справа № 380/22997/25
27 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі № 380/22997/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач/заявник) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військовий облік та подальшої мобілізації;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та постановку на всі види забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку.
Ухвалою судді від 26 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 94552 від 26 листопада 2025 року).
Подана заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки:
- позивача може бути переміщено до іншої військової частини і як наслідок з'являться додаткові накази на переведення та на зарахування до особового складу військової частини, які не пов'язані з цими позовними вимогами, тож виникне необхідність подання позову про скасування цих наказів;
- позивача може бути переміщено до іншої військової частини в зону бойових дій, що значно збільшує шанс летальних наслідків (смерті) позивача, а у разі настання таких обставин відновлення порушених прав позивача стане неможливим;
- перебування позивача на навчанні у військовій частині НОМЕР_1 завершиться 26 грудня 2025 року (на практиці 45 днів, які швидко спливають).
Представник позивача зауважує, що запропонований ним захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, а саме не зупиняє наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, оскільки таких наказів ще немає, а забезпечення позову є превентивною мірою.
Також представник позивача покликається очевидну протиправність рішень, дій та порушень прав заявника. Адже стосовно особи, виключеної з військового обліку, службові особи будь-якого ІНФОРМАЦІЯ_4 не мають права вчиняти жодних дій, пов'язаних з мобілізацією, викликом, порушенням правил військового обліку, оскільки така особа є виключеною, на неї не може розповсюджуватися дія норм відповідного спеціального законодавства.
З огляду на викладене представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до іншого місця служби або іншої військової частини або до іншого навчального центру до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Насамперед суд відзначає, що відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 розділу І КАС України.
Згідно з частинами першою - третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою - шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Аналіз наведених норм вказує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача. Тобто положення цих норм покликані гарантувати виконання рішення суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у цьому разі вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. Водночас тягар доказування під час розгляду заяви покладається виключно на заявника.
Своєю чергою суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд відзначає, що як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову позивач покликається на те, що невжиття судом таких заходів призведе до неможливості відновлення його порушеного права в майбутньому. Зокрема позивач переконаний, що є реальний ризик його переміщення до іншої військової частини в зону бойових дій після закінчення навчання у військовій частині НОМЕР_1 .
Утім наведені доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, адже сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються лише на припущеннях. Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав позивача, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Суд також уважає за необхідне зазначити про те, що, спосіб забезпечення цього позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним із підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
З огляду на предмет цього спору вказане свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить заявник, а отже, й про відсутність підстав для їх застосування як і про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Окрім того, суд не може оминути й те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, зокрема на момент подання та розгляду заяви про забезпечення позову.
За приписами пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, процесуальний закон містить імперативну заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Водночас позивач просить забезпечити позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо його переміщення до іншого місця служби або іншої військової частини або до іншого навчального центру. Тобто вказаний спосіб забезпечення позову опосередковано матиме вплив на дію можливих наказів командира, відданих в умовах воєнного стану.
Із цього слідує, що обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром у майбутньому, що відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи представника позивача, що такий захід забезпечення позову не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених КАС України.
Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача покликається також на очевидну протиправність рішень, дій та порушень прав заявника.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та порушення такими рішеннями, діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, то вони повинні, насамперед, бути поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідні рішення, дія явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому разі висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваних рішень, дій поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати їх правомірність/протиправність на цій стадії. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/20209/24.
Суд також звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
У аспекті цього варто зауважити, що безумовно, рішення чи діяння суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт ухвалення суб'єктом владних повноважень рішень/вчинення дій, які стосуються прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення/дії є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18.
З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності оскаржуваних рішень/дій суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, суд підсумовує, що представник позивача жодними належними та допустимими доказами не довів та не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому доходить висновку, що в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову (вх. № 94552 від 26 листопада 2025 року) належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову (вх. № 94552 від 26 листопада 2025 року) - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 27 листопада 2025 року.
Суддя Клименко О.М.