27 листопада 2025 рокусправа № 380/24509/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 26607,21 грн (двадцять шість тисяч шістсот сім гривень 21 копійка) в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до наказу військової частини від 29.05.2024 №280 «Про результати проведення службового розслідування» за самовільне залишення військової частини (місця несення служби) та відповідно до наказу №260 з 17.08.2023 до 30.04.2024 призупинено виплату грошового забезпечення, позбавлена премія та додаткова винагорода під час дії воєнного стану, передбачена постановою №168. Зважаючи на це, виникла переплата грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди за зазначений період у розмірі 26607,21 грн. З метою повернення цих коштів позивач скерував претензію з пропозицію щодо сплати заборгованості, однак така не була сплачена. З огляду на це, звернувся до суду з цим позовом.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 959951 від 11.12.2024 відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 10.12.2024 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання позовної заяви із зазначенням правильної адреси місця проживання ОСОБА_1 ; доказів надіслання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів; оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог цієї ухвали 27.12.2024 позивач подав заяву, до якої додав квитанцію про сплату судового збору та матеріали службового розслідування, в результаті проведення якого, на переконання позивача, встановлено останнє місце проживання ОСОБА_1 .
Проте, усуваючи недоліки пред'явленого позову, позивач не подав нової редакції позовної заяви із зазначенням правильної адреси місця проживання ОСОБА_1 та доказів надіслання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою судді від 01.01.2025 продовжено ДП військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання цієї ухвали позивач подав заяву про усунення недоліку, до якої додав нову редакцію позовної заяви та докази надіслання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою судді від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали рекомендованою поштою з відміткою про вручення, проте таке повідомлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявним у матеріалах справи трекінгом відстеження про вручення поштового відправлення.
За змістом ч. 11 ст. 126 КАС України вважається, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відтак суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
За змістом ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які позивач покликається, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2023 №180 матроса ОСОБА_1 , з 27.06.2023 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення.
З матеріалів службового розслідування встановлено, що згідно з витягом наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2023 №206 вважати таким, що вибув з 24.07.2023 до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , з метою проходження ВЛК матрос ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2023 з 09.08.2023 матрос ОСОБА_1 увільнено від займаної посади наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №147-РС від 09.08.2023.
У відповідь на запит від 14.08.2023 військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації про проходження військово-лікарської комісії, зокрема матроса ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_2 повідомила, що ОСОБА_1 прибув 25.07.2023 для проходження ВЛК, на сьогодні не завершив проходження ВЛК. Крім того зазначив, що командуванню військової частини НОМЕР_2 місце перебування ОСОБА_1 невідомо.
За змістом пояснювальної записки командира 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2024 місце знаходження матроса ОСОБА_1 на даний час невідомо та для проходження військової служби він не повертався.
Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування по факту переплати грошового забезпечення військовослужбовцям, зокрема, ОСОБА_1 .
За змістом витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.05.2024 3280 «Про підсумки службового розслідування» встановлено факт самовільного залишення військової частини за період з 17.08.2023 до 30.04.2024 номера обслуги відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_1 та факт переплати грошового забезпечення.
Наказано службове розслідування вважати завершеним. Помічнику командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 забезпечити претензійну роботу щодо стягнення з ОСОБА_1 , номера обслуги відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 безпідставно отриманих грошових коштів, відповідно до довідки-розрахунку №214 від 28.05.2024, щодо переплати грошового забезпечення в судовому порядку.
Згідно з довідкою-розрахунком військової частини НОМЕР_1 переплата грошового забезпечення (в тому числі щомісячної премії) та винагороди військового стану за період СЗЧ з 25.07.2023 по 31.08.2023 матроса ОСОБА_1 складає 26607,21 грн.
Позивач надіслав 09.09.2024 відповідачу претензію про повернення коштів, в якій вказано, що сума переплати грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди під час дії воєнного стану за період з 17.08.2023 до 30.04.2024, яка підлягає утриманню, складає 26607,21 грн, а строк погашення один місяць з моменту отримання претензії.
Докази сплати відповідачем зазначеної суми відшкодування у матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на те, що відповідач самостійно не сплатив заборгованість, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
За змістом ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі-Закон №2011-XII).
Згідно з ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - порядок №260).
Відповідно до п. 4 розділу І порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, зокрема, надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; премії.
Згідно з п. 8 розділу І порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пунктом 9 розділу І порядку №260 встановлено, що виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Відповідно до п. 12 розділу І порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Згідно з п. 15 розділу І порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Пунктом 1 розділу ХVІ порядку №260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби
Згідно з п. 3 розділу ХVІ порядку №260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до п. 5 розділу ХVІ порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема, як за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Пунктом 2 розділу XXXIV порядку №260 передбачено виплату військовослужбовцям на період дії воєнного стану додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
За змістом п. 15 розділу ХVІ порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
З огляду на викладені норми права висновується, що з дня самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби такому військовослужбовцю призупиняється виплата грошового забезпечення, про що видається відповідний наказ.
Приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Суд установив, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.05.2024 3280 «Про підсумки службового розслідування» встановлено факт самовільного залишення військової частини за період з 17.08.2023 до 30.04.2024 номера обслуги відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_1 та факт переплати грошового забезпечення.
Тобто, за час самовільного залишення військової частини у період з 17.08.2023 до 30.04.2024 відповідачем безпідставно набуте грошове забезпечення), у зв'язку з чим виникла необхідність проведення перерахунку грошового забезпечення та стягнення суми безпідставно набутого грошового забезпечення з відповідача.
Згідно з довідкою-розрахунком військової частини НОМЕР_1 за період СЗЧ з 25.07.2023 по 31.08.2023 переплата грошового забезпечення матроса ОСОБА_1 складає 26607,21 грн.
Позивач надіслав 09.09.2024 відповідачу претензію про повернення коштів, однак доказів сплати відповідачем зазначеної суми відшкодування у справі немає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення є обґрунтованими, а тому такі підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуте грошове забезпечення у розмірі 26607 (двадцять шість тисяч шістсот сім) гривень 21 копійку.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна