справа№380/18131/25
26 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що після оновлення даних у мобільному застосунку «Резерв+» він дізнався, що у його електронному військово-обліковому документі міститься інформація про порушення ним правил військового обліку. Згодом у цьому ж застосунку з'явився запис про те, що він перебуває у розшуку ТЦК.
На адвокатський запит представника позивача відповідачем надано відповідь, у якій зазначено, що позивач порушив Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці.
Проте, як стверджує позивач, жодних постанов або протоколів про адміністративне правопорушення відносно нього складено не було, до адміністративної відповідальності він не притягався. Позивач вважає такі дії відповідача щодо внесення до Реєстру "Оберіг" відомостей про розшук та порушення правил обліку без належної процедури притягнення до відповідальності протиправними, оскільки згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Позивач наголошує, що внесення недостовірних, на його думку, даних порушує його права та створює негативні наслідки. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. Копію ухвали про відкриття провадження отримав 12.09.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Разом з тим, суд, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин справи, вважає за необхідне дослідити наявні у справі докази для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд з'ясував обставини, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, військовозобов'язаним, та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з роздруківками (скріншотами) з мобільного застосунку «Резерв+», які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, у відомостях Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) щодо позивача міститься запис «Порушення правил військового обліку» та інформація про те, що особа перебуває «У розшуку».
15.08.2025 представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом, у якому просила надати інформацію про наявність складених протоколів та винесених постанов про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , а також про підстави внесення відомостей про розшук.
Листом від 26.08.2025 відповідач надав відповідь на запит, у якій повідомив, що позивач порушив вимоги законодавства про військовий обов'язок та військову службу, не прибувши до ТЦК та СП за викликом по повістці.
Відповідач зазначив, що у зв'язку з неявкою та неможливістю скласти протокол про адміністративне правопорушення через відсутність особи, здійснено заходи щодо його розшуку. Інформація про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у відповіді відсутня.
Вважаючи дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та розшук протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів регулюються Законом України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VIII встановлено, що органи ведення Реєстру вносять до Реєстру відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Щодо доводів позивача про відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності як підстави для визнання дій відповідача протиправними, суд зазначає наступне.
Внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та про розшук є формою фіксації стану виконання громадянином свого військового обов'язку.
Запис "У розшуку" в системі "Оберіг" (що відображається в "Резерв+") зазвичай свідчить про те, що ТЦК та СП здійснив заходи щодо розшуку особи, яка ухиляється від виконання військового обов'язку, зокрема, не з'являється за повістками.
Відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, якщо його складання є обов'язковим, порушник може бути доставлений поліцейським до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Згідно з пунктом 79 цього Порядку, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання і доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Отже, внесення інформації про розшук до Реєстру є наслідком реагування суб'єкта владних повноважень на факт неявки військовозобов'язаного.
Відсутність на момент внесення такого запису постанови про накладення адміністративного стягнення не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки сама процедура притягнення до відповідальності (складання протоколу, розгляд справи) часто вимагає присутності особи, для забезпечення якої і оголошується розшук (адміністративне затримання та доставлення).
Суд акцентує увагу, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він у спірний період належним чином виконував правила військового обліку, зокрема, що він з'являвся до ТЦК та СП за викликом або мав поважні причини для неявки.
Саме лише твердження про відсутність постанови про штраф не спростовує факту порушення правил обліку (неявки), який став підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру.
В умовах правового режиму воєнного стану належне ведення військового обліку та повнота даних Реєстру мають критичне значення для обороноздатності держави.
Видалення з Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та розшук за відсутності доказів усунення цих порушень (наприклад, доказів явки до ТЦК) суперечило б меті ведення Реєстру та інтересам національної безпеки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та його розшук вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем не доведено протиправності дій відповідача та не надано доказів виконання ним свого конституційного обов'язку, що виключало б підстави для внесення спірних відомостей.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, обов'язок відповідача довести правомірність своїх дій не звільняє позивача від обов'язку навести аргументи та надати докази, які б свідчили про порушення його прав та необґрунтованість дій суб'єкта владних повноважень. Позивач таких доказів (щодо дотримання ним правил обліку) не надав.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 листопада 2025 року.
Суддя Коморний О.І.