нібито вчинив правопорушення по вулиці Дружби: не вмикнув покажчик повороту перед початком руху. Однак, з відеоматеріалів, наданих відповідачем, ніяких маневрів руху, пов'язаних з його початком на вулиці Дружби позивач не здійснював, а навпаки повернув туди з вулиці Незалежності, перед тим увімкнувши покажчик лівого повороту, що зафіксовано у відеоматеріалах та свідчить про відсутність у його діях складу правопорушення.
Позивач вважає, що всі вищеперераховані протиправні дії поліцейських відносно нього відбулись через упереджене і неприязне ставлення.
Тому, позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксованої не в автоматичному режимі ЕНА № ЕНА № 699459 від 11 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Також позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по справі: 1211,20 гривень на сплату судового збору та 6 340 грн на правничу професійну допомогу.
ІІ. Позиції учасників справи
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на незаконності винесеної постанови через упередженість до нього та особисту неприязнь працівника поліції Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержант поліції Шидловської А. В. Також ОСОБА_1 пояснив, що в оскаржуваній постанові неправильно вказано вулицю вчинення ним правопорушення. Зазначив, що коли рухався по вул. Незалежності, то рухався на малій швидкості, об'їжджав лівою стороною ями та калюжі, а під час проїзду Т-побіного перехрестя він рух автомобілем не починав, а призупинився.
Позивач вважає, що розгляд справи здійснювався неправильно, бо він перебував у своєму автомобілі в той час як працівники поліції перебували у службовому авто. Позивач не знав, що в той час відносно нього здійснюється розгляд справи. Під час розгляду справи працівниками поліції допущено дуже суб'єктивний підхід та упередженість до ОСОБА_1 . Повідомив, що він є досвідченим водієм і з великим стажем водіння, а також водієм міжнародного класу, проте такого негативного ставлення і розгляду справи працівниками поліції, як в Україні, не зустрічав ніде.
Представник позивача адвокат Бик О. В. в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та просив суд визнати протиправоною та скасувати оскаржувану постанову. Додатково зазначив, що із наданих в судовому засіданні пояснень сержанта поліції ОСОБА_2 слідує, що вона змінила своє бачення ситуації, а з цієї логіки подій слідує, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 безпідставно. Позивач так і не зрозумів суті пред'явленого йому правопорушення. Крім того, працівники поліції оголосили права ОСОБА_1 , однак не надали йому можливості реалізувати свої права, оскільки він хотів і належним чином ознайомитися із відео про порушення та надати пояснення. Саме негативне ставлення працівників поліції до Ваянта О. В. призвело до винесення незаконної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
У попередньому судовому засіданні представник відповідача Головного управління Національної поліції України у Волинській області Грищук В. П. позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення посилаючись на законність винесеної постанови.
У попередньому судовому засіданні третя особа поліцейський Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержант поліції Шидловська Анастасія Володимирівна вважає оскаржувану постанову законною та такою, що винесена з дотриманням норм чинного законодаства. Суду пояснила, що при патрулюванні по вулиці Незалежності було виявлено автомобіль, який при початку руху не ввімкнув покажчик повороту, вони попрямували за ним. З вулиці Незалежності він скерував лівору на вулицю Дружби, де на Т-подібному перехресті здійснив повну зупинку і знову ж таки при початку руху не ввімкнув покажчик повороту. В подальшому був зупинений працівниками поліції. Зазначила, що вона вважає, що водій вчинив два аналогічні правоворушення, тому в силу ст. 36 КупАП, вона оголосила лише одне, за яке склала адмінматеріали про притягнення до відповідальності. Щодо зазначеної вулиці в оскаржуваній постанові пояснила, що локально і перше і друге правопорушення позивач вчинив поруч, недалеко одне від одного, і службовий планшет автоматично підтягує назву вулиці, відтак вважає, що оскільки позивачем допущено порушення ПДД вдруге на вулиці Дружби і саме за нього з врахуванням ст.36 КУпАП було складено адмінматеріали, відтак вважає, що назву вулиці вказано правильно.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 27.10.2025 заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом - задоволено та визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, поновлено позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області, третя особа - поліцейський Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержант поліції Шидловська Анастасія Володимирівна про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Також витребувано з Відділення № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП України у Волинській області матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП згідно з постановою серії ЕНА № 5699459 від 11.09.2025 року, винесеної поліцейським ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержантом поліції Шидловською А. В. - для огляду в судовому засіданні.
30.10.2025 представником відповідача долучено до матеріалів справи копію оскаржуваної постанови та DVD+R диск із відеозаписами з місця події.
Судове засідання, призначене на 30.10.2025 року відкладено у зв'язку із неявкою всіх учасників справи та задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.
20.11.2025 року всі учасники справи з'явилися в судове засідання.
У судове засідання 24.11.2025 року належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача Головного управління Національної поліції України у Волинській області Грищук В. П. та третя особа поліцейський Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержант поліції Шидловська Анастасія Володимирівна - не з'явилися. Будь-яких заяв чи клопотань від них не находило.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 11.09.2025 року поліцейським ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП сержантом поліції Шидловською А. В. винесено постанову ЕНА № 5699459 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за те, що 11.09.2025 року о 16:53 в сел. Іваничі по вул. Дружби ОСОБА_1 не увімкнув покажчик повороту перед початком руху, чим порушив п. 9 ПДР та вчинив правопорушення, перебачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
24.10.2025 року не погоджуючись із винесеною постановою серії ЕНА № 5699459 від 22.10.2025 року позивач звернувся зі скаргою до начальника Сертора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області. Відповідно до рішення на постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5699459 від 11.09.2025 року, винесеної відносно громадянина ОСОБА_1 , за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП від 06.10.2025 постанову ЕНА № 5699459 від 11.09.2025 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Судом досліджено DVD+R диск із двома відеозаписами з місця події, яка відбулася 11.09.2025 року. Із дослідженого судом відеозапису № BNGQ7597 слідує, що 11.09.2025 року о 16:45 працівники поліції патрулювали, рухаючись на службовому автомобілі по вул. Незалежності в сел. Іваничі. Відеозаписом зафіксовано, що у той час автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDJ» був припаркований з лівої сторони дороги біля магазину «WOG», габаритні ліхтарі автомобіля увімкнені не були. Коли автомобіль працівників поліції наблизився до авто «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDJ», водій авто ОСОБА_1 почав рух, не подавши перед початком руху сигналу світловим покажчикам повороту відповідного напрямку.
Службовий автомобіль працівників поліції продовжив рух за автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDJ». Коли «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDJ» наблизився до Т-подібного перехрестя вулиць Незалежності та Дружби, водій ОСОБА_1 , увімкнувши лівий покажчик повороту, почав здійснювати маневр повороту ліворуч на вул. Дружби. На Т-подібному перехресті ОСОБА_1 здійснив повну зупинкику транспортного засобу, і одразу ж після цього знову почав рух, не увімкнувши при цьому перед початком руху т/з відповідний світловий покажчик. Одразу є після цього за кілька метрів ОСОБА_1 зупинили працівники поліції.
З відеозапису № 00000_00000020250911164546_0009A слідує, що після зупинення т/з поліцейський ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП сержантом поліції Шидловська А. В. підійшла до водія ОСОБА_1 , відрекомендувалася та повідомила про здійснення відеофіксації. Надалі оголосила водію про те, що перед початком руху він не увімкнув відповідний покажчик повороту. Як уточнено в судовому засіданні поліцейською ОСОБА_2 вона мала на увазі неувімкнення ОСОБА_1 відповідного покажчика повороту перед початком руху автомобіля саме після його зупинки на Т-подібному перехресті.
Надалі сержант поліції ОСОБА_2 запросила у водія відповідні документи на т/з, на що ОСОБА_1 повідомив, що документи вдома, а ДІЇ у нього немає.
Особу ОСОБА_1 сержант поліції ОСОБА_2 встановила згідно з базою даних ІПС.
Надалі сержант поліції Шидловська А. В. оголосила ОСОБА_1 , що він порушив ПДР: не увімкнув покажчик повороту та у нього відсутні документи на автомобіль та повідомила, що на нього буде накладено адміністративне стягнення - штраф за два порушення.
ОСОБА_1 спитав, чи не може працівник поліції обійтися попередженням, на що сержант поліції ОСОБА_2 відповідала, що «немає попередження».
Сержант поліції ОСОБА_2 роз'яснила ОСОБА_1 його права відповідно до чинного законодавства.
Надалі сержант поліції ОСОБА_2 , перебуваючи у службовому авто, з урахуванням ст. 36 КУпАП винесла оскаржувану постанову. Як встановлено в судовому засіданні із пояснень сержанта поліції ОСОБА_2 вулицю Дружби в оскаржувану постанову підтягнуло автоматично. GPS-навігатор вбудований в портативний мобільний принтер чеків, а тому координати місця вчинення правопорушення підтягує автоматично з урахуванням координат місця зупинки службового автомобіля.
Як встановлено в судовому засіданні із пояснень сержанта поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 фактично вчинив три правопорушення: не увімкнув покажчик повороту перед початком руху автомобіля від магазину «WOG», що по вул. Незалежності в сел. Іваничі, надалі не увімкнув покажчик повороту перед початком руху автомобіля після зупинки на Т-подібному перехресті, що по вул. Дружби в сел. Іваничі, а також не мав при собі документів на автомобіль. Під час винесення оскаржуваної постанови сержант поліції ОСОБА_2 врахувала ОСОБА_1 два порушення ПДР (неувімкнення покажчика повороту перед початком руху автомобіля від магазину «WOG», що по вул. Незалежності в сел. Іваничі та неувімкнення покажчика повороту перед початком руху автомобіля після зупинки на Т-подібному перехресті, що по вул. Дружби в сел. Іваничі) за одне: неувімкнення покажчика повороту перед початком руху автомобіля.
При цьому, що під час розмови з сержантом поліції ОСОБА_2 щодо винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 запитав її: «Треба вам права, щоб на триста метрів під'їхати до магазину, купити деталь?».
Під час ознайомлення ОСОБА_1 на місці зупинки т/з із відеодоказом, який зафіксовано порушення ним ПДР, ОСОБА_1 заявив, що такий доказ ним не приймається, бо міститься на особистому мобільному телефоні працівника поліції. Разом з тим, зауважень до змісту правопорушень у ОСОБА_1 не було.
Сержант поліції ОСОБА_2 роздрукувала оскаржувану постанову та оголосила її зміст ОСОБА_1 , порядок оскарження та сплати штрафу.
Запропонувала ОСОБА_1 поставити підписи як підтвердження того, що йому було роз'яснено його права та за отримання копії постанови.
ОСОБА_1 заявив, що підписуватися не бажає, а просто хоче отримати копію постанови. Такі дії водія сержантом поліції ОСОБА_2 були розцінені як відмова від отримання копії постанови. Надалі сержант поліції ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про те, що копія постанови буде надіслана на його поштову адресу.
В ході всієї розмови з працівниками поліції від ОСОБА_1 жодних заяв чи клопотань не надходило.
Відповідач заперечує проти задоволення позову та наполягає на тому, що оскаржувана постанова є законною, а позов безпідставним.
V. Застосоване законодавство
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
З 24 лютого 2022 року у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи дядини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, для забезпечення можливості запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 9.2.а водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, що позивач дійсно керував, у вказані в оскаржуваній постанові час та місці, транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортним засобом.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з вимогами статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року.
VІ. Висновки суду
Дослідивши матеріали цієї адміністративної справи, суд дійшов до таких висновків.
Перш за все слід зазначити, що аргумент сторони позивача про упереджене та неприязне ставлення поліцейських до ОСОБА_1 носить оціночний, недоведений характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не виявив жодного об'єктивного факту, який би вказував на існування упередженого та неприязного ставлення працівників поліції, а таке твердження не підтверджене жодними доказами.
Таким чином, подібні твердження сторони захисту суд розцінює як припущення або спробу дискредитувати доказову базу, не підкріплену жодними доказами, а отже таку, що не має процесуального значення. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Тімішев проти росії", №55762/00) докази можуть випливати як із документів, так і з логічних висновків суду на основі встановлених фактів. З цієї позиції, суд не вбачає жодної логічної чи фактичної основи для припущення про неприязне чи упереджене ставлення з боку правоохоронців.
Суд також дослідив клопотання позивача і долучені до нього докази на підтвердження протиправних дій працівників поліції щодо ОСОБА_1 , які виразились у направленні оскаржуваної постанови серії ЕНА № 25699459 від 11.09.2025 року на примусове виконання до Іваничівського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та дійшов висновку, що саме по собі направлення постанови для примусового виконання не свідчить про порушення прав позивача, а також про упереджене ставлення зі сторони відповідача до позивача.
Суд також наголошує, що бездоказові заяви про системну упередженість органів влади не замінюють процесуальних доказів і не мають ваги при оцінці правомірності складених поліцейськими документів.
Також суд не бере до уваги зауваження адвоката позивача щодо порушення принипу об"єктивності при розгляді справи поліцейською Шидловською А., а також дослідження в судовому засіданні мотиву винесення нею оскаржуваної постанови. Суд звертає увагу, що в процесі розгляду справи суд здійснює перевірку законності, обгрунтованості та належності винесення спірної постанови шляхом встановлення фактичних обставин, дотримання процедури та відповідність вимогам закону. Тому твердження позивача та його адвоката про нібито необ"єктивність розгляду справи та винесення постанови сержантом поліції Шидловською А. на підставі неприязних відносин з ОСОБА_3 не може вважатися належним обгрунтуванням позовних вимог, оскільки не підтверджені жодними доказами. Посилання на неприязне ставлення посадової особи не звільняє позивача від обов"язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. І навпаки - особиста неприязнь ОСОБА_4 до працівника поліції не може бути підставою для невиконання законних вимог посадової особи, адже обов"язок виконувати законні вимоги працівника поліції носить імперативний характер. Певні висловлювання ОСОБА_5 , зафіксовані на відео, як пояснила сама ОСОБА_2 , є приватним спілкуванням з колегою і значення для розгляду справи не має жодного та не може слугувати самостійним фактором упередженості. В той же час, самим позивачем не надано суду доказів на спростування вчинення ним зазначених порушень, а заперечення в частині повільного руху - є голослівними. Натомість на відео вбачається вислови позивача (цитата): «Треба вам права, щоб на триста метрів під'їхати до магазину, купити деталь?», тим самим визнаючи, що керує т/з без відповідних документів та нівелює вимоги Правил дорожнього руху. Ваянт В., як водій, який має міжнародний досвід керування, повинен усвідомлювати, що у більшості країн Європи відмова пред"явити документи на вимогу поліції або знецінення такої вимоги тягнула б за собою значно серйозніші наслідки. Така позиція позивача демонструє зневажливе ставлення до вимог правоохоронного органу та нехування нормами ПДР, а також незгоду із призначеним покаранням у вигляді штрафу, а не попередження, за підсумками розгляду справи працівником поліції. Відтак, суд дійшов висновку, що аргументи сторони позивача щодо порушення принципу об"єктивності сержантом поліції ОСОБА_6 при розгляді матеріалів щодо ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, досліджені судом докази у своїй сукупності свідчать про те, що 11.09.2025 року о 16:53 в сел. Іваничі по вул. Незалежності біля магазину "ВОК" автомобіль позивача стояв, а не рухався повільно, об"їжджаючи ями, як про це наголошує представник позивача. З відео вбачається, що в часовому проміжку 16:45:44 до 16:46:14 автомобіль стоїть на одному місці. О 16:46:10 засвічуються габаритні ліхтарі і в 16:46:14 починає рух. Також спостерігається, що позивач ОСОБА_1 перед початком руху не подав сигнал світловим покажчикоми повороту відповідного напрямку. В подальшому водій повернув ліворуч на вулицю Дружби, вже на самому Т-подібному перехресті зупинився і знову почав рух. Після чого були ввімкнені проблискові маячки у службовому автомобілі працівників поліції та зупинено т/з позивача. До того ж, як з"ясувалося в процесі, ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи при собі ні посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, ні реєстраційного документу на транспортний засіб, ні чинного страхового полісу (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії). Отже, у діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушень п. п. 2.1а), 2.1б), 2.1ґ), 9.2 а) ПДР.
В судовому засіданні сержант поліції Шидловська А. пояснила, що з відео вбачається, що водій вчинив два аналогічні правоворушення, тому в силу ст. 36 КупАП, вона оголосила лише одне, за яке склала адмінматеріали про притягнення до відповідальності. Однак такі пояснення суд оцінює критично, адже в підрахунку випливає, що тоді позивач малаб оголосити три порушення, які допустив позивач, а з ідео вбачається, що мова йде лише про два, а саме: керування т/з без документів та не ввімкнено світловий покажчик при початку руху, проте не уточнено коли саме. В судовому засіданні ОСОБА_2 уточнила, що постанова складена за друге порушення, яке вже відбулося на вулиці Дружби. Позивач пояснити чи заперечити нічого не зміг, про яке порушення йшлося також не повідомив, оскільки хоч його і було ознайомлено із зображенням відео про порушення на місці зупинки, проте у нього були претензії лише до технічного засобу, за допомогою якого йому це відео відтворювали, адже це був приватний мобільний телефон, а не службовий планшет. А щодо суті порушення позивач не зазначив жодних заперечень.
Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, судом встановлено, що у фабулі оскаржуваної постанови ЕНА № 5699459 від 22.10.2025 року поліцейським ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП сержантом поліції Шидловською А. В. вказано про порушення ОСОБА_1 пункту 9 ПДР, який містить 12 підпунктів.
Оскільки, на місці зупинки транспортного засобу сержантом поліції Шидловською А. В. не було роз'яснено ОСОБА_1 зміст всіх вчинених ним порушень ПДР, не роз'яснено які саме порушення ПДР сержант поліції ОСОБА_2 взяла до уваги під час накладення адміністративного стягнення при вчиненні кількох адміністративних правопорушень (ст. 36 КУпАП), та за санкцією якого конкретно найбільш серйозного правопорушення з числа вчинених ОСОБА_1 наклала стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Крім того, працівником поліції порушені вимоги ст. 283 КУпАП, оскільки у постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, яким зафіксовано вчинення правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова поліцейського ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП сержанта поліції Шидловської А. В. серії ЕНА № 5699459 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень прийнята з процедурними порушеннями.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 №185/8460/16-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч. 5, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як слідує з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
При розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6340,00 грн. позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 23.10.2025, акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 23.10.2025, платіжну інструкцію № 1.366803621.1 від 24.10.2025 відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Бику О. В. за юридичні послуги 6 340,00 грн.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 23.10.2025 на підготовку та оформлення позову адвокат Бик О. В. витратив 4 години загальною вартістю 4 672,00 грн; на аналіз законодавства та судової практики 1 годину вартістю 1 168,00 грн; заява про відстрочення строку оскарження постанови вартує 500 грн.
Перш за все необхідно зазначити, що заява про відстрочення строку оскарження постанови вартістю 500 грн стороною позивача не подавалася, така заява нормами чинного КАС України не передбачена.
Крім того, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує положення ст. 134 КАС України, складність справи, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг та значення справи для позивача і вважає, що визначений розмір не є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг. Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим, а навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ст. 134 КАС України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 242, 286 КАС України, ст. 247, 276, 280, 293 КУпАП, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа поліцейський Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержант поліції Шидловська Анастасія Володимирівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову серії ЕНА № 25699459 від 11.09.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 510 гривень - скасувати та надіслати справу на новий розгляд до Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового зборуу розмірі 1211 (одна тисяча одинадцять) гривні 20 копійок та на оплату професійної правничої допомоги у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Бик Олександр Васильович, адреса: вул. Д. Галицького, 24, кімн. 3, м. Володимир, Володимирський р-н, Волинська обл.; діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 238 від 07.02.2003 року та ордера АС 1161077 від 24.10.2025 року;
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, місцезнаходження: вул. В. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська обл., 43000;
Третя особа поліцейський Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержант поліції Шидловська Анастасія Володимирівна, адреса: вул. Нововолинська, 15, м. Нововолинськ, Волинська обл., 454000.
Повний текст рішення складено 27 листопада 2025 року.
Суддя І. Є. Малюшевська