справа №380/16388/25
27 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Сибаль Олег Богданович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській в області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Черкаській в області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.07.2025 №133650010554 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачу періоди з 01.09.1994 по 01.10.1994, з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013 відповідно до записів трудової книжки від 19.01.1983 НОМЕР_1 та вкладиша до трудової книжки від 12.11.2012 НОМЕР_2 та призначити йому пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.06.2025.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI). Однак за принципом екстериторіальності рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу у 32 роки, який у позивача становить лише 28 років та 04 місяці. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно до записів трудової книжки від 19.01.1983 НОМЕР_1 та вкладиша до трудової книжки від 12.11.2012 НОМЕР_2 з 01.09.1994 по 01.10.1994, оскільки номер наказу при зарахуванні дописано іншим чорнилом, та з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013, оскільки України з 19 червня 2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вважає протиправним незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58). Відповідно до положень Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей, зокрема про роботу, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. За результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви про призначення пенсії, встановлено, що страховий стаж становить 28 років 4 місяці. До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 19.01.1983 НОМЕР_1 з 02.09.1994 по 30.09.1994, оскільки номер наказу при зарахуванні дописано іншим чорнилом. Головним управлінням у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону № 1058- IV.
Щодо інших період зазначає, що відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії. Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023. Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. Тому на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди від 13.03.1992 щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 14.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 01.09.2025 (вх.№70267) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 23.06.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI).
До заяви позивач долучив трудову книжку НОМЕР_1 та вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 , відповідно до записів яких ОСОБА_1 працював:
- з 01.09.1994 по 01.10.1994 у СМКП «Будмонтаж» водієм ІІ - класу,
- з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013 водієм на різних підприємствах на території російської федерації.
ГУ ПФУ в Черкаській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 01.07.2025 №133650010554 про відмову в призначені пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу у 32 роки, який у ОСОБА_1 становить 28 років 04 місяці.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 : з 01.09.1994 по 01.10.1994, оскільки номер наказу при зарахуванні дописано іншим чорнилом, та з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013, оскільки України з 19 червня 2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Рішення від 01.07.2025 №133650010554 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є предметом оскарження у цій справі.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-VI визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-VI починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: … з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років….
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.06.2025, тобто за 4 дні до виповнення 60 років, звернувся до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Для призначення пенсії позивачем разом з заявою подано трудову книжку НОМЕР_1 та вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 , відповідно до записів яких ОСОБА_1 працював:
- з 01.09.1994 по 01.10.1994 у СМКП «Будмонтаж» водієм ІІ - класу,
- з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013 водієм на різних підприємствах на території російської федерації.
Досягнення позивачем 60-річного віку 27.06.2025 обумовлює право на призначення пенсії за віком відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону №1058-VI наявністю 32 років страхового стажу.
Спірним рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного 32-річного страхового стажу, до якого пенсійним органом не зараховано спірні періоди роботи, оскільки номер наказу при зарахуванні дописано іншим чорнилом та припиненням участі України з 19 червня 2023 року в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Даючи оцінку такій підставі відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача в російській федерації після 01.01.1992, як припинення участі України з 19.06.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд керується таким.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Україна 13.03.1992 стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї Угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
В силу положень статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати про те, що трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Верховна Рада України 01.12.2022 прийняла Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України).
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Тому при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд встановив, що згідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013 водієм на різних підприємствах на території російської федерації.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України з 19.06.2023.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно до приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи його у російській федерації.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що у позивача наявна трудова книжка, яка містить чіткі записи про спірні періоди роботи позивача, з посиланням на накази про прийняття, переведення та звільнення позивача, які скріплені печатками та підписами уповноважених осіб.
Щодо періоду роботи позивача з 01.09.1994 по 01.10.1994 у СМКП «Будмонтаж».
Відповідно до абзацу 3 п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи у трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою: запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд звертає увагу, що у справі наявна кольорова копію трудової книжки позивача, з якої (на с. 10-11, записи № 10, 11) вбачається, що усі записи, у т. ч. наказ про зарахування на роботу, зроблені одним і тим же кольором чорнила, а саме - синім.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За встановлених фактичних обставин та оцінки поданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документів, суд виснує про безпідставність не зарахування відповідачем періодів роботи позивача з 01.09.1994 по 01.10.1994, з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013, що призвело до прийняття рішення від 01.07.2025 №133650010554 про відмову у призначенні пенсії за віком та порушення права позивача на призначення пенсії за віком згідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
З урахуванням спірних періодів, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний страховий стаж більше ніж 32 роки, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тому дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії.
Наведена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного рішення не виконано, а доводи про правомірність такого спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 01.07.2025 №133650010554 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень і чинному пенсійному законодавству та порушує право позивача на призначення пенсії за віком, тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.
Друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до задоволення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1994 по 01.10.1994, з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013 відповідно до записів трудової книжки від 19.01.1983 НОМЕР_1 та вкладиша до трудової книжки від 12.11.2012 НОМЕР_2 та призначити з 28.06.2025 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV та здійснити виплату.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV відбулося 23.06.2025, тобто за 4 дні до досягнення 60-річного віку, а тому позивач має право на призначення пенсії з 28.06.2025.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів порівну понесені позивачем судові витрати у вигляді 1 211 грн 20 к. судового збору, сплаченого за квитанцією від 05.08.2025 №25.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській в області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) від 01.07.2025 №133650010554 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 01.09.1994 по 01.10.1994, з 17.11.2001 по 01.10.2007, з 01.10.2007 по 21.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 21.11.2011 по 19.10.2012, з 12.11.2012 по 17.10.2013 відповідно до записів трудової книжки від 19.01.1983 НОМЕР_1 та вкладиша до трудової книжки від 12.11.2012 НОМЕР_2 та призначити з 28.06.2025 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській в області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.